Справа № 203/5004/12
Іменем України
09 листопада 2012 року м.Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді : Ганкіної І.А.
при секретарі: Кобернюк О.В.
позивачі: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління ОСОБА_2 України у Вінницькій області, інспектора ДПС взводу ДПС ДАІ ВМВ ОСОБА_3 про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління ОСОБА_2 України у Вінницькій області, інспектора ДПС взводу ДПС ДАІ ВМВ ОСОБА_3 про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, мотивуючи свої вимоги тим, що 04.09.2012 року інспектором ДПС взводу ДПС ДАІ ВМВ ОСОБА_3 було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АВ1 №154921 відповідно до якої на нього було накладено штраф в розмірі 260 гривень за скоєння порушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, в зв'язку з тим, що 04.09.2012 о 17 год. 42 хв. в місті Вінниці по вулиці Лебединського, під час керування транспортним засобом марки “Фольксваген”державний номерний знак НОМЕР_1 перевищив встановлену швидкість руху на 29 км / год. , рухався зі швидкістю 89 км/год. Швидкість вимірювалась приладом “Беркут”№0707234.
Позивач вважає, що вказана постанова винесена з істотними порушеннями процедури, не відповідає обставинам справи та вимогам Кодексу України про адміністративні правопорушення, Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, Інструкції з оформлення працівниками державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх спав України №77 від 24 лютого 2009 року, зареєстрованого Міністерством юстиції України 24 квітня 2009 року за №374/16390, зі змінами та доповненнями, Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.03.2009 №111.
Так, п. 12.1. Інструкції з оформлення працівниками державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх спав України №77 від 24 лютого 2009 року передбачено, що фіксація правопорушення учасниками дорожнього руху за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, є фіксацією порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних засобів на електронний носій чи світлочутливу плівку, що може забезпечити визначення суті порушення та чітке зображення транспортного засобу, яким було вчинено правопорушення (його марку, колір, номерний знак) та, по можливості, водія, що знаходився за кермом.
Однак, як зазначає позивач у своїй заяві, показники швидкості, встановлені приладом “Беркут”не можуть вважатись доказом скоєння саме позивачем правопорушення, так як неможливо встановити автентичність та належність зафіксованої швидкості до його автомобіля. Йому працівник ДАІ показав тільки швидкість, яка нібито належала його автомобілеві, але встановити та довести, це неможливо, а тому позивач вважає, що виміряна швидкість належить будь-якому з автомобілів, які рухалися в зустрічному напрямку відносно його автомобіля, або автомобіля, що рухався поруч чи попереду нього.
Також, позивач вказує, що показники швидкості приладу “Беркут”не можуть бути випростані як докази, так як вимірювальний прилад “Беркут”не має функції фото-, кінозйомки чи відеозапису, що суперечить ст. 251 КУпАП.
Крім того, протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП відповідно до якої у протоколі зазначаються, окрім іншого, прізвища та адреси свідків з їх підписами, однак інспектором ДПС взводу ДПС ДАІ ВМВ ОСОБА_3 цього зроблено не було. Зазначені дії відповідача є порушенням як вищевказаної норми КУпАП так і п.4.2. Наказу МВС України від 26 лютого 2009 року №77 “Про затвердження Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху”, згідно якого до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються письмові пояснення свідків правопорушення, у разі їх наявності.
Враховуючи наведені обставини позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом в якому просить визнання недійсною постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АВ1 №154921 від 04.09.2012 року та скасувати її, а справу про адміністративне правопорушення відносно нього закрити.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, аргументуючи їх мотивами, викладеними в позовній заяві, просив позов задовольнити.
В судове засідання відповідач - інспектор ДПС взводу ДПС ДАІ ВМВ ОСОБА_3 не з”явився, про причини неявки не повідомив, хоча судом належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується поштовими розписками в матеріалах даної справи.
Згідно ст. 128 ч. 4 КАС України у разі неприбуття відповідача суб”єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення позивача, свідка ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення на підставі встановлених судом фактів та відповідних їм правовідносин.
Зокрема, поясненнями позивача, оглянутими в судовому засіданні матеріалами справи встановлено, що відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АВ1 № 154921 від 04.09.2012 року винним у вчиненні правопорушення визнано ОСОБА_5 та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 260 грн. за порушення водієм Правил дорожнього руху України, а саме: перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Однак постанова по справі про адміністративне правопорушення серії АВ1 № 154921 від 04.09.2012 року не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП так як у ній відсутнє зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення та інструкції з оформлення працівниками державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх спав України №77 від 24 лютого 2009 року, зареєстрованого Міністерством юстиції України 24 квітня 2009 року за №374/16390, зі змінами та доповненнями, а саме відповідно до п. п.4.2. до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються письмові пояснення свідків правопорушення, у разі їх наявності.
Зі змісту ст. 280 КУпАП випливає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Необхідно також врахувати, що інспектором ДПС взводу ДПС ДАІ ВМВ ОСОБА_3 при розгляді справи про адміністративне правопорушення постанова винесена упереджено без будь-якого з”ясування обставин справи, чим порушено основні принципи провадження у адміністративних справах, передбачені ст. 7 КУпАП як законність та верховенство права, яке забезпечує захист прав і свобод людини і громадянина, а також ст.ст. 248, 249 КУпАП як розгляд справи на засадах рівності громадян та відкритий розгляд справи про адміністративні правопорушення та порушено норми ст. 33 КпАП України, а саме, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом”якшують і обтяжують відповідальність.
При цьому ст. 251 КУпАП дано визначення поняття доказів, якими є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Зі змісту наведеної правової норми випливає, що вказані дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показанням технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Однак, в порушення вимог вищевказаної статті інспектором ДПС взводу ДПС ДАІ ВМВ ОСОБА_3 у протоколі про адміністративне правопорушення не було зазначено свідків.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні відповідач не довів правомірність свого рішення та не спростував пояснення позивача, а тому підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності відсутні.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає за необхідне визнати недійсною та скасувати постанову про вчинення адміністративного правопорушення позивача, а провадження в справі про адміністративне правопорушення -закрити.
Керуючись ст.ст. 287, 288 КпАП України , ст. ст. 158, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, суд -
Позов задоволити .
Визнати недійсною та скасувати постанову про вчинення адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 по події від 04.09.2012 року, серії АВ1 № 154921 від 04.09.2012 року та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя :