Справа № 22-ц - 3372/2009 р. Головуючий 1-інстанції - Русанова В.Б.
Категорія - житлові Доповідач - Коростійова В.І.
6 серпня 2009 року м.Харків
Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - Коростійової В.І.,
суддів - Котелевець А.В.,
- Ізмайлової Г.М.
за участю секретаря - Остапович Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на рішення Московського районного суду м. Харкова від 5 травня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, який дії в інтересах малолітнього ОСОБА_4, до ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє і в інтересах малолітньої ОСОБА_7, Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, виконавчого комітету Московської районної у м. Харкові ради, виконавчого комітету Ленінської районної ради у м. Харкові, за участю третіх осіб: виконавчого комітету Харківської міської ради, служби у справах дітей Московської районної у м. Харкові ради, Харківської філії центрального відділення „Промінвестбанку” про визнання ордеру недійсним, виселення та вселення,-
В травні 2008 року ОСОБА_1, її донька ОСОБА_2 та зять - ОСОБА_3, який діє і в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4, звернулися до суду з вказаним позовом, який підтримали у суді.
В обгрунтування позову посилалися на те, що трикімнатна ізольована квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності Московському відділенню „Промінвестбанку” на підставі договору про дольову участь у будівництві житла, укладеного між Московським відділенням „Промінвестбанку” і відкритим акціонерним товариством „Харківській завод Електробритва”.
ОСОБА_1 працювала у Московському відділені „Промінвестбанку” більше 25 років і перебувала на квартирному обліку.
14 лютого 1995 року спільним рішенням адміністрації і профкому Московського відділення „Промінвестбанку” ОСОБА_1 на сім'ю із чотирьох осіб ( вона, чоловік, донька та зять ) була надана у користування зазначена вище квартира зі зняттям з квартирного обліку. Це рішення було затверджено рішенням Московської районної у місті Харкові ради 14 березня 1995 року.
13 квітня 1995 року виконавчим комітетом Московської районної у місті Харкові ради ОСОБА_1 було видано ордер НОМЕР_1 на вселення їх у квартиру АДРЕСА_1.
Право позивачів на квартиру не визнавалося Східним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України.
Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 16 травня 2006 року за ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_2 визнано право користування трикімнатною квартирою АДРЕСА_1.
Ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 3 серпня 2006 року вказане рішення скасовано.
Зазначену ухвалу ОСОБА_1 оскаржила у касаційному порядку.
Після скасування рішення Московського районного суду міста Харкова від 16 травня 2006 року рішенням виконавчого комітету Московської районної у місті Харкові ради від 19 грудня 2006 року вказана квартира була визнана службовою. При цьому виконавчий комітет Московської районної у місті Харкові ради не скасував своє рішення від 14 березня 1995 року про видачу на цю ж квартиру ордеру сім'ї ОСОБА_1
На підставі рішення виконавчого комітету Ленінської районної у місті Харкові ради 9 лютого 2007 року на службове житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 було видано ордер військовослужбовцю ОСОБА_5 на склад сім'ї - він, дружина ОСОБА_6, донька ОСОБА_7 У вказаній квартирі сім'я ОСОБА_5 зареєстрована і мешкає.
Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 10 січня 2008 року, який діяв як суд касаційної інстанції, ухвала апеляційного суду Харківської області від 3 серпня 2006 року скасована. Рішення Московського районного суду міста Харкова від 16 травня 2006 року, яким за ОСОБА_1 та членами її сім'ї визнано право користування спірною квартирою, залишено без змін і є обов'язковим для виконання.
Посилаючись на вказані обставини позивачі просили визнати недійсним ордер НОМЕР_2 від 9 лютого 2007 року, виданий виконавчим комітетом Ленінської районної у місті Харкові ради на підставі рішення виконавчого комітету Московської районної у місті Харкові ради від 6 лютого 2007 року, на вселення сім'ї ОСОБА_5 у службову квартиру АДРЕСА_1 та виселити сім'ю ОСОБА_5 із вказаної квартири з наданням раніше займаного житла. Вселити позивачів у зазначену квартиру.
Відповідачі ОСОБА_5, який діє і в інтересах малолітньої ОСОБА_7, та Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України, в особі свого представника, проти позову заперечували. При цьому посилалися на те, що спірна квартира була закріплена за Східним регіональним управлінням Державної прикордонної служби на праві оперативного управління і включена до службових за рішенням виконавчого комітету Московської районної у місті Харкові ради від 19 грудня 2006 року. На підставі рішення виконавчого комітету Ленінської районної у місті Харкові ради від 6 лютого 2007 року та ордеру 9 лютого 2007 року була надана сім'ї ОСОБА_5
В цей час рішення Московського районного суду міста Харкова від 16 травня 2006 року було скасовано.
ОСОБА_6 позов не визнала. Подала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності.
Інші особи, які брали участь у справі, до суду не з'явились.
Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 5 травня 2009 року позов задоволено.
Постановлено визнати ордер НОМЕР_2 від 9 лютого 2007 року, виданий виконавчим комітетом Ленінської районної у місті Харкові ради на право зайняття службового житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 та членами його сім'ї ОСОБА_6 і ОСОБА_7- недійсним.
ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7виселені із квартири АДРЕСА_1 з наданням іншого житлового приміщення - в гуртожитку по АДРЕСА_2.
На Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України покладено обов'язок надати ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7раніше займане житлове приміщення у гуртожитку за адресою : АДРЕСА_2 або інше житло.
Постановлено вселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у квартиру АДРЕСА_1.
Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України, в особі свого представника, оскаржує рішення суду. Просе його скасувати та ухвалити нове, яким позивачам в позові відмовити. При цьому посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права.
Інші особи, які брали участь у справі, рішення суду першої інстанції не оскаржили.
ОСОБА_1 та філія відділення „Промінвестбанку” АК „Промінвестбанк” подали на апеляційну скаргу письмові заперечення. Вважали рішення суду першої інстанції законним і обгрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною.
Перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено і підтверджено наявними у справі доказами, що рішенням виконавчого комітету Московської районної у місті Харкові ради від 14 березня 1995 року затверджено рішення адміністрації та профсоюзного комітету регіонального управління УАК „Промінвестбанку” про надання ОСОБА_1 трикімнатної квартири АДРЕСА_1 на склад сім'ї із чотирьох осіб ( вона, чоловік, донька і зять ) зі зняттям з квартирного обліку ( а. с. 17 т. 1 ).
13 квітня 1995 року на підставі вказаного рішення виконавчим комітетом Московської районної у місті Харкові ради ОСОБА_1 було видано ордер НОМЕР_1 на сім'ю із чотирьох осіб ( чоловік - ОСОБА_1, донька - ОСОБА_2, зять - ОСОБА_3 ) на трикімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1 ( а. с. 94 т. 1 ).
Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 16 травня 2006 року за ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_2, Яковенком О.В. визнано право користування квартирою АДРЕСА_1. У задоволені зустрічного позову Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання недійсним ордеру НОМЕР_1 від 13 квітня 1995 року, виданого ОСОБА_1 на трикімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1 відмовлено ( а. с. 18 - 25 т. 1 ).
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 3 серпня 2006 року вказане рішення скасовано та ухвалено нове, яким ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в позові про визнання права користування квартирою АДРЕСА_1 відмовлено. Зустрічний позов Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України задоволено. Ордер НОМЕР_1, виданий виконавчим комітетом Московської районної у місті Харкові ради 13 квітня 1995 року на вказану квартиру на ім'я ОСОБА_1 визнано недійсним ( а. с. 26 - 29 ).
Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 10 січня 2008 року, який у відповідності із Законом України „ Про внесення змін до Закону України „ Про судоустрій ” щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ від 23 лютого 2007 року № 697, діяв як суд касаційної інстанції, рішення апеляційного суду Харківської області від 3 серпня 2006 року скасовано. Залишено в силі рішення Московського районного суду міста Харкова від 16 травня 2006 року ( а. с. 30 - 31 т. 1 ).
Таким чином, рішення Московського районного суду міста Харкова від 16 травня 2006 року набрало законної сили і відповідно до ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 14 ЦПК України є обов'язковим для всіх органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України.
Судом першої інстанції встановлено і підтверджено наявними у справі і наведеними у рішенні доказами, що після скасування апеляційним судом Харківської області 3 серпня 2006 року рішення Московського районного суду міста Харкова від 16 травня 2006 року спірна квартира вибула із правомірного користування сім'ї ОСОБА_1.
Так, за клопотанням Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України виконавчий комітет Московської районної у місті Харкові ради своїм рішенням № 459/6 від 19 грудня 2006 року включив до складу службової житлової площі Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України квартиру АДРЕСА_1. При цьому не скасував своє ж рішення від 14 березня 1995 року про затвердження рішення адміністрації та профкому Управління УАК „Промінвестбанк” про надання цієї ж квартири сім'ї ОСОБА_1 ( а. с. 35 т. 1 ).
Виконавчим комітетом Ленінської районної у місті Харкові ради, на підставі свого ж рішення від 6 лютого 2007 року, 9 лютого 2007 року видано ордер НОМЕР_2 на службове житлове приміщення квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_5 на склад сім'ї із трьох осіб ( він, дружина ОСОБА_6, донька ОСОБА_7) ( а. с. 36 т. 1 ).
Таким чином, спірна квартира вибула із користування сім'ї ОСОБА_1 на підставі рішення апеляційного суду Харківської області від 3 серпня 2006 року, яке 10 січня 2008 року касаційною інстанцією визнано незаконним і скасовано.
Право на житло сім'ї ОСОБА_1 було порушено.
Відповідно до ст. 59 ЖК України ордер на житлове приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадку порушення прав інших громадян.
З огляду на це, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про визнання ордеру НОМЕР_2 від 9 лютого 2007 року, виданого виконавчим комітетом Ленінської районної у місті Харкові ради на право зайняття службового житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 сім'єю ОСОБА_5 недійсним, виселив сім'ю ОСОБА_5 із вказаної квартири і вселив в неї сім'ю ОСОБА_1.
На цей час склад сім'ї ОСОБА_1 змінився. Помер чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_1 та народився онук - ОСОБА_4
В апеляційній скарзі Східне регіональне управління Державної прикордонної служби посилається на те, що спірна квартира рішенням Московської районної у місті Харкові ради від 19 грудня 2006 року визнана службовою. Це рішення ніким не скасовано. Вказана службова квартира передана в оперативне управління Східного регіонального управління Державної прикордонної служби. За таких обставин, суд не мав права визнавати ордер, виданий сім'ї ОСОБА_5 на спірну квартиру, недійсним.
Ці посилання судова колегія вважає безпідставними. Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 16 травня 2006 року поновлено право сім'ї ОСОБА_1 на спірну квартиру і визнано за ними право користування нею.
З огляду на чинне рішення суду, вказане рішення Московської районної у місті Харкові ради є нікчемним.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність у сім'ї ОСОБА_1 права на спірне житлове приміщення, судова колегія до уваги не приймає.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті ж самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Згідно роз'яснень, що містяться у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року „ Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку ” не може бути підставою для застосування пункту 3 частини першої статті 311 ЦПК України розгляд справи за відсутності особи, належним чином не повідомленої про час і місце судового засідання, яка не оскаржує рішення суду.
З огляду на це, посилання в апеляційній скарзі на розгляд справи за відсутності осіб, які рішення суду першої інстанції не оскаржили, судова колегія до уваги не приймає. Розгляд справи за їх відсутності на результати розгляду справи не вплинув.
Разом з тим, рішення суду першої інстанції в частині виселення сім'ї ОСОБА_5 з наданням іншого житлового приміщення в гуртожитку по АДРЕСА_2, зобов'язання Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України надати сім'ї ОСОБА_5 раніше займане ними житлове приміщення у вказаному гуртожитку або інше житло підлягає зміні.
В апеляційній скарзі Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України посилається на те, що адреса : АДРЕСА_2 є юридичною адресою адміністративної будівлі Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Ця адміністративна будівля не має статусу гуртожитку, в ній не існує житлових приміщень.
Відповідно до спільного інструктивного листа Міністерства оборони України від 11 червня 2004 року та Міністерства внутрішніх справ України від 17 червня 2004 року у виняткових випадках, у встановленому законом порядку, дозволено продовжити практику щодо реєстрації військовослужбовців та членів їх сімей за юридичною адресою військових частин.
Сім'я військовослужбовців ОСОБА_5 і була зареєстрована за юридичною адресою адміністративної будівлі Східного регіонального управління Державної прикордонної служби та орендувала наймане житло.
Ці обставини підтвердили і відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6
З огляду на це, рішення суду в частині зобов'язання Східного регіонального управління Державної прикордонної служби надати сім'ї ОСОБА_5 раніше займане житлове приміщення за адресою : АДРЕСА_2 не можна визнати привильним.
Відповідно до ст. 117 ЖК України у разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. Якщо громадяни, зазначені в ордері, раніше користувалися жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду, їм повинно бути надано жиле приміщення, яке вони раніше займали, або інше жиле приміщення.
У випадках визнання ордера на жиле приміщення недійсним з інших підстав, крім випадку, передбаченого частиною першої цієї статті, громадяни, зазначені в ордері, підлягають виселенню з наданням іншого жилого приміщення або приміщення, яке вони раніше займали.
Згідно роз'яснень, які містяться у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року „ Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України ”, у випадку, коли позов пред'явлено особами, права яких порушено видачею ордера і на яких не може бути покладено обов'язок по наданню відповідачам жилого приміщення, до участі у справі має бути притягнутий виконком або інший відповідний орган, що здійснює управління житловим фондом. Якщо, незважаючи на попередження, притягнутий до участі у справі орган не вирішив питання про надання відповідачам приміщення, суд вирішує позов по суті і при його задоволенні покладає на цей орган обов'язок надати відповідачам те жиле приміщення, яке вони раніше займали, або інше, яке за змістом ч. 2 ст. 117 ЖК має відповідати за розміром і благоустроєм наданому за ордером.
З огляду на те, що позов пред'явлено особами, права яких порушено видачею ордера і на яких не може бути покладено обов'язок по наданню сім'ї ОСОБА_5 житлового приміщення, а також з огляду на те, що визнання ордеру на жиле приміщення не пов'язано з неправомірними діями сім'ї ОСОБА_5, судова колегія вважає, що обов'язок надання іншого житлового приміщення сім'ї ОСОБА_5 лежить на Східному регіональному управлінню Державної прикордонної служби, яке здійснює управління житловим фондом.
Так, відповідно до Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 3 серпня 2006 року, військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності у них за місцем проходження служби житла для постійного проживання забезпечуються службовими житловими приміщеннями. Оперативний облік службових житлових приміщень та облік військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військовій частині та квартирно-експлуатаційному органі. Службові житлові приміщення військовослужбовцям Держприкордонної служби надаються згідно з рішенням командирів військових частин, які погоджуються відповідно з Адміністрацією Держприкордонної служби. На підставі рішення про надання службового житлового приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної у місті ради видає спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.
Керуючись ч. 1 ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. 4 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду міста Харкова від 5 травня 2009 року змінити.
Абзац третій і четвертий резолютивної частини рішення викласти у такій редакції:
„Зобов'язати Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України надати ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 службове житлове приміщення у межах норм, встановлених законодавством, яке відповідає вимогам статті 50 Житлового Кодексу України та виселити їх із квартири АДРЕСА_1 у надане житлове приміщення”.
В іншій частині це ж рішення залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий -
судді -