01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
06.09.06 р. № 14/36
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Яковлєв М. Л.
Судді
Міщенко П. К.
Рудченко С.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства «сільськогосподарське підприємство «Ягубець», с. Ягубець Христинівського району Черкаської області на ухвалу господарського суду Черкаської області від 09.03.2006 року,
по справі № 14/36 (суддя Хабазня Ю.А.)
за заявою державного дослідного сільськогосподарського підприємства «Черкаське»
м. Черкаси
до державного підприємства «сільськогосподарське підприємство «Ягубець»,
с. Ягубець Христинівського району Черкаської області
про визнання банкрутом.,
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 05.12.2005 року за заявою державного дослідного сільськогосподарського підприємства «Черкаське» порушено провадження у справі про банкрутство державного підприємства «сільськогосподарське підприємство «Ягубець».
За наслідками підготовчого засідання, 09.09.2006 року місцевим господарським судом прийнято ухвалу у справі № 14/36, якою визначено розмір вимог ініціюючого кредитора у сумі 156 946,06 грн., зобов'язано ініціюючого кредитора подати до офіційних друкованих органів оголошення про порушення провадження у даній справі та після публікації надати суду підтвердження цьому, введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна боржника Пилипенко Т.В., зобов'язано боржника разом із розпорядником майна здійснювати розгляд заяв вимог конкурсних кредиторів, зобов'язано розпорядника майна не пізніше 29 травня подати суду реєстр вимог кредиторів.
При прийнятті ухвали підготовчого засідання суд першої інстанції зазначає, що сума заявлена ініціюючим кредитором підлягає визнанню у повному обсязі, оскільки є безспірною, що підтверджується наявними у справі матеріалами, боржником не надано будь-яких доказів того, що останній спроможний заплатити пред'явлену суму, кандидатуру арбітражного керуючого Пилипенко Т.В. на призначення арбітражним керуючим у даній справі запропонувало Міністерство Економіки України у листі від 07.02.2006 року № 69-23/171.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду боржник звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та припинити провадження у справі про його банкрутство.
Скаржник вважає оскаржувану ухвалу не законною та такою, що винесена з порушенням норм матеріального права, зокрема ст. 1 та п. 8 ст. 7 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та з порушенням норм процесуального права, зокрема, ст. 36 ГПК України.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.07.2006 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 30.08.2006 року.
Розпорядженням заступника голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.08.2006 року розгляд даної справи здійснюється у складі колегії суддів: Яковлєва М.Л. -головуючого у справі, суддів Міщенка П.К. та Рудченка С.Г.
Розгляд справи здійснюється після перерви оголошеної у судовому засіданні 30.08.2006 року.
Відзивів на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та арбітражного , розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства України, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 09.03.2006 року по справі № 14/36 без змін з наступних підстав.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі-Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється названим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
При цьому, названий Закон слід розглядати як законодавчий акт, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет по відношенню до норм загальних щодо регулювання порядку провадження у справах про банкрутство.
Відповідно до ч. 11 ст. Закону про банкрутство, за результатами розгляду заяви кредитора та відзиву боржника у підготовчому засіданні виноситься ухвала, в якій зазначається, зокрема: розмір вимог кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство; дата складення розпорядником майна реєстру вимог кредиторів; дата попереднього засідання суду; дата скликання перших загальних зборів.
Відповідно цій же нормі, якщо при прийнятті заяви про порушення провадження у справі про банкрутство призначити розпорядника майна неможливо, розпорядник майна призначається на підготовчому засіданні.
У підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника.
Розглядаючи заяву про порушення провадження справи про банкрутство, господарський суд досліджує сукупність ознак неплатоспроможності, але остаточну оцінку цим ознакам і обґрунтованості доказам суд надає у підготовчому засіданні.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону, ознаками неплатоспроможності боржника є :
- грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати;
- вимоги мають бути безспірними;
- такі вимоги мають бути не задоволені боржником протягом 3 місяців після встановленого для їх погашення строку.
Положеннями абзацу 8 ст. 1 Закону встановлено, що безспірними вимогами кредиторів є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Тому на підставі зазначеного Закону факт безспірності цих вимог виникає з моменту визнання боржником претензії кредитора в порядку ст. 8 ГПК України або ухвалення відповідного рішення суду.
Таким чином, з цього моменту ці вимоги переходять до категорії безспірних.
Як встановлено колегією суддів, вимога у сумі 156 946,06 грн. є безспірною оскільки визнана рішенням суду від 17.12.2004 року( а.с. 4), на виконання якого видано наказ 28.12.2004 року ( а.с.5) та відкрито виконавче провадження 14.01.2005 року ( а.с. 6) із строком на добровільне виконання до 21.01.2005 року.
Крім того безспірна вимога являє суму, що перевищує 300 мінімальних розмірів заробітної плати та не задоволена боржником, навіть у примусовому порядку, протягом майже року.
Скаржник стверджує, що зазначене не доводить його неспроможності, але колегія суддів вважає інакше та погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, районним відділом державної виконавчої служби Христинівського районного управління юстиції було надіслано платіжні вимоги № № 69, 70, 71, які повернулись у зв'язку із відсутністю коштів на рахунку боржника, що на думку колегії суддів може вважатись одним з доказів неспроможності боржника.
До того ж, у листі ( а.с. 7), копія якого знаходиться у матеріалах справи, відділу державної виконавчої служби Христинівського районного управління юстиції зазначено, що відповідно даного боржника відкрито зведене виконавче провадження на загальну суму 542 933 грн., тобто державне дослідне сільськогосподарське підприємство «Черкаське» є не єдиним стягувачем.
Також із листа вбачається, що частина майна, на яке звернуто стягнення, у зв'язку із відсутністю коштів на рахунках боржника була реалізована та перерахована на користь ініціюючого кредитора, що проведено опис майна на загальну суму у 51 500 грн., а кошти після його реалізації будуть розподілені між стягувачами по зведеному виконавчому провадженню.
Скаржником у апеляційній скарзі зазначено, що даний лист державної виконавчої служби не є доказом неплатоспроможності останнього, на що колегія суддів зауважує, що відповідно ст. 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а відповідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
До того ж, апеляційний суд вважає, що лист державного органу є джерелом достовірної інформації і може вважатись доказом у даній справі і спростовує твердження скаржника у апеляційній скарзі про наявність достатньої кількості майна для задоволення всіх кредиторів.
Посилання скаржника на те, що при поданні заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ініціюючий кредитор невірно зазначив реквізити боржника є доречним але не відіграє значної ролі при вирішенні даного спору.
Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
У зв'язку із наведеним слід зазначити, що призначенню кандидатури арбітражного керуючого Пилипенко Т.В. розпорядником майна боржника передувало погодження цієї кандидатури із Міністерством Економіки України ( лист від 07.02.2006 року № 69-23/171, а.с. 64), як того вимагають приписи закону про банкрутство, оскільки боржник є державним підприємством.
Також у матеріалах справи є заява самої Пилипенко Т.В. на погодження на призначення розпорядником майна у даній справі.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що висновки місцевого господарського суду, при прийнятті оскаржуваної ухвали, є обґрунтованими і цілком відповідають обставинам справи, а відтак апеляційну скаргу державного підприємства «сільськогосподарське підприємство «Ягубець на ухвалу господарського суду Черкаської області від 09.03.2006 року у справі № 14/36 - слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 99, 101-106 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський міжобласний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу державного підприємства «сільськогосподарське підприємство «Ягубець на ухвалу господарського суду Черкаської області від 09.03.2006 року у справі № 14/36 -залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Черкаської області від 09.03.2006 року у справі № 14/36 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 14/36 повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий Яковлєв М. Л.
Судді
Міщенко П. К.
Рудченко С.Г.