№ 2-909-15
(№ 760-28119-14-ц)
04. 06. 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Бобровник О. В.
при секретарі: Мурга Н. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк», в особі Відділення № 16 Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» - про повернення банківського вкладу та сплату процентів за користування депозитом,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк», в особі Відділення № 16 Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» - про повернення банківського вкладу та сплату процентів за користування депозитом.
Позивач при зверненні до суду мотивує свої вимоги тим, що 13. 02. 2014 року між ним та ПАТ «МКБ» в особі економіста відділення № 16 Костелей А. Ю., що діяла на підставі довіреності №798, виданої ПАТ «МКБ» від 12. 11. 2013 року, було укладено договір акційного строкового банківського вкладу №2630/16/158276.
Відповідно до умов договору банківського вкладу, банк прийняв від позивача грошові кошти на строковий депозит в сумі 10 705 Євро 00 євроцентів на строк з 13. 02. 2014 року по 13. 06. 2014 року зі сплатою банком процентів за зазначений період в розмірі та порядку, що визначені договором.
Позивач зазначає, що 13. 06. 2014 року у день повернення вкладу позивач звернувся до банку із проханням виконати свої зобов'язання перед позивачем, а саме повернення грошових коштів та виплату відсотків за користування грошима, однак в усній формі позивач отримав відмову, яка була вмотивована тим, що в касі банку відсутні грошові кошти.
07. 07. 2014 року позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою щодо повернення банківського вкладу та відсотків, однак позивач не отримав відповідь на своє звернення.
В зв'язку із зазначеним позивач з урахуванням уточнень просив суд стягнути з відповідача на свою користь грошову суму в розмірі 3 120,798 євроцентів в якості повернення частини банківського вкладу, процентів по ньому та суми, що складає 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, а також витрати на оплату послуг адвоката в сумі 3 825,00 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника позивача, в якій також вказано, що представник позивача позовну заяву з урахуванням уточнень підтримує та просить суд про задоволення позову.
ПАТ «Міський комерційний банк» в судове засідання свого представника не направили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, надали до суду заперечення проти позову, в яких посилались на те, що Постановою правління Національного Банку України № 732 від 20.11.2014 року ПАТ «Міський Комерційний Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних. Рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО № 124 від 20.11.2014 року розпочато процедуру виведення Публічного Акціонерного Товариства «Міський Комерційний Банк» (ЄДРГЮУ 34353904, МФО 339339, місцезнаходження: 03141, м. Київ, вул. Солом'янська, 33) з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Постановою Правління Національного Банку України № 187 від 19.03.2015 року банківську ліцензію ПАТ «МКБ» відкликано. На підставі Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 64 від 20.03.2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «МКБ». Тим же рішенням Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку призначено Тимошенка К. В. Таким чином, починаючи з 20 листопада 2014 року, діяльність ПАТ «МКБ» регламентується положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Представник відповідача зазначав, що у відповідності до вимог законодавства ПАТ «Міський комерційний банк» було сплачено позивачу 200 000 грн. 00 коп. В зв'язку із зазначеним представник відповідача вважаючи вимоги позивача необґрунтованими, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в справі, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 13. 02. 2014 року між ним та ПАТ «МКБ» в особі економіста відділення № 16 Костелей А. Ю., що діяла на підставі довіреності №798, виданої ПАТ «МКБ» від 12. 11. 2013 року, було укладено договір акційного строкового банківського вкладу №2630/16/158276.
Відповідно до умов договору банківського вкладу, банк прийняв від позивача грошові кошти на строковий депозит в сумі 10 705 Євро 00 євроцентів на строк з 13. 02. 2014 року по 13. 06. 2014 року зі сплатою банком процентів за зазначений період в розмірі та порядку, що визначені договором.
Позивач при зверненні до суду зазначав, що 13. 06. 2014 року у день повернення вкладу позивач звернувся до банку із проханням виконати свої зобов'язання перед позивачем, а саме повернення грошових коштів та виплату відсотків за користування грошима, однак в усній формі позивач отримав відмову, яка була вмотивована тим, що в касі банку відсутні грошові кошти.
07. 07. 2014 року позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою щодо повернення банківського вкладу та відсотків, однак позивач не отримав відповідь на своє звернення, в зв'язку з чим позивач просив суд про задоволення позову, на що слід зазначити наступне.
Згідно до ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст.. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).
До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до ч. 1 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
Згідно ч. 2 ст. 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що Постановою правління Національного Банку України № 732 від 20.11.2014 року ПАТ «Міський Комерційний Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.
Рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО № 124 від 20.11.2014 року розпочато процедуру виведення Публічного Акціонерного Товариства «Міський Комерційний Банк» (ЄДРГЮУ 34353904, МФО 339339, місцезнаходження: 03141, м. Київ, вул. Солом'янська, 33) з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.
Постановою Правління Національного Банку України № 187 від 19.03.2015 року банківську ліцензію ПАТ «МКБ» відкликано.
На підставі Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 64 від 20.03.2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «МКБ».
Тим же рішенням Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку призначено Тимошенка К. В.
Таким чином, починаючи з 20 листопада 2014 року, діяльність ПАТ «МКБ» регламентується положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до ст.. 26 ЗУ Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.
Згідно ч.5. ст. 26. даного Закону «Відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації».
Таким чином, сума яка підлягає сплаті ОСОБА_1 перерахована за курсом НБУ станом на 20.11.2014року - 18 грн. 99 коп.
Судом встановлено, що, у відповідності до вимог законодавства, ПАТ «МКБ» сплатив ОСОБА_1 200 000 грн. 00 коп. (сума гарантованого Державою платежу).
Вказану суму коштів позивачем отримано через ПАТ «ОТП Банк» 06.03.2015.
Таким чином вбачається, що станом на день розгляду справи, загальна заборгованість (з урахуванням відсотків за вкладом) ПАТ «МКБ» перед ОСОБА_1 становить 438, 8 євро (8 332 грн. 81 коп.), що не заперечується відповідачем.
Одночасно ч. 1 ст.. 52 Закону вказує, що кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у тому числі і вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом.
Слід зазначити, що стягнення неустойки, штрафу та пені суперечить законодавству так як відповідно до ч. 5 ст. 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку, також ч. 4 ст. 46 Закону з дня призначення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.
Враховуючи вище зазначене, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості (з урахуванням відсотків за вкладом) в сумі 438,8 Євро.
Щодо вимоги позивача по стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 3 825,00 грн., слід зазначити наступне.
Ст. 79 ЦПК України відносить до судових витрат витрати на правову допомогу.
Згідно із ч.1 ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Таким чином, зважаючи на те, що витрати на правову допомогу підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, суд вважає що вимога позивача про відшкодування суми сплаченої за послуги адвоката у розмірі 3 825,00 грн. підлягає задоволенню.
З урахуванням часткового задоволення позову, у відповідності до вимог ст.. 88 ЦПК України, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору в сумі 243 грн. 60 коп.
Виходячи із викладеного та керуючись ст. ст. 526, 633, 638, 1058, 1060, 1066 ЦК України, ст. ст. 26, 36, 46, 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст. ст. ст. ст. 10, 11, 57-60, 79, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу (з урахуванням відсотків за вкладом) в сумі 438, 8 євро.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 3 825,00 грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в сумі 243 грн. 60 коп.
В решті вимоги залишити без задоволення.
Апеляційнаскарга на рішення суду подаєтьсяпротягом десяти днів з дня йогопроголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: