(додаткове)
ун. № 759/4158/15-ц
пр. № 2/759/2992/15
19 червня 2015 року
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Мазур І.В.
при секретарі Сіряченко Я.В.
з участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», 3-тя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору, договору застави та графіку погашення кредиту,-
8.06.2015р. рішенням Святошинського райсуду м.Києва в задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», 3-тя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору, договору застави та графіку погашення кредиту відмовлено.
8.06.2015р. через канцелярію суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про стягнення з позивача ОСОБА_2 судових витрат в розмірі 10000грн. на правову допомогу відповідно акту №200 до Договору про надання юридичних послуг №24/2010 та рахунку-фактури №199.
Суд, розглянушви дану заяву, відповідо вислухавши представника позивача, який проти заяви заперечував, посилаючись на те, що не надано розрахунок суми оплати правової допомоги, встановив наступне.
Згідно п.47 Постанови Вищого Спеціалізованого Суду України від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»
право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).
Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Згідно п.48 підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.
Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Представник ТОВ «Порше Мобіліті» не надав суду розрахунок витрат правової допомоги на суму 10000грн., у зв"язку з чим підстав для задоволення заяви суд не вбачає.
Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст.79, 88, п.1, 4 ч.1 ст.220, 294 ЦПК України,-
В задоволенні заяви ТОВ «Порше Мобіліті» про стягнення судових витрат відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя