Провадження №2/760/3255/15
Справа №760/5210/15-ц
04 червня 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Усатової І.А.
при секретарі - Здорик Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору, -
ПАТ «Державний ощадний банк України» звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором. Просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість у розмірі 24 300,00 грн, з яких 16 682,52 - відсотки, 7617,48-пеня.
Під час розгляду, представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, якою він просив стягнути з відповідачів 58 793,79 грн., з яких 18194,65 грн. - відсотки -40 599,14-пеня.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 25.07.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1715, згідно умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 110 700,00 грн. на придбання автомобіля.
Відповідно п. 1.1., п. 1.6.1.1. договору, позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 20% річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені договором.
Відповідно до п. 1.2. договору, ОСОБА_1 надано кредит на 84 місяців з терміном остаточного погашення не пізніше 25.07.2015 року.
На підставі вищезгаданого кредитного договору, в забезпечення виконання зобов'язань 25.07.2008 року укладено договір поруки № 2085 між ВАТ «Державний ощадний банк України», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору, було укладено договір застави автомобіля.
ОСОБА_1 припинила сплачувати основний борг та відсотки за користування кредитом і неї виникла заборгованість перед банком.
09.02.2010р. банком було подано позовну заяву про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованості по кредиту в сумі 116097,00 грн. В результату розгляду, 22.04.2010р. Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області було ухвалено рішення, яким позовні вимоги АТ «Ощадбанк» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно заборгованість за кредитом в сумі 116 097,00грн.
Рішення суду не виконується, в зв'язку з чим виникла заборгованість.
На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні 04.06.2015р. позов визнала.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні 13.05.2015р. проти позову заперечував. В судове засідання 04.06.2015р. не з'явився, повідомлений належним чином.
Суд, відповідно до ст.ст. 169, 224 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів у його відсутність, оскільки неявка відповідача не перешкоджає постановленню рішення, проти чого не заперечувала представник позивача.
Врахувавши заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Судом встановлено, що 25.07.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1715, згідно умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 110 700,00 грн. на придбання автомобіля, зі сплатою процентів, 20% річних, строком на 84 місяці. Термін остаточного погашення кредиту не пізніше 25 липня 2015р.
Встановлено, що ВАТ «Державний ощадний банк України» виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі та здійснив перерахування кредитних коштів в сумі 110 700,00 грн.
За умовами кредитного договору відповідачка ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання повертати суму кредиту та нараховані відсотки за кредит, комісії, винагороди, в порядку, на умовах, та в строки, визначені цим договором.
Також між ВАТ «Державний ощадний банк України», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 25.07.2008 року укладено договір поруки № 2085.
Рішенням Світоловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22.04.2010 року з ОСОБА_1, ОСОБА_2 було стягнуто солідарно на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором в сумі 116 097,00 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданої позивачем, сума заборгованості за кредитним договором №1715 від 25.07.2008р. на 03.06.2015р. складає:
· 18194,65 грн. відсотків;
· 40599,14 грн. пені
Відповідно до ст.. 553 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язань настають наслідки, встановлені законом або договором. Боржник відповідно до ст.625 ЦК України несе відповідальність за порушення грошового зобов'язання і на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також встановлені договором або законом річні проценти від простроченої суми.
За правилами ст.ст.1048, 1050,1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 17 постанови Пленуму № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вказав, що «Зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК».
Така правова позиція Вищого спеціалізованого суду України узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20.12.2010 № 3-57гс10, який є обов'язковим для застосування за правилами статті 360-7 ЦПК України.
Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.
Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, виходячи із вищенаведеного, суд вважає, що сума заборгованості в розмірі 58793,79, з яких 18194 грн. - відсотки, 40599,14 грн. - пеня підлягають стягненню з відповідачів.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача суми сплаченого судового збору 243,60 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 550, 589, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 197, 209, 212-215, 218, 223, 224, 226 ЦПК України, суд, -
Позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», від імені якого діє філія - Кіровоградське обласне управління, місцезнаходження якої за адресою : м. Світловодськ, вул.. Богуна, 5 суму заборгованості в розмірі 58793,79, з яких 18194 грн. - відсотки, 40599,14 грн. - пеня.
Стягнути з з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», від імені якого діє Світловодське ТВБВ № 10010/0114 філіїї - Кіровоградське обласне управління, місцезнаходження якої за адресою: Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул.. Богуна, 5 суму, сплаченого судового збору у розмірі 243,60 грн.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя :