Справа № 127/26436/14-ц
Провадження № 2/127/490/15
16.06.2015 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,
при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору управління Держземагенства у м. Вінниці Вінницької області про усунення перешкод у здійсненні права в користуванні земельною ділянкою та власністю шляхом скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання незаконним рішення, -
встановив:
ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ВМР, управління земельних ресурсів ВМР про усунення перешкод у здійсненні права в користуванні земельною ділянкою та власністю шляхом скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання незаконним рішення. Позов мотивовано тим, що позивач в червні 2013 року стало відомо, що управлінням земельних ресурсів ВМР на підставі рішення ОСОБА_5 міської ради від 30.03.2007 року №889 ОСОБА_3 було видано державний акт серія ЯД №375031 на право власності на земельну ділянку площею 0,0187га, яка розташована по вул. Маяковського, 39 в м. Вінниці. Співвласником земельної ділянки є ОСОБА_4 у зв'язку з чим 12.06.2013 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Вінницького міського голови про прийняття мір щодо скасування рішення міської ради від 30.03.2007 року №889. Позивачі є власниками індивідуальних домоволодінь та земельних ділянко, що розташовані та межують із земельною ділянкою, яка передана в спільну сумісну власність відповідачам. Крім того, через спірну земельну ділянку проходить водопровід, належний ОСОБА_1 на праві власності, який побудований в 1985 році. Приймаючи рішення про передачу земельної ділянки площею 187 кв.м. в спільну сумісну власність відповідачам ОСОБА_5 міська рада не врахувала не лише ці обставини відносно прокладення там водопроводу та знаходження водопровідного оглядового колодязю, а також що ця земельна ділянка є проїздом до будинковолодінь позивачів та ОСОБА_6 Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25.03.2014 року усунуто перешкоду позивачам в користування житловими будинками шляхом демонтажу вигрібної ями та каналізаційних труб, які належать ОСОБА_4 та розташовані впритул до водопровідної мережі та водопровідного оглядового колодязя, що розташовані на території будинковолодіння 39 по вул. Маяковського в м. Вінниці. Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 28.04.2014 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області залишено без змін. Рішення судів підтверджують право власності на водопровідну мережу з оглядовим колодязем та непорушне право на користування і розпорядження цією власністю. Просять усунути перешкоди у здійсненні права користування земельною ділянкою та власністю, що проходить по ній, шляхом визнання незаконним рішення ОСОБА_5 міської ради від 30.03.2007 року №889 в частині передачі ОСОБА_3 земельної ділянки площею 187 кв.м. в спільну сумісну власність з ОСОБА_4 для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. Скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №375031 виданий ОСОБА_3 на підставі рішення ОСОБА_5 міської ради від 30.03.2007 року №889 і скасувати його реєстрацію за №010100300810.
Ухвалою суду від 19.12.2014 року до участі в справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору управління Держземагенства у м. Вінниці.
20.03.2015 року представник позивачів надав суду заяву про зміну та доповнення позовних вимог, згідно якої просив усунути перешкоди у здійсненні права користування земельною ділянкою та власністю, що проходить по ній, шляхом визнання незаконним рішення ОСОБА_5 міської ради від 30.03.2007 року №889 в частині передачі ОСОБА_3 земельної ділянки площею 187 кв.м. в спільну сумісну власність з ОСОБА_4 для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, скасувавши державні акти на право власності на земельну ділянку серія ЯД №375031 від 06.06.2007 року, виданого ОСОБА_3 реєстраційний №010100300810 та серія ЯД №375032 від 06.06.2007 року виданого ОСОБА_4 реєстраційний № 010100300811 і скасувавши їх реєстрацію.
В судовому засіданні представник позивачів позов підтримав за обставин викладених в ньому, просив позов задовольнити.
Представники відповідачів в судовому засіданні позов не визнали, заперечили щодо його задоволення.
Представник третьої особи в судовому засіданні позов не визнала, заперечила щодо його задоволення.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, з наступних підстав.
При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що згідно матеріалів інвентарної справи на будинковолодіння по вул. Маяковського, 39 у м. Вінниця дане будинковолодіння належить ОСОБА_4 (71\100 часток) та ОСОБА_3 (29\100 часток), що також не заперечується сторонами у справі.
Рішенням виконкому ОСОБА_5 міської ради депутатів трудящих №422 від 29.05.1997 року попередньому власнику частини будинковолодіння ОСОБА_7 та відповідачу ОСОБА_4 в постійне спільне користування була надана земельна ділянка площею 1000 кв. м. по вул. Маяковського, 39(Т.№1 а.с.184).
16.01.2006р. було проведено обстеження та погоджено межі земельної ділянки по вул. Маяковського, 39, про що складено протокол, у якому проставлені підписи позивачів у справі. Представник позивачів не заперечував факту підписання даного протоколу з боку позивачів. На зворотному боці протоколу наведений абрис зовнішньої межі земельної ділянки, до якого включено спірний проїзд, що не заперечувалось сторонами(Т.№1 а.с.185).
Відповідно до змісту проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4, ОСОБА_3 у спільну сумісну власність для індивідуального житлового будівництва та ОСОБА_8 у власність з виділенням в окреме будинковолодіння по вул. Маяковського 39, який розроблений Подільським державним підприємство геодезії, картографії та кадастру, межі та площа земельної ділянки визначені за фактичним землекористуванням в межах будинковолодіння №39 81-го будівельного кварталу у відповідності до матеріалів, виданих ВООБТІ.
Матеріалами інвентарних справ на будинковолодіння позивачів по вул. Маяковського, 41 та пров. С.Наливайка, 8 спростовано твердження позивачів про те, що спірна земельна ділянка є проїздом до даних будинковолодінь, а тому суд не погоджується з доводами позовної заяви про те, що проїзд площею 0,0187 га є проїздом до п'яти будинковолодінь та проїздом загального користування, оскільки дані твердження спростовуються даними інвентарної справи на будинковолодіння по вул. Маяковського, 39 та наявним у справі протоколом погодження меж, де даний проїзд відмічений саме як проїзд до будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Відповідно до дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки, який виданий на підставі рішення ОСОБА_5 міської ради №369 від 22.09.2006р. надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки площею 0,1634 га з метою подальшої безоплатної передачі у приватну власність за рахунок земель міської ради в межах будинковолодіння площею 1373 кв.м. та земель міської ради, які не надані у користування та власність - 0,0261 кв.м.
Як вбачається з схематичного плану та експлікації земельної ділянки, яка міститься у проекті відведення, спірний проїзд площею 0,0187 га включений до зони 3 загальною площею 867 кв. м., тобто в межах будинковолодіння по вул. Маяковського, 39. Така площа земельної ділянки була предметом розгляду Староміського районного суду м. Вінниця у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення порядку користування нею.
Зокрема, до земельної ділянки площею 0,1634, яка відводилась за дозволом міської ради та щодо якої був розроблений проект відведення, увійшла земельна ділянка площею 0,0767 га для будівництва і обслуговування жилого будинку з виділенням в окреме будинковолодіння ОСОБА_8 та земельна ділянка для будівництва жилого будинку площею 0,0867 га у спільну власність ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (0,0767 + 0,0867 = 0,1634 га).
Відповідно до умов відведення земельної ділянки та висновку управління містобудування та архітектури від 05.12.2006р. №01-3298 на земельну ділянку встановлюються обтяження у вигляді права власників транзитних мереж на їх обслуговування відповідно до розділу ІІІ гл. 16 ЗК України.
Рішенням Староміського районного суду м. Вінниця від 15.01.2007року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 було встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 867 кв.м. згідно кадастрового плану, який виготовлений Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру 04.12.2006р. (Т.№1 а.с. 1188-189).
Дане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 18.05.2015р.
Згідно даного рішення у фактичному користуванні ОСОБА_3 перебуває земельна ділянка площею 0,0103 га, що позначена на кадастровому плані Зоною №1 та замальована зеленим кольором. ОСОБА_4 фактично користувався земельною ділянкою площею 0,0577 га, що позначена на кадастровому плані Зоною №2 та замальована жовтим кольором. Земельна ділянка площею 0,0187 га, що позначена на кадастровому плані Зоною 3 та замальована рожевим кольором знаходилась у спільному користуванні сторін.
Апеляційний суд Вінницької області, вирішуючи апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 правомірно користуються земельною ділянкою на підставі рішення виконкому ОСОБА_5 міської ради депутатів трудящих від 29.05.1997 року за №422, згідно з порядком, який відображений в кадастровому плані, будь-яких спірних питань з приводу саме такого порядку користування у сторін та суміжних землекористувачів не виникало.
Відповідно до п.7 Перехідних положень ЗК України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Водночас позивачі не надали доказів того, що право користування даною земельною ділянкою належить саме їм, а тому підстав усувати перешкоди у користуванні нею у суду відсутні.
Щодо права позивача ОСОБА_1 на водопровід, то суду не надано доказів того, що водяна труба проходить саме спірною земельною ділянкою. З акту на приховані роботи від 15.10.1985р. та акту балансової приналежності водопровідних, каналізаційних мереж від 11.04.2014р. не вбачається ні площа земельної ділянки, ні її кадастровий номер, ні інші ідентифікуючі ознаки земельної ділянки, якою проходить водяна труба.
Суд, не приймає до уваги рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25.05.2015р. у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком і земельною ділянкою шляхом демонтажу водопроводу та визнання права власності на мережу водопроводу, оскільки дане рішення не набуло законної сили, а також не містить встановлених фактів, що не підлягають доказуванню. Так, рішення суду від 25.05.2015р. не встановлює, якою саме земельною ділянкою проходить водопровід, оскільки як встановлено у даній справі, на праві власності ОСОБА_4 належить дві земельні ділянки площею 0,0187 га та 0,0577 га.
Суд не погоджується з твердженнями позивачів, що підставою скасування рішення міської ради є складення протоколу погодження меж ще до видання дозволу відповідачам на складання проекту землеустрою, оскільки такі вимоги у законодавстві відсутні.
Водночас оскаржуване рішення прийнято повноважним органом із дотримання вимог земельного законодавства та без порушення прав та законних інтересів позивачів, які погодили межі земельної ділянки, яку планувалось відвести у власність, а також не мають документів, які відповідно до Закону посвідчують право користування земельною ділянкою.
Відповідно до п. а) ч. 3. ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.
Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Спірна земельна ділянка передана у власність з підстав перебування її у користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4, тобто з дотриманням ст. 116, 118 ЗК України.
Враховуючи викладене, та те, що рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність спірної земельної ділянки законне, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсними державних актів про право власності на земельну ділянку та вимоги про їх скасування не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу статей 58,59 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 212 ЦПК).
За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-218 ЦПК України, суд -
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору управління Держземагенства у м. Вінниці Вінницької області про усунення перешкод у здійсненні права в користуванні земельною ділянкою та власністю шляхом скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання незаконним рішення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: