справа № 2а-6419 /08/1370
23 січня 2009 року о 10 год. 14 хв. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сакалоша В.М.
при секретарі Керницькій І.В.
за участю позивача - ОСОБА_1,
з участю представника відповідача - ОСОБА_2., ОСОБА_3 (довіреність від 21.11.08р. № 3088),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом до Управління праці та соціального захисту населення Яворівської райдержадміністрації Львівської області про визнання дій незаконними і про виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
ОСОБА_1, звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Яворівської райдержадміністрації Львівської області, про визнання дій незаконними і про виплату державної допомоги по догляду за дитиною за період з жовтня 2007 року по жовтень 2008 року в сумі 4831,55 грн., просить визнати дії управління неправомірними, стягнути з відповідача недоплачену допомогу.
Позивач в позовній заяві зазначає, що йому всупереч вимог ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та п.3 ст.22 Конституції України допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачувалась не в повному обсязі за період з жовтня 2007 року по жовтень 2008 року, і просить позов задовольнити.
В уточненнях позовних вимог від 20.01.2009 року позивач просить стягнути з відповідача допомогу в сумі 4831,55 грн. за період з 09 жовтня 2007 року по 01 листопада 2008 року.
Представник відповідача, надав заперечення та в судовому засіданні пояснив, що згідно ст. 4 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів. Згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України, кошти бюджету, які отримують фізичні особи, надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів. Головним розпорядником бюджетних коштів виступає Міністерство праці та соціальної політики України. Збільшення розміру допомоги можливе за умови суттєвого збільшення фінансування з Державного бюджету та внесення змін до інших нормативно-правових актів, згідно яких проводиться виплата даної допомоги, оскільки призначення та виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється виключно за кошти Державного бюджету.
Справа розглядається у відповідності до вимог ч.4 ст.128 КАС України, на основі наявних доказів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та присутнього представника від відповідача, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року №2811-ХII, з наступними змінами та доповненнями, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Позивач - ОСОБА_1 має на утриманні дитинуОСОБА_4 віком до трьох років 04 серпня 2007 року народження (свідоцтво про народження серії 1-СГ № 104965 від 14 серпня 2007 року).
Згідно із положеннями ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», в редакції до 9 липня 2007 року - допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Положення згаданої норми зупинялися на 2007 рік, з урахуванням пункту 14 статті 71 Закону України від 19.12.2006 року №489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
П озивач правомірно визначив відповідача у даній справі - Управління праці та соціального захисту населення Яворівської райдержадміністрації Львівської області, на якого законодавством (ст. 5 згаданого Закону) покладено обов'язок виплачувати державну соціальну допомогу, і вважає, що за період з жовтня 2007 року по жовтень 2008 року згадана соціальна допомога виплачувалась не в повному обсязі .
Такі дії відповідача обумовлені тим, що законами України про Державний бюджет України на відповідний рік норми згаданої статті зупинялись.
Суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання державної соціальної допомоги, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання допомоги згідно Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Згідно із положеннями статті 12 Європейської соціальної хартії від 3 травня 1996 року, яка ратифікована Законом України № 137-V від 14 вересня 2006 року метою забезпечення ефективного здійснення права на соціальне забезпечення Сторони зобов'язуються: започаткувати систему соціального забезпечення або підтримувати її функціонування; підтримувати систему соціального забезпечення на задовільному рівні, принаймні на такому, який дорівнює рівню, необхідному для ратифікації Європейського кодексу соціального забезпечення; докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень; вживати заходів шляхом укладання відповідних двосторонніх і багатосторонніх угод або в інший спосіб і відповідно до умов, визначених у таких угодах, для забезпечення: рівності між їхніми власними громадянами та громадянами інших Сторін у тому, що стосується прав на соціальне забезпечення, включаючи збереження пільг, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, незалежно від пересування захищених осіб по територіях держав Сторін; надання, збереження та поновлення прав на соціальне забезпечення такими засобами, як сумарний залік періодів страхування або роботи, що були здійснені за законодавством кожної зі Сторін.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини (дата підписання Україною 21.02.1990 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) Україна зобов'язалася забезпечити дитині такий захист її піклування, якій необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів, чи інших осіб, які відповідають за неї за законом і з цією метою вживають всіх необхідних законодавчих та адміністративних заходів.
Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Як вбачається з Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 «У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» положення абзацу третього частини другої ст.56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлювалася допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України не відповідає Конституції України, тобто є неконституційною.
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Оскільки відповідачем позивачу було призначено допомогу 09 жовтня 2007 року, суд вважає, що слід визнати протиправними дії відповідача, щодо невиплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» за період з жовтня по грудень 2007 року та зобов'язати його призначити та виплатити в користь позивача таку допомогу.
Що стосується позовних вимог позивача в частині невиплати їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» за 2008 рік та зобов'язати відповідача призначити та виплатити на користь позивача таку допомогу, такі не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.23 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та викладено у редакції «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.», а тому виплати, які проводив відповідач позивачу у 2008 році, відповідають чинному законодавству.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що позов слід задоволити частково, а саме визнати протиправними дії відповідача, щодо невиплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» за період з 09 жовтня по грудень 2007 року. Зобов'язати відповідача призначити та виплатити на користь позивача недоплачену за період з 09 жовтня по 31 грудня 2007 року допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 7-14, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задоволити частково. Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області щодо невиплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у повному обсязі відповідно до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» за період з жовтня по грудень 2007 року - неправомірними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області призначити та виплатити ОСОБА_1 недоплачену за період з 09 жовтня по 31 грудня 2007 року допомогу у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років , відповідно до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми.
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, тоді постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подано протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.М. Сакалош
З оригіналом згідно
Суддя В.М. Сакалош