Справа № 2а-7845/08/1370
05 березня 2009 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Сакалоша В.М.
при секретарі Лоза Ю.Я.
з участю позивача, представника позивача ОСОБА_1., представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до управління пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Позивач звернувся до суду із позовом до управління пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він являється інвалідом 3 групи внаслідок захворювання пов'язаного з участю по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. При зверненні до відповідача про проведення перерахунку пенсії відповідно до ст. 54 ч. 4 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі не менше 6-ти мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії - 50% від мінімальної пенсії за віком отримав відмову. Просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати здійснити перерахунок пенсії.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, зсилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Представник позивача дав пояснення аналогічні поясненням позивача та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав заперечення які зводяться до наступного. Даного позову управління ПФУ у Галицькому районі м. Львова не визнає з наступних підстав:
Свій позов позивач обґрунтовує ч.4 ст.54 Закону України, "Про статус і соціальний захист громадян, які постараждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" вказуючи на те, що згідно даної статті вона, повинна отримувати основний розмір пенсії за віком у розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію відповідно до ст. 50 вищезгаданого Закону в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Станом на 20.11.2008 р. ст Закону України ч.4 ст.54 Закону України, "Про статус і соціальний захист громадян, які постараждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" не містила норми про те, що основний розмір пенсії за віком нараховується у розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком , а ст. 50 вищезгаданого Закону в розмірі не передбачала і не передбачає обрахунок додаткової пенсії в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зміни до ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постараждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в частині зазначеній позивачем) були внесені відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2008 р." і набрали законної сили з 01.01.2008 р. А розрахунок проводиться станом на сьогодні з посиланням на норми, що діяли у 2007 р., таким чином позивач посилається на норми, котрі вже втратили чинність.Загальна пенсійна виплата станом на 01.10.2008р. становила 844,97 грн. втому числі:
-760 грн.- основний розмір пенсії згідно ст.54 Закону;
-74,70 грн.- додаткова пенсія інваліду III групи внаслідок Чорнобильської катастрофи (ст.50 Закону);
-10,27 грн.- тимчасова доплата від індексації з 01.01.2001р.
Щодо змін до Закону України " Про Державний Бюджет на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" відповідно до яких розміри додаткових пенсій таким особам та мінімальний розмір пенсії по інвалідності визначаються у відсотках від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, зокрема особам віднесеним до І категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам III групи, 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили пацездатність.
Водночас повідомляємо, що законодавством України не визначено поняття "мінімальна пенсія за віком" як розрахункової величини для обчислення розміру пенсії.
Враховуючи вищенаведене представник відповідача просив відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.
Заслухавши доводи позивача, заперечення відповідача, а також, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, мотивуючи це наступним.
Відповідно до посвідчення довідки Сер.НОМЕР_1 позивач є інвалідом 3 групи у зв'язку з аварією на ЧАЕС.
Відповідно до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи ( категорія 1) серії НОМЕР_2, виданого 29.04.2006 року позивач є постраждалим внаслідок катастрофи на ЧАЕС та віднесений до 1 категорії постраждалих осіб.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин. А також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного поряду визначення категорій радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Таке право позивача гарантується статтею 46 Конституції України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно - правового акту Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, при визначенні розміру пенсії позивача, застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина 4 статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанова Кабінету Міністрів України, яка звужує обсяг встановлених законом прав.
Суд не приймає до уваги покликання відповідача на ту обставину, що відповідно до ч. 5 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, не надає останньому права допускати звуження змісту та обсягу прав позивача.
Відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, за основу нарахування береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої визначено відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Посилання відповідача на ту обставину, що поняття «мінімальна пенсія за віком» застосовується лише до призначення пенсій відповідно до вищевказаного Закону і розрахункової величини для обчислення розміру пенсії відповідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» судом не приймається до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до частини 3 статті 67 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом,підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму. Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому відмова відповідача у проведенні такого перерахунку у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом є протиправною.
Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління пенсійного Фонду України у Галицькому районі м. Львова - неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у Галицькому районі м. Львова зробити перерахунок пенсії ОСОБА_3 з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової щомісячної пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя (підпис) В.М. Сакалош
З оригіналом згідно
Суддя В.М. Сакалош