Іменем України
13 серпня 2009 року справа 2а-21881/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого: Ушакова Т.С.,
суддів : Шембелян В.С.,
Твердохліб Р.С
при секретарі судового засідання Фенічевій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» до Національної комісії регулювання електроенергетики України про визнання протиправною та нечинною постанови про накладення штрафу,-
За участю
представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: ОСОБА_2
14 квітня 2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Національної комісії регулювання електроенергетики України, в якому просив суд в изнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії регулювання електроенергетики України від 19.03.2009 року № 326 «Про накладення штрафу на ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» за порушення Ліцензійних умов з постачання електроенергії та Ліцензійних умов з передачі електроенергії.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та зазначив, що Луганським територіальним представництвом Національної комісії регулювання електроенергетики України була проведена планова перевірка дотримання TOB «Луганське енергетичне об'єднання» законодавства про електроенергетику та Ліцензійних умов у 2008 році, про що було складено акт перевірки № 3 від 16.03.2009 року. За результатами перевірки Національної комісії регулювання електроенергетики України прийнято постанову від 19.03.2009 року № 326 «Про накладення штрафу на TOB «Луганське енергетичне об'єднання» за порушення Ліцензійних умов з постачання електроенергії та Ліцензійних умов з передачі електроенергії». Вказаною постановою на TOB «Луганське енергетичне об'єднання» накладений штраф у розмірі 50 000,00 грн. та зобов'язано позивача до 01.05.2009 року повернути споживачам неправомірно, за висновком НКРЕ, враховані кошти за перевищення договірних величин в сумі 5 100 тис. грн.
Таким чином, представник позивача вважає, що зазначена постанова є протиправною та просив позовну заяву задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та зазначив, що у квітні 2009 року Національною комісією регулювання електроенергетики України проведено планову перевірку дотримання позивачем ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом ВАТ «Луганське енергетичне об'єднання» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року. За результатами перевірки було складено Акт планової перевірки дотримання ліцензіатом законодавства про електроенергетику та Ліцензійних умов № 3 від 16.03.2009 року.
Також, представник відповідача зазначив, що Національна комісія регулювання електроенергетики України розробила Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності і періодичність проведення планових заходів. Згідно з цією постановою до критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, належить організація роботи із споживачами, зокрема оцінка стану укладення та виконання договорів із споживачами відповідно до вимог законодавства. В залежності від ступеня ризику згідно з затвердженими Критеріями НКРЕ визначила переліки питань для здійснення планових заходів, які затвердила відповідними наказами. Відповідно до усіх Переліків питань для планового заходу зі здійснення державного нагляду у вигляді перевірки дотриманням ліцензіатами відповідних ліцензійних умов предметом перевірки Національною комісією регулювання електроенергетики України є результати діяльності ліцензіата за визначений період.
Крім того, TOB «ЛЕО» для можливості постачати електричну енергію на закріпленій території отримало дві ліцензії - з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами. Отже, для TOB «ЛЕО», як для постачальника електроенергії на закріпленій території ліцензійні умови з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами безпосередньо пов'язані. З цих же причин для ліцензіатів, що здійснюють одночасно діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами розроблений один Перелік питань для планового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) у вигляді перевірки. Щодо порушення, за яке накладено штраф, то TOB «ЛЕО» виходить з позиції що нарахування двократної вартості електроенергії за перевищення договірних величин є штрафною санкцією, однак кошти, що надходять від споживачів (крім населення) за споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період у розмірі двократної вартості різниці між фактично спожитою та договірною величиною, і кошти, що надходять від споживачів (крім населення) за перевищення договірної величини потужності у розмірі двократної вартості різниці між її найбільшою величиною, зафіксованою протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності, зараховуються енергопостачальнику виключно на його поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Отже, плата за понад договірне споживання є підвищеною платою за спожиту електроенергію, а не штрафною санкцією, як вважає TOB «ЛЕО».
Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та наявні докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що Луганським територіальним представництвом Національної комісії регулювання електроенергетики України проведена планова перевірка дотримання Tовариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» законодавства про електроенергетику та Ліцензійних умов у 2008 році, про що складений акт перевірки № 3 від 16.03.2009 року.
19.03.2009 року за результатами перевірки Національної комісії регулювання електроенергетики України було прийнято постанову № 326 «Про накладення штрафу на TOB «Луганське енергетичне об'єднання» за порушення Ліцензійних умов з постачання електроенергії та Ліцензійних умов з передачі електроенергії». Постановою від 19.03.2009 року № 326 на TOB «Луганське енергетичне об'єднання» накладений штраф у розмірі 50 000,00 грн. та зобов'язано TOB «Луганське енергетичне об'єднання» до 01.05.2009 року повернути споживачам кошти за перевищення договірних величин в сумі 5 100 тис. грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що планова перевірка діяльності будь-якого суб'єкта господарювання має здійснюватися виключно в межах переліку питань, що затверджені наказом органу державного нагляду .
Судом встановлено, що Наказом Національної комісії регулювання електроенергетики України від 30.09.2008 року № 159 затверджений зокрема, Перелік питань для планового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) у вигляді перевірки за дотриманням Ліцензійних умов з передачі електроенергії місцевими (локальними) електромережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом.
Як вбачається з Акту перевірки Національна комісія регулювання електроенергетики України перевіряла правильність розрахунків плати за перевищення договірних величин під час дослідження питання № 3 розділу VIII Переліку питань.
Суд вважає , що перевірка правильності розрахунку плати за перевищення договірних величин споживання електричної енергії не є предметом дослідження відповідно до 3 питання розділу VIII Переліку питань та відповідно до інших питань цього переліку. Таким чином відповідач, під час здійснення перевірки, вийшов за межі предмету заходу державного нагляду (контролю).
Відповідач вказує, що порушення з боку позивача п.3.5.1 Ліцензійних умов з передачі електроенергії та п. 3.4.1 Ліцензійних умов з постачання електроенергії полягає у недотриманні позивачем вимог ст.26 Закону України «Про електроенергетику» та п.6.17 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. № 28. Відповідно до висновку НКРЕ недотримання TOB «Луганське енергетичне об'єднання» вимог ст.26 Закону України «Про електроенергетику» та п. 6.17 ПКЕЕ призвело до неправомірного нарахування платежів за перевищення споживачами договірної величини споживання електроенергії та безпідставного отримання за 2008 рік коштів від споживачів на суму 5 100 тис. грн.
Згідно з п. 3.5.1 Ліцензійних умов з передачі електроенергії ліцензіат повинен діяти згідно із законодавством України та Нормативними документами.
Водночас Ліцензійні умови з передачі електроенергії регулюють виключно підприємницьку діяльність, що полягає у забезпеченні передачі електроенергії І належними ліцензіату місцевими (локальними) електромережами. Нарахування та отримання плати за перевищення договірних величин споживання електричної енергії жодним чином не пов'язане зі здійсненням діяльності із забезпечення передачі електричної енергії належними електромережами.
Одже, суд вважає, що TOB «Луганське енергетичне об'єднання» не порушувало п. 3.5.1 Лідензійних умов з передачі електроенергії шляхом нарахування та отримання платежів за перевищення споживачами договірної величини споживання електричної енергії.
Крім того, відповідач зазначає, що в Акті перевірки та у листі від 25.02.08 р. № 1132/11/17-08 коли споживач зобов'язаний відповідно до ч.5 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» сплатити суми за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електричної енергії, то структура такого платежу містить одну частину, яка відповідає оплаті за товар, та другу частину, яка відповідає штрафній санкції за перевищення договірних величин споживання електроенергії. Отже, коли позивач нараховує двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини споживання електричної енергії понад плату за фактично спожиту електроенергію, він порушує приписи ч.5 ст.26 Закону України «Про електроенергетику».
Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України «Про електроенергетику» споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І -IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Відповідно до приписів ч.1 ст.275 Господарського кодексу України, п.п.2 та 21 п.10.2 ПКЕЕ, умов договорів про постачання електричної енергії споживачі зобов'язані:
- сплачувати фактично спожиту електричну енергію ;
- дотримуватися встановлених договорами режимів електроспоживання.
Частина 7 ст.27 Закону України «Про електроенергетику» визначає відповідальність споживача, передбачену ч. 5 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» як санкцію.
Суд вважає, що господарська санкція, передбачена ч.5 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» відповідає нормативному визначенню штрафної санкції за підставами застосування, видом і методом визначення розміру таких санкцій, а саме:
- встановлюється в грошовому виразі;
• - застосовується у випадку неналежного виконання господарського зобов'язання (споживання електричної енергії понад договірну величину);
• - визначена у розмірі, що дорівнює двократній вартості різниці фактично спожитої електроенергії та договірної величини споживання електричної енергії.
Відповідно до ч.3 ст. 216 ГК України сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання не звільняє правопорушника від виконання прийнятих зобов'язань в натурі. Отже штрафна санкція, як вид господарсько-правової відповідальності не може включати частину будь-якого зобов'язання за договором. Таким чином, твердження відповідача в вказаних Акті перевірки та Листі про протилежне є необґрунтованим.
Як вбачається з матеріалів справи, що у 2008 році на рахунки TOB «Луганське енергетичне об'єднання» в якості плати за перевищення договірних величин споживання електричної енергії надійшло 10 250 тис. грн. Відповідно висновкам Акту перевірки та постанови № 326 TOB «Луганське енергетичне об'єднання» вдвічі завищило платіж за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, а відтак половину цієї суми отримало безпідставно. Проте відповідач зобов'язав позивача повернути споживачам електроенергії не половину цієї суми -10 250 тис. грн. /2 = 5 125 тис. грн., а 5 100 тис. грн. З огляду на відсутність в Акті перевірки переліку споживачів з вказівкою сум, що необхідно повернути, належне виконання Постанови для позивача є неможливим.
Також Національна комісія регулювання електроенергетики України не взято до уваги наявність судових рішень, за якими зі споживачів стягнуті на користь TOB «Луганське енергетичне об'єднання» суми з перевищення договірних величин.
Відповідно до ст..124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'єязковими до виконання на всій території України.
Згідно ст.11 Закону України «Про судоустрій України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, хї посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2008 року по справі № 6428/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення від 13.02.2008 року № 24 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, встановлено, що санкція передбачена ч.5. ст.26 Закону України «Про електроенергетику», повністю відповідає нормативному визначенню штрафної санкції, оскільки це грошова сума, яка дорівнює двократній вартості (200%) спожитої понад договірну величину електроенергії та сплачується споживачем у разі невиконання їм свого зобов'язання споживати електричну енергію в межах договірних величин.
Споживання електроенергії понад договірні величини відноситься до категорії штрафних санкцій, а споживання електроенергії понад договірні величини відноситься до правопорушень в електроенергетиці на підставі ст..27 вказаного Закону. Суми вищевказаних штрафів, що сплачуються на користь енергопостачальника у зв'язку із правопорушеннями в електроенергетиці, не включаються до складу валових витрат споживача електричної енергетики.
Виходячи з вищевикладено, плата за перевищення договірних велечин енергоспоживання є санкцією за порушення господарського зобов'язання.
Також, судом встановлено, що аналогічні рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін були винесені 15.10.2008 року по справі № 8368/08, 02.03.2009 року по справі № 3217а/09 тощо, копії яких знаходяться у матеріалах справи.
Крім того, як вбачається з Акту перевірки, Національна комісія регулювання електроенергетики України зазначила, що усі кошти, що надійшли у 2008 році до TOB «Луганське енергетичне об'єднання» в якості плати за перевищення договірних величин, є двократною вартістю перевищення договірних величин споживання електроенергії.
До оприлюднення 22.07.2005 року Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» від 23.06.2005 року № 2706- IV редакція ч.5 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» передбачала відповідальність споживачів за перевищення договірних величин у розмірі п'ятикратної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини.
Частина коштів, що надійшли до TOB «Луганське енергетичне об'єднання» у 2008 році в якості плати за перевищення договірної величини, є саме п'ятикратною вартістю різниці фактично спожитої і договірної величини.
Судом встановлено, що кошти в загальній сумі 676 483,99 грн., надійшли на виконання рішень господарського суду Луганської області від 17.05.2004 року у справі № 19/164, від 24.05.2004 року у справі 21/139, від 09.08.2004 року у справі № 2/300, від 06.07.2004 року у справі № 7 / 272, від 16.12.2004 року у справі № 16/440, від 29.11.2005 року у справі № 3/517.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що п останова від 19.03.2009 року № 326 про накладення штрафу на ТОВ «ЛЕО» є необгрунтованою, оскільки прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому суд вважає за можливе в изнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії регулювання електроенергетики України від 19.03.2009 року № 326 «Про накладення штрафу на ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» за порушення Ліцензійних умов з постачання електроенергії та Ліцензійних умов з передачі електроенергії.
Згідно з ч.1 ст.94. Кодексу адміністративного судочинства України я кщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Відповідно до платіжного доручення № 14698 від 07.04.2009 року позивачем був сплачений судовий збір, оскільки адміністративний позов задоволено повністю, судові витрати, здійснені позивачем присуджуються йому у розмірі 3,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, ст.ст.158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії регулювання електроенергетики України від 19.03.2009 року № 326 «Про накладення штрафу на ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» за порушення Ліцензійних умов з постачання електроенергії та Ліцензійних умов з передачі електроенергії.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» судові витрати у сумі 3,40 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
ГОЛОВУЮЧИЙ Т.С.УШАКОВ
СУДДІ В.С.ШЕМБЕЛЯН
Р.С.ТВЕРДОХЛІБ