м. Львів, вул. Чоловського, 2
Справа 2а-687/08/1370
25 березня 2009 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого - судді Сакалоша В.М.,
при секретарі Керницькій І.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:
за позовом ОСОБА_1
до відповідача військової частини А4514,
третьої особи військової частини А1277
про поновлення порушеного права на соціальний захист зі сторони Держави.
За участю представника відповідача ОСОБА_2
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірним порушене його право на соціальний захист зі сторони держави під час проходження дійсної військової служби щодо отримання продовольчого та речового майна або грошової компенсації замість нього після звільнення з військової служби, поновити його право на соціальний захист зі сторони Держави, стягнути з військової частини А4514 грошову їомпенсацію замість належного до видачі та не виданого під час проходження дійсної військової служби в період з 11.03.2000 року по 29.12.2006 року продовольчого пайка з урахуванням індексу інфляції в розмірі 30 680 грн. 74 коп. та грошову компенсацію замість належного до видачі та не виданого під час проходження дійсної військової служби речового майна в розмірі 2 131 грн. 01 коп., визнати дії відповідача неправомірними щодо виплати надбавки введеної Указом Президента України від 05.05.2003 року № 389/2003 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, "Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу» в період з 01.05.2003 року по 31.03.2005 року, в розмірі меншому, ніж 10% від грошового забезпечення, та забов'язати відповідача встановити введену згаданим Указом Президента України надбавку з 01.05.2003 року по 31.03.2005 року в розмірі 10% від грошового забезпечення, провести перерахунок грошового забезпечення позивача та виплатити різницю між фактично виплаченим грошовим забезпеченням і тим, що підлягає виплаті.
Позивач позовні вимоги мотивує тим, що він проходив службу в Збройних Силах України та 29 грудня 2006 року звільнений у запас. В важає, що у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має право на отримання грошової компенсації за неотриманий продовольчий пайок та речове майно.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач надав заперечення в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, з підстав зупинення дії правової норми, яка передбачає право військовослужбовців на отримання грошової компенсації за речове майно.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з наступними змінами та доповненнями, Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року № 1459-ІІІ, з наступними змінами та доповненнями.
Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України суд не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вказаний принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких просять сторони, тобто суд обмежений предметом і обсягом заявлених вимог.
Згідно ч. З ст. 11 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.
При прийняті постанови суд виходить з того, що позивач дійсно перебував на військовій службі та на речовому і продовольчому забезпеченні, що підтверджується матеріалами справи.
Статтею 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року № 1459-ІІІ у редакції від 15.12.2005 року - призупинено дію ст. 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Таким чином, починаючи з 11.03.2000 року (набрання чинності Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів") дію норм, які визначають на даний час право військовослужбовців на отримання грошової компенсації замість продовольчих пайків та речового майна призупинено. Дана норма не скасована та не визнана неконституційною у встановленому законом порядку.
У відповідності до вимог ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
При цьому, суд звертає увагу на те, що єдиним органом до повноважень якого належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність), зокрема, законів та інших правових актів Верховної Ради України, у відповідності до вимог ст.150 Основного Закону та ст.13 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року №422/96-ВР, з наступними змінами та доповненнями, є Конституційний Суд України.
А відтак, у суду відсутні правові підстави не застосовувати положення Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» .
Щодо вимог позивача про стягнення грошового забезпечення (надбавки за безперервну службу).
У відповідності до вимог ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», в редакції чинній під час проходження військової служби позивачем, грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов військової служби.
У відповідності до вимог ст.1 Указу Президента України «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу», надати Міністрові оборони України, Міністрові внутрішніх справ України, Голові Державної прикордонної служби України та Начальнику Управління державної охорони України право встановлювати військовослужбовцям відповідно Збройних Сил України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, внутрішніх військах, у Державній прикордонній службі та Управлінні державної охорони України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах:
понад 5 років - до 10 %;
понад 10 років - до 30 %;
понад 15 років - до 50 %;
понад 20 років - до 70 %;
понад 25 років - до 90 %.
Порядок і умови виплати зазначених надбавок, у відповідності до вимог згаданого Указу, визначаються Міністром оборони України, Міністром внутрішніх справ України, Головою Державної прикордонної служби України та Начальником Управління державної охорони України. Мінімальні розміри надбавок в межах конкретної вислуги років Указом не визначені.
За таких підстав, враховуючи вищенаведене, Львівський окружний адміністративний суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня постановлення постанови, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) В.М. Сакалош
З оригіналом згідно
Суддя В.М. Сакалош