Справа № 133/2821/14-к
Провадження №11-кп/772/291/2015
Категорія: 23
Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
19 червня 2015 рокум. Вінниця
Апеляційний суд Вінницької області в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
представника цивільного
позивача ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №11-кп/772/291/2015 за апеляційною скаргою заступника прокурора Вінницької області ОСОБА_9 на вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 22 січня 2015 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не судиму,визнано винною за ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України та призначено покарання:
за ч.2 ст.191 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язанні з розпорядженням товарно-матеріальними та грошовими цінностями, строком на 1 рік;
за ч.1 ст.366 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з розпорядженням товарно-матеріальними та грошовими цінностями, строком на 1 рік.
Відповідно до вимог ч.3 ст.72 КК України основне покарання у виді штрафу виконувати самостійно.
Відповідно до ст.75 КК України звільнено від відбуття призначеного основного покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку 1 рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки відповідно до вимог п.2,3, ч.1 ст.76 КК України.
Цивільний позов задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_7 на користь Козятинського міського споживчого товариства 1704,63 грн. у відшкодування заподіяної шкоди.
Вирішено долю речових доказів.
Згідно вироку суду ОСОБА_7 відповідно до розпорядження голови правління Козятинського МСТ ОСОБА_10 від 13.08.2009 року виконувала обов'язки завідуючої магазином ТПП села Білопілля Козятинського району, який належить до Козятинського МСТ Козятинської РСС, згідно типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 13.08.2009 прийняла на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених їй підприємством матеріальних цінностей та є службовою особою, яка у відповідності до своєї посадової інструкції виконувала обов'язки по складанню товарно - грошових звітів, актів на брак, актів про недостачу, приймала здавальні акти про передачу матеріальних цінностей, брала участь у проведенні інвентаризації.
Будучи службовою особою, на яку покладено обов'язок повної матеріальної відповідальності, обвинувачена ОСОБА_7 , за період роботи у вказаному магазині з 13.11.2013 року по 16.05.2014 року, як службова особа, яка виконувала адміністративно-господарські обов'язки, з метою заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, привласнила товарно-матеріальні цінності Козятинського міського споживчого товариства, а саме цукерки, печиво, солодощі різних торгових марок у різних кількостях, солодку та мінеральну воду, хлібобулочні вироби, олію, крупи, жіночий одяг, алкогольні напої на суму 5221,63 грн., які використала на власні потреби.
Крім того, виконуючи обов'язки завідуючої магазином ТПП села Білопілля Козятинського району, обвинувачена ОСОБА_7 за період роботи з 13.11.2013 року по 16.05.2014 року, як службова особа, яка виконувала адміністративно-господарські обов'язки, щоб приховати привласнення ввірених їй грошових коштів та товарно-матеріальних цінностей Козятинського міського споживчого товариства, умисно вносила в товарно-грошові звіти за цей період неправдиві відомості про рух грошових коштів та залишок матеріальних цінностей у магазині.
Так, обвинувачена ОСОБА_7 склала, особисто підписала та подала до бухгалтерії Козятинського МСТ 25 товарно-грошових звітів, у яких збільшувала залишок товарно-матеріальних цінностей, наявних в магазині ТПП села Білопілля, на кінець звітного періоду, шляхом внесення в графу «залишок на кінець звітного періоду» невірних, завищених сум коштів, з урахуванням вартості привласнених нею за певний період товарів, тобто внесла завідомо неправдиві відомості до товарно-грошових звітів за періоди: з 13.11.2013 по 15.11.2013 року, з 16.11.2013 по 23.11.2013 року, з 24.11.2013 по 30.11.2013 року, з 01.12.2013 по 07.12.2013 року, з 08.12.2013 по 15.12.2013 року, з 16.12.2013 по 23.12.2013,року, з 24.12.2013 по 31.12.2013 року, з 01.01.2014 по 07.01.2014 року, з 08.01.2014 по 15.01.2014 року, з 16.01.2014 по 23.01.2014 року, з 24.01.2014 по 31.01.2014 року, з 01.02.2014 по 07.02.2014 року, з 08.02.2014 по 15.02.2014 року, з 16.02.2014 по 23.02.2014 року, з 24.02.2014 по 28.02.2014 року, з 01.03.2014 по 07.03.2014 року, з 08.03.2014 по 15.03.2014 року, з 16.03.2014 по 23.03.2014 року, з 24.03.2014 по 31.03.2014 року, з 01.04.2014 по 07.04.2014 року, з 08.04.2014 по 15.04.2014 року, з 16.04.2014 по 23.04.2014 року, з 24.04.2014 по 30.04.2014 року, з 01.05.2014 по 07.05.2014 року, з 08.05.2014 по 16.05.2014 року.
Зазначені товарно-грошові звіти ОСОБА_7 складала особисто та використала підроблені товарно-грошові звіти шляхом подання їх до бухгалтерії Козятинського МСТ. Подаючи підроблені звіти, ОСОБА_7 приховувала факт привласнення ввіреного їй чужого майна, що згідно документів бухгалтерського обліку звільняло її від обов'язку відшкодовувати завдану Козятинському МСТ шкоду.
Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_11 відкликала свою апеляційну скаргу на підставі ст.403 КПК України.
В своїй апеляційній скарзі заступник прокурора Вінницької області ОСОБА_9 просить вирок суду скасувати в частині призначення покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченої внаслідок м'якості, ухвалити свій вирок, яким призначити ОСОБА_12 покарання за ч.2 ст.191 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки з позбавленням права займати адміністративно-господарські посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю на 1 рік 6 місяців, за ч.1 ст.366 КК України призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., з позбавленням права займати адміністративно-господарські посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю, на 1 рік. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання визначити у виді позбавлення волі на 2 роки з позбавленням права займати адміністративно-господарські посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю на 1 рік 6 місяців.
Свої вимоги мотивує тим, що суд обґрунтовано визнавши доведеною вину ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, вірно призначив основне покарання за ч. 2 ст.191 КК України у виді 2 років позбавлення волі та за ч.1 ст.366 КК України у виді штрафу розміром 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., разом з тим, у порушення п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» не визначив остаточне покарання за сукупністю злочинів відповідно до ст.70, ст.72 КК України, також, як убачається з вироку, суд призначив ОСОБА_12 додаткове покарання, як за ч.2 ст.191 КК України, так і за ч.1 ст.366 КК України у виді позбавленням права займати адміністративно-господарські посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю строком на 1 рік, що свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки однакові за розміром додаткові покарання поглиненню не підлягають.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинувачену ОСОБА_7 , яка заперечувала проти скарги прокурора, представника цивільного позивача ОСОБА_8 , яка частково підтримала апеляційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати та надавши останнє слово, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок частково та ухвалити новий вирок.
Висновок суду щодо вини ОСОБА_7 в скоєні кримінальних правопорушень, за які вона визнана виною, при обставинах, викладених у вироку, є обґрунтованим і підтверджується доказами, перевіреними в судовому засіданні і в цій частині вирок ніким не оспорюється .
Разом з тим, вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання, підлягає скасуванню з постановленням нового вироку з таких мотивів.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно ч.1 ст.70 КК України та роз'яснень, які містяться в п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при сукупності злочинів, суд призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Суд вправі визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим при призначенні за окремі злочини, що входять у сукупність, покарання як одного виду, так і різних. Однакові за видом і розміром покарання поглиненню не підлягають, крім випадку, коли вони призначені у максимальних межах санкцій статей (санкцій частин статей) КК України.
Суд першої інстанції призначаючи основне покарання обвинуваченій, врахував положення ст. 65 КК України, визначивши його у виді та розмірі в межах санкції статей інкримінованих їй злочинів, однак призначаючи остаточне покарання за сукупністю злочинів, не врахував положення ст.70 КК, якими визначено правила призначення покарання за сукупністю злочинів.
Також, при призначенні додаткового покарання за ч.2 ст. 191 КК України, суд в повній мірі не врахував суспільну небезпеку скоєного правопорушення та особу обвинуваченої, призначив занадто м'яке додаткове покарання.
Враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особу обвинуваченої, те, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро каялась у скоєному, сприяла розкриттю злочину, частково відшкодувала шкоду, є вдовою, має на утриманні неповнолітню дитину, за час розгляду справи свідомо і неухильно дотримувалась загальноприйнятих норм і правил поведінки, встановлених у суспільстві, що свідчить про істотне зниження ступені її небезпечності для суспільства, і дає підставу для висновку суду про можливість її виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства, з огляду на що обвинувачену слід звільнити від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, встановивши іспитовий термін з покладанням обов'язків, передбачених ст. 76 того ж Кодексу.
Керуючись ст.ст. 407, 409, 413, 414 КПК України,апеляційний суд -
Вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 22 січня 2015 року щодо ОСОБА_7 за ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України в частині призначеного покарання - скасувати.
Визнати ОСОБА_7 винною : за ч.2 ст.191 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки з позбавленням права займати адміністративно-господарські посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю на 1 рік 6 місяців; за ч.1 ст. 366 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., з позбавленням права займати адміністративно-господарські посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю строком на 1 рік.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права займати адміністративно-господарські посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю строком на 1 рік 6 місяців.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбуття призначеного основного покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку один рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки відповідно до вимог п.п. 2, 3 ч.1 ст.76 КК України:
не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої інспекції;
повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання або роботи.
Врешті вирок залишити без змін.
Вирок може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді :
З оригіналом вірно: