Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-38-36, факс 7-44-62
Іменем України
"13" лютого 2007 р. Справа № 6/345/18
12 год. 50 хв., м. Чернігів
Господарський суд Чернігівської області у складі:
судді Блохіної Ж.В.
при секретарі Сороці Я.Є.,
за участю представників:
позивача Михед Т.В., довіреність № 61 від 05.12.2006р.,
Головань Г.М., довіреність № 62 від 05.12.2006р.
відповідача Крупини А.О., довіреність № 6/9/10-000 від 10.01.2007р.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
позов Приватного підприємства «Агрофірма Ставиське»,
вул. Леніна, 52, с. Ставиське Козелецького району,
до Державної податкової інспекції у Козелецькому районі,
вул. Толстого, 34а, смт. Козелець
про зобов»язання списати суму безнадійного боргу,
Приватним підприємством «Агрофірма Ставиське» (далі -Позивач) заявлено позов про зобов'язання списати суму безнадійного податкового боргу по прибутковому податку з громадян за 2002 - 2003 роки у розмірі 108470 грн., який виник внаслідок форс-мажорних обставин.
Представники позивача підтримали позовні вимоги і просять їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив посилаючись на те, що законами України про державні бюджети на 2005, 2006 роки заборонено списання податкового боргу.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Приватне підприємство «Агрофірма Ставиське» зареєстровано Козелецькою МДПІ як суб»єкт підприємницької діяльності і взято на облік як платник податків.
У 2002 -2003 роках Позивач зазнав збитків внаслідок форс-мажорних обставин та надзвичайної ситуації природного характеру, які склали 137,8 тис. грн., що підтверджується висновком про форс-мажорні обставини Торгово-промислової палати України від 15.12.2003р. № 15944/05-4; довідкою Чернігівського обласного центру з гідрометеорології від 26.11.2003р. № 2/1853 «Про несприятливі умови перезимівлі у 2002 - 2003 роках та розвитку у весняно-літній період с/г культур по Козелецькому району»; актом Козелецької райдержадміністрації від 28.03.2003р. про загибель посівів озимих зернових культур на площі 250 га, в тому числі озимого жита -220 га та озимої пшениці -30 га та витягом з протоколу № 8 від 25.06.2003р. районної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Козелецької райдержадміністрації; актом Козелецької райдержадміністрації від 05.06.2003р. про загибель посівів кукурудзи на загальній площі 20 га та витягом з протоколу № 8 від 25.06.2003р. районної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Козелецької райдержадміністрації; актом Козелецької райдержадміністрації від 09.06.2003р. про загибель посівів технічних культур на площі 25 га, в тому числі цукровий буряк -25 га та витягом з протоколу № 8 від 25.06.2003р. районної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Козелецької райдержадміністрації.
Форс-мажорні обставини настали станом на 28 березня, 05 червня та 09 червня 2003 року.
Станом на 01.08.2006 року у позивача обліковується податковий борг по прибутковому податку по фактично виплаченій зарплаті в сумі 108470 грн.
09.10.2006р. підприємство звернулось до податкового органу з заявою про списання вказаного податкового боргу на підставі ч. 2 п.п. 18.2.1 п. 18.2 ст.18 Закону України ?Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами? від 21.12.2000 р. № 2181- ІІІ (далі -Закон -2181).
Податковий орган відмовив підприємству в списанні безнадійного податкового боргу по прибутковому податку з громадян, оскільки зупинена законодавча норма, яка дозволяє списання податкового боргу, що виникає внаслідок дії форс-мажорних обставин (лист № 840/10/10-007 від 25.10.2006р.).
Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п.»г» п.п.18.2.1 п.18.2 ст.18 Закону №2181 підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.
Під терміном "безнадійний" слід розуміти за цим підпунктом податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
При цьому дію підпункту "г" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 зупинено на 2006 рік згідно із Законом України N 3235-IV від 20.12.2005 “Про державний бюджет України на 2006 рік».
Підпунктом 9 пункту 3 розділу II “Прикінцеві положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування» від 30 листопада 2006 року N 398-V, який набрав чинності з 1 січня 2007 року, зупиняється дія підпунктів "в" і "г" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 та підпункту 19.4.10 пункту 19.4 статті 19 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Крім того, ст.70 Закону України “Про Державний бюджету України на 2006 рік» заборонено в 2006 році реструктуризацію або списання заборгованості (недоїмки) суб'єктів господарювання за податками, зборами (обов'язковими платежами), надання відстрочки термінів її сплати, крім надання розстрочки протягом бюджетного року по заборгованості (недоїмці) та випадків, визначених у Законі України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
Відповідно до преамбули Закону №2181цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Отже процедура погашення податкових зобов'язань повинна здійснюватись на підставі норм цього Закону, які є діючими на час її вчинення.
Враховуючи, що на 2006 рік, а також на день розгляду справи зупинена дія законодавчої норми, яка передбачає списання безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок форс-мажорних обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Посилання представників позивача на те, що однією з підстав звернення з цим позовом явилося те, що відповідач вимагає від позивача сплатити суму боргу по прибутковому податку, який виник з січня по грудень 2002 року в сумі 66112,90 грн., з січня по грудень 2003 року в сумі 32282,51 грн. та залишку утриманого та не перерахованого прибуткового податку станом на 01.01.2002р. в сумі 13253 грн., не приймається судом до уваги з наступних підстав.
Згідно п.п.3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону №2181 у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.
Відповідно до п.п.3.2.2 п.3.2 ст.3 Закону №2181 на кошти бюджетного фонду, визначеного підпунктом 3.2.1 цього пункту, не може бути накладено стягнення за причинами, відмінними від стягнення такого податку, збору (обов'язкового платежу).
Згідно з п.п.15.1.1 п. 15.1 ст.15 Закону №2181 за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У п.п.15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону №2181 передбачено, що у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.
Позивачем не доведено факту визначення відповідачем суми податкового зобовязання позивача з прибуткового податку за 2002, 2003 роки до закінчення строку давності, визначеного у п.15.1 ст.15 Закону №2181, що унеможливлює стягнення боргу.
Керуючись ст. ст. 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У позові відмовити повністю.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
3. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення вищевказаних строків залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя Ж.В. Блохіна