Справа № 2-498-15
(№ 760-19562-14-ц)
11 червня 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі: головуючого-судді - Бобровник О. В.
при секретарі - Мурга Н. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» - про зміну умов кредитного договору,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» - про зміну умов кредитного договору.
Позивач при зверненні до суду мотивує свої вимоги тим, що 05. 05. 2008 року вона уклала кредитний договір із ВАТ АБ «Укргазбанк» № 203/08-ВКФ.
Предметом цього кредитного договору № 203/08-ІКФ від 05.05.08. було відкриття позивачу банком невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 50000 доларів США.
Кредитними коштами задовольнялись особисті споживчі потреби позивача.
Банк відкрив позивачу позичковий рахунок НОМЕР_1 з якого позивачу на відкритий банком поточний рахунок НОМЕР_2 перераховувались кредитні кошти в межах кредитної лінії окремими частинам (Траншами) за письмовими заявами позивача.
При цьому, повернення сум окремих Траншів повинно було здійснюватись позивачем на банківський рахунок НОМЕР_1 щомісячно, з 1 по 10 число кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання траншу.
Сплата відсотків за користування кредитними грошима повинна була здійснюватись позивачем: помісячно шляхом перерахування коштів у валюті кредиту на банківський рахунок НОМЕР_1 не пізніше 10 числа наступного місяця та в день закінчення строку, на який надано кредит.
За користування кредитними коштами за умов кредитного договору була встановлена процентна ставка у розмірі 13,8% річних.
Датою остаточного повернення кредиту за умов кредитного договору визначено 4 травня 2018 року.
Для забезпечення виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором, згідно п. 2.1. кредитного договору, банком 5 травня 2008 року було укладено договір іпотеки №195/08-ІФ із гр. ОСОБА_2
Предметом іпотеки за умов договору іпотеки №195/08-ІФ є земельна ділянка, площею 0,1 га. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на якій розташований незавершений будівництвом житловий будинок, що належіть ОСОБА_2 на праві власності.
Предмет іпотеки оцінено сторонами Іпотеки у розмірі 889380,00 грн.
При цьому, вартість незакінченого будівництвом житлового будинку складала на момент укладення Іпотеки 231163 грн.
Таким чином, співвідношення іноземної валюти до національної в момент укладання кредитного договору було (231163 грн.: $50000) = 4,62 гривні за 1 долар США.
Однак, коли позивач за умов кредитного договору вносила черговий платіж та купувала долари США у відповідача за національну валюту (гривні), квитанція була оформлена вже від публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» та було попереджено позивача про її заборгованість за кредитним договором.
Такі саме дії щодо попередження позивача про наявну заборгованість за умов кредитного договору були здійснені невідомим позивачу банком (ПАТ) і у наступному та у 2013 році на адресу позивача надійшла Претензія про повернення заборгованості по кредиту в розмірі 50587,25 дол. США за кредитним договором.
Позивач зазначає, що вона сумлінно виконувала свої зобов'язання за кредитним договором, а тому у неї викликало здивування повідомлення банку про те, що позивач має заборгованість за кредитним договором.
Також позивач зазначає, що відповідач самоправно змінив умови укладеного кредитного договору та фактично збільшив співвідношення іноземної валюти до національної, яке існувало на момент укладання кредитного договору (4,62 гривні за 1 долар США) при незмінності щомісячного платежу у доларах США (валюта кредиту).
Окрім того, позивач зазначала, що так званий «валютний курс», тобто співвідношення національної валюти до будь-якої іноземної валюти, що публікується НБУ, є лише рекомендацією а не нормою закону про забезпечення цього співвідношення не встановлено жодним законодавчим актом України.
З цих підстав її застосування відповідачем, як аргумент для зміні первинних умов кредитного договору без згоди позичальника (тобто позивача) є односторонньою зміною укладеного правочину, що заборонено цивільним законодавством України.
Позивач зазначає, що у неї укладено з відповідачем споживчий кредит і тому до її правовідносин з відповідачем повинно бути застосовано норму Закону України «Про захист прав споживачів».
Також позивач зазначала, що вона не відмовляється від зобов'язання погашення кредиту, але вона проти незаконної зміни кредитних зобов'язань, що унеможливлюють виконання зобов'язань за укладеним правочином з відповідачем.
Це призводить до правових наслідків, які виникають при порушенні зобов'язання, зокрема до зміни умов зобов'язання і відшкодування збитків та моральної шкоди.
Також позивач зазначила, що вона не розраховувала на зміну співвідношення валюти кредиту до національньної валюти і, таким чином, вона не розраховувала на ті витрати, які вона повинна нести за пред'явленою до неї претензією.
В зв'язку із зазначеним позивач вважаючи свої права порушеними просила суд змінити умови кредитного договору, визначивши виконання грошового зобов'язання у національній валюті (гривнях) у співвідношенні національної валюти до долара США на момент укладення правочину.
Позивач в судовому засіданні позовну заяву підтримала в повному обсязі, просила суд про задоволення позову.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував повному обсязі, подавши до суду в процесі розгляду справи письмові заперечення проти позову, відповідно до яких вважаючи позов не обґрунтованим та не доведеним, просив суд про відмову в задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в справі, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 05. 05. 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ АБ «Укргазбанк» було укладено кредитний договір № 203/08-ВКФ.
Предметом зазначеного кредитного договору № 203/08-ІКФ від 05.05.08. було відкриття позивачу банком невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 50000 доларів США.
Кредитними коштами задовольнялись особисті споживчі потреби позивача.
Вбачається, що банк відкрив позивачу позичковий рахунок НОМЕР_1 з якого позивачу на відкритий банком поточний рахунок НОМЕР_2 перераховувались кредитні кошти в межах кредитної лінії окремими частинам (Траншами) за письмовими заявами позивача.
При цьому, повернення сум окремих Траншів повинно було здійснюватись позивачем на банківський рахунок НОМЕР_1 щомісячно, з 1 по 10 число кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання траншу.
Сплата відсотків за користування кредитними грошима повинна була здійснюватись позивачем: помісячно шляхом перерахування коштів у валюті кредиту на банківський рахунок НОМЕР_1 не пізніше 10 числа наступного місяця та в день закінчення строку, на який надано кредит.
За користування кредитними коштами за умов кредитного договору була встановлена процентна ставка у розмірі 13,8% річних.
Датою остаточного повернення кредиту за умов кредитного договору визначено 4 травня 2018 року.
Для забезпечення виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором, згідно п. 2.1. кредитного договору, банком 5 травня 2008 року було укладено договір іпотеки №195/08-ІФ із гр. ОСОБА_2
Предметом іпотеки за умов договору іпотеки №195/08-ІФ є земельна ділянка, площею 0,1 га. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на якій розташований незавершений будівництвом житловий будинок, що належіть ОСОБА_2 на праві власності.
Вбачається, що предмет іпотеки оцінено сторонами Іпотеки у розмірі 889380,00 грн.
При цьому, вартість незакінченого будівництвом житлового будинку складала на момент укладення Іпотеки 231163 грн.
Таким чином, співвідношення іноземної валюти до національної в момент укладання кредитного договору було (231163 грн.: $50000) = 4,62 гривні за 1 долар США.
Позивач при зверненні до суду, як на підставу позову, посилалась на те, що юридична особа, яка пред'являє претензії до позивача має зовсім іншу назву та іншу організаційно-правову форму, ніж та юридична особа, з якою укладався кредитний договір; позивач вважає, що банк в односторонньому порядку збільшив розмір процентної ставки за договором (фактично збільшивши співвідношення іноземної валюти до національної валюти, яке існувало на момент укладання кредитного договору, тобто 4, 62 грн. за 1 долар); кредитний договір і договір іпотеки укладено ОСОБА_3, у якої, як вважає позивач, були відсутні правові підстави для підписання зазначених договорів від імені юридичної особи ( відсутня довіреність, оформлена належним чином); кредитний договір не відповідає вимогам чинного законодавства і є недійсним, а тому і додаткове зобов'язання є недійсним.
Судом встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та Статутом) в особі заступника директора Сумської філії ВАТ АБ «Укргазбанк» ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 203/08-ІКФ від 05.05.2008р., за умовами якого позичальнику відкрито невідновлювальну кредитну лінію з лімітом 50 000, 00 дол. США на строк з 05.05.2008р. по 04.05.2018р. зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 13,8% річних у межах строку кредитування.
Додатковим договором № 1 від 28.07.2008 року до кредитного договору №203/08 -ІКФ від 05.05.2008 року було збільшено ліміт невідновлювальної кредитної лінії до 80 000, 00 дол. США.
Умовами кредитного договору, а саме п. 3.3.1 передбачено, що позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту, сплату процентів його використання та всіх комісійних платежів у передбачені договором строки.
Так п. 3.3.3. кредитного договору передбачено обов'язок позичальника повертати суми кредиту на рахунок, відкритий у АБ «Укргазбанк», щомісячно з 1-го по 10-е (десяте) число кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання траншу, в розмірі відповідно до Графіку повернення заборгованості (додаток № 2 до кредитного договору). Якщо останній день для сплати частини кредиту припадає на вихідний або святковий день, то оплата чергового платежу по кредиту здійснюється напередодні.
Крім того, відповідно до п. 3.3.4. кредитного договору, позичальник зобов'язаний щомісячно, один раз на місяць, не пізніше 10-го числа наступного місяця та в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п.1.1. цього договору, а також в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, сплачувати проценти за користування кредитними коштами, виходячи з процентної ставки зазначеної в п. 1.1. цього договору, на рахунок, відкритий в АБ "Укргазбанк".
В забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № 195/08-ІФ від 05.05.2008року, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Кушнір Л.Г., зареєстрований в реєстрі вчинення нотаріальних дій за № 1563 з додатковим договором до договору іпотеки від 28.07.2008р.
Відповідно до вищезазначеного договору іпотеки банком прийнято в іпотеку земельну ділянку площею 0,1га кадастровий номер НОМЕР_3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 таг розташований на даній земельній ділянці незакінчений будівництвом двоповерховий житловий будинок під літ «А-ІІ», що належать на праві приватної власності ОСОБА_2.
Відповідно до п. 1.3 Статуту АБ «Укргазбанк», зареєстрованого 02.06.2014року, державним реєстратором реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Алексеєнко Т.О., банк є правонаступником відкритого акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк», правонаступника акціонерного банку «Укргазбанк», створеного у вигляді відкритого акціонерного товариства, правонаступника акціонерного банку «Укргазбанк», створеного у вигляді закритого акціонерного товариства, який є правонаступником акціонерного банку «Інтергазбанк», створеного у вигляді закритого акціонерного товариства, який, в свою чергу, є правонаступником акціонерного банку «Хаджибейбанк», зареєстрованого Національним банком України 21 липня 1993 року за № 183, створеного згідно з рішенням установчих зборів (протокол №1 від 3 червня 1993 року) на умовах установчого договору, укладеного 25 травня 1993 року. Банк є правонаступником АКБ «Сервіс», відкритого акціонерного товариства, зареєстрованого НБУ 23 липня 1993 року за №186, у відповідності з угодою від 01 грудня 1998 року про умови проведення реорганізації АКБ «Сервіс» шляхом приєднання до АБ «Укргазбанк» на умовах філії. Банк є правонаступником Українського комерційного банку розвитку нафтогазового комплексу «Укрнафтогазбанк», відкритого акціонерного товариства, зареєстрованого НБУ 30 жовтня 1991 року за № 26, у відповідності з угодою від 01 жовтня 1999 року про умови проведення реорганізації АКБ «Укрнафтогазбанк» шляхом приєднання до АБ «Укргазбанк» на умовах філії. Банк є правонаступником АКБ «Народний банк», відкритого акціонерного товариства, зареєстрованого НБУ 7 жовтня 1991 року за № 15, у відповідності з угодою від 15 січня 2002 року про умови проведення реорганізації АКБ «Народний банк» шляхом приєднання до ВАТ АБ «Укргазбанк» на умовах філії.
12.06.2009року назву «Відкрите акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» було змінено на Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» відповідно до вимог ЗУ «Про акціонері товариства».
Відповідно до прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 року N 514-VI:
«Статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.
Приведенням діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із цим Законом є здійснення таких дій:
1) внесення змін до статуту товариства, які в тому числі передбачають зміну
найменування акціонерного товариства з відкритого або закритого акціонерного
товариства на публічне акціонерне товариство чи з відкритого або закритого акціонерного
товариства на приватне акціонерне товариство за умови, що кількість акціонерів на дату
внесення таких змін не перевищує 100 осіб, а також виконання всіх інших вимог цього
Закону у статуті товариства;
2) приведення внутрішніх положень товариства у відповідність із вимогами цього
Закону.
Датою приведення діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із вимогами цього Закону є дата державної реєстрації змін до статуту, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство або закритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство.
Приведення діяльності у відповідність із нормами цього Закону, статутів та внутрішніх положень акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у тому числі зміна найменування акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, не є перетворенням та не потребує застосування процедури припинення.»
Таким чином, відповідачем було лише приведено у відповідність назву Банку, а не змінено організаційно-правову форму, як зазначає позивач.
Крім того, у свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи від 12.06.2009 року, виданого Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією зазначено, що підставою для заміни свідоцтва про державну реєстрацію є зміна найменування юридичної особи.
Таким чином посилання позивача, про те, що банк змінив організаційно-правову форму є безпідставними.
Також слід зазначити, що посилання позивача, що банк самостійно змінив умови кредитного договору, збільшивши співвідношення іноземної валюти до національної валюти, яке існувало на момент укладення кредитного договору при незмінності щомісячного платежу у доларах США також не може бути прийняте судом до уваги, оскільки відповідно до п. 16 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.
При цьому суди повинні з'ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей 11, 18, 21 Закону України "Про захист прав споживачів", а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року № 541/13808 (щодо договорів, укладених після набрання постановою чинності), де передбачено обов'язок банків у разі надання кредиту в іноземній валюті під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач.
Так вбачається, що при отриманні кредиту позивач була ознайомлена з умовами кредитування відповідно до ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», що підтверджується її підписом на повідомленні.
Звертаючись до суду та обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1, посилалася на те, що відбулась істотна зміна обставин, якою вона керувалась, укладаючи кредитний договір, а саме значне зростання курсу долара США по відношенні до курсу гривні України.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Розірвання (зміна) договору у зв'язку з істотними змінами обставин є самостійним випадком припинення (зміни) договірних зобов'язань, метою якого є необхідність відновлення балансу інтересів сторін , договору, істотно порушеного внаслідок непередбачуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежать від волі сторін.
Частиною другою статті 652 ЦК України передбачено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов:
1)в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2)зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути
після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3)виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і
позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4)із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин
несе заінтересована сторона.
Отже, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність всіх перелічених умов одночасно.
До того ж, вимагаючи розірвання договору, на підставі статті 652 ЦК України на позивача покладається, у відповідності до статті 60 ЦПК України, обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно до статті 36 Закону України "Про Національний банк України" офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України.
Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року N 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.
Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.
Позивачем не доведено, що сторони при укладенні кредитного договору були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане.
Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
Отже, позивач зобов'язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.
Окрім того, посилання позивача на те, що договір іпотеки та кредитний договір були підписані не уповноваженою на те особою, оскільки довіреність оформлена неналежним чином, також є необгрунтованими, оскільки відповідно до п. 2.7. Статуту (нова редакція) відкритого акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», від 28.11.2007 року банк може відкривати на території України та на території інших держав філії, представництва, а також дочірні банки на підставі дозволу Національного банку України.
Відповідно до Банківської ліцензії за № 123 від 19.11.2001 року та дозволу за № 123-1 від 19.11.2001 року ВАТ АБ «Укргазбанк» має право на здійснення операцій, визначених п. 1-4 ч. 2 та ч.4 ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність згідно з додатком до цього дозволу. Зазначені дозволи надані і Сумській філії АБ «Укргазбанк», що підтверджується Дозволом № 11/2 від 30 січня 2006 року.
Відповідно до п. 6.10. Статуту ВАТ АБ «Укргазбанк» від 28.11.2007 року Голова правління має право видавати від імені банку довіреності та зобов'язання, наймати та звільняти працівників банку, в тому числі директорів та головних бухгалтерів філій, представництв, вживати до них заходи заохочення та накладати дисциплінарні стягнення відповідно до чинного законодавства України, Статуту та внутрішніх документів Банк.
Так, згідно наказу № 88-П від 8 вересня 2006 року на посаду директора Сумської філії ВАТ АБ «Укргазбанк» з 11 вересня 2006 року прийнято ОСОБА_6
01.04.2008 року директору Сумської філії ВАТ АБ «Укргазбанк» ОСОБА_6 було надано довіреність із правом передоручення та зі строком дії до 03.04.2009 року, видану головою правління АБ «Укргазбанк», посвідченою Івановою С.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованою в реєстрі за № 2110.
На підставі вищевказаної довіреності 04.04.2008 року ВАТ АБ «Укргазбанк» в особі директора Сумської філії ВАТ АБ «Укргазбанк» ОСОБА_6 та в межах довіреності від 01.04.2008 року за р. № 2110 було видано довіреність заступнику директора Сумської філії ВАТ АБ «Укргазбанк» ОСОБА_3, посвідчену Ровенською А.О., приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу та зареєстрованого за р. № 1638. Відповідно до зазначеної довіреності заступнику директора Сумської філії ВАТ АБ «Укргазбанк» надано право представляти банк перед третіми особами, а також здійснювати від імені банку дії, зокрема укладати договори про надання кредитів юридичним та фізичним особам та договори застави (іпотеки).
Прийняття ОСОБА_3 на посаду заступника директора філії підтверджуються наказом від 27.07.2007 року за №49-К.
Таким чином, у заступника директора Сумської філії ВАТ АБ «Укргазбанк» були всі повноваження на час підписання кредитного договору № 203/08-ІКФ від 05.05.2008 року та договору іпотеки № 195/0 8 -ІФ від 05.05.2008 року, а тому підстави для визнання зазначених договорів недійсними, на які посилається позивач у позові необгрунтовані, а також немає підстав передбачених ЦК України, при наявності яких правочин може бути визнаний недійсним.
Згідно вимог ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що позивачем не було доведено обставин на які вона посилалась при зверненні до суду з даним позовом, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 203, 215, 617, 625, 652 ЦК України, ст. ст.. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: