Рішення від 07.04.2011 по справі 2-389/11

Справа № 2-1339-09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2011 року Соснівський районний суд м.Черкаси в складі:

головуючого -судді - Бащенко С.М.

при секретарі -Калугіній О.О., Корсуновій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Псьол ЛТД»про зміну формулювання причин звільнення, дати звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення заробітної плати за час перебування позивача на лікарняному та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до філії закритого акціонерного товариства «Псьол»в м.Черкаси, закритого акціонерного товариства «Псьол» про зміну формулювання причин та дати звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, заробітної плати за час перебування позивача на лікарняному та моральної шкоди, зазначаючи, що працював в філії закритого акціонерного товариства «Псьол»м.Черкаси з 2009 року на посаді директора, звільнений за п.1 ст.41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків. Посилаючись на незаконність свого звільнення з роботи, просив змінити формулювання звільнення на ст.38 КЗпП України «за власним бажанням», змінити дату звільнення на день постановлення рішення у справі, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу, за час перебування на лікарняному, моральні збитки в розмірі 5000 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн. На стадії підготовки справи до судового розгляду представником відповідача ЗАТ «Псьол»було заявлене письмове заперечення та клопотання про виключення неналежного відповідача - Черкаської філії ЗАТ «Псьол», заміну відповідача в зв'язку з перетворенням ЗАТ «Псьол»в ТОВ «Псьол ЛТД» та про відмову позивачеві в позові у зв'язку з пропущенням строку на звернення до суду з позовом.

Відповідно до ст.37 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.

Як вбачається з матеріалів справи, накази (розпорядження) про прийняття та звільнення з роботи видано ЗАТ «Псьол», яке наразі перетворене в ТОВ «Псьол ЛТД», що підтверджується даними статутних документів названої юридичної особи.

Тому суд вважає, що належним відповідачем у справі є ЗАТ «Псьол», і за викладених обставин, на підставі вказаної норми ЦПК України, замінює відповідача у справі його правонаступником -ТОВ «Псьол ЛТД».

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити та пояснив, що у встановленому порядку, починаючи з 24 листопада 2009 року подавав відповідачеві заяви про звільнення з різних підстав, в тому числі і за власним бажанням. Проте, відповідач звільнив його за ніби то одноразове грубе порушення трудової дисципліни, чого не мав права робити, оскільки позивач не є матеріально відповідальною особою за недостачу та не використовував службовий автомобіль в особистих цілях.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Псьол ЛТД»позов не визнав та пояснив, що позивач, будучи персонально відповідальним за схоронність і належне використання майна, перебуваючого в управлінні Черкаської філії, внаслідок недостатнього контролю допустив недостачу паливно-мастильних матеріалів на ввіреному підприємстві на суму 265861,70 грн. та, крім цього, використовував службовий автомобіль в особистих цілях, фальсифікуючи показники його спідометру. Дані обставини послугували підставою для звільнення позивача за одноразове грубе порушення трудових обов'язків. Оскільки розслідуванням встановлено, що позивач не зазнав виробничої травми, як це вказано в листах працездатності за листопад-грудень 2009 року, вони, відповідно, не оплачувались.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд знаходить позов не підлягаючим до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач працював в філії ЗАТ «Псьол»в м.Черкаси на посаді директора з 30 січня 2009 року. Згідно з наказом № 091207/1-З позивач був звільнений з посади директора філії ЗАТ «Псьол»в місті Черкаси за п.1 ст.41 КЗпП України (за одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівником).

Наданою відповідачем довідкою підтверджується факт своєчасного одержання позивачем безспірної суми розрахунку при звільненні, одержання трудової книжки.

Відповідно до ст.232 КзПП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Даний спір є спором про зміну формулювання та дати звільнення, по якому строк давності становить один місяць.

З змісту наведеної норми слідує, що закон пов'язує застосування наслідків пропущення строку для звернення до суду з моментом, коли позивачеві стало відомо про порушення свого права.

З матеріалів справи слідує і не заперечується позивачем, що про звільнення він дізнався та отримав трудову книжку в грудні 2009 року, а до суду з позовом звернувся лише 06 травня 2010 року.

З вищевикладеного слідує, що позивач пропустив місячний строк для звернення до суду з позовом про зміну формулювання та дати звільнення. Клопотання про поновлення цього строку не заявлено.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України України № 9 від 06.11.1992 року, з подальшими змінами, «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом і перевіряти їх відповідність законові. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

Як вбачається з матеріалів справи, на підприємстві, очолюваному позивачем, виявлена недостача паливно-мастильних матеріалів, що виникла в період виконання позивачем трудових обов'язків. Факт використання службового автомобіля в особистих цілях підтвердження не знайшов.

За час перебування в трудових відносинах з відповідачем позивач допускав халатне відношення до інвентаризаційних заходів, не здійснював належного контролю і нагляду за виконанням посадових обов'язків відповідальними за збереження ТМЦ особами.

Вказані обставини підтверджується, зокрема, даними Подання прокуратури м.Черкаси про усунення причин та умов скоєння злочину від 16.05.2010 року та аудиторського висновку.

Така продовжувана бездіяльність позивача, що сприяла настанню шкідливих наслідків та була виявлена при інвентаризації в листопаді 2009 року, може бути розцінена як одноразове грубе порушення трудової дисципліни, а тому позовні вимоги про зміну формулювання дати та причин звільнення не підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення на її користь з відповідача оплати лікарняних листів, суд зазначає наступне.

Дійсно, позивач, має право на оплату лікарняних, разом тим, згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Перебіг цього строку починається з дня коли працівник дізнався або повинен бути дізнатися про порушення свого права.

За своєю правовою природою, оплата лікарняних є разовими виплатами і не входить до структури заробітної плати, тому при розгляді вимог про їх стягнення, суд не може врахувати положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України і вважати, що тримісячний строк на позовні вимоги не розповсюджується.

Вказаний висновок суду не суперечить положенням Закону України «Про оплату праці».

Як роз'яснив Пленум Верховного суду України у пункті 4 своєї постанови №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», встановлені статями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.

Оскільки позивачем заява по поновлення судом строку на звернення до суду з вимогами про стягнення оплати лікарняних не надавалася і причини поважності пропуску цього строку судом при розгляді цивільної справи не встановлено, суд вважає за необхідне відмовити позивачеві у задоволенні і цієї частини позовних вимог - за пропуском ним без поважних причин строку на звернення до суду (абз. 3 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року).

Позаяк відсутні підстави для задоволення позову в частині зміни формулювання причин та дати звільнення, суд не знаходить підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі ст. 235 КЗпП України та моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 213, 214, 215-218, 222 ЦПК України, ст.ст.232, 233, 235 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСЬОЛ ЛТД»про зміну формулювання причин звільнення, дати звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення заробітної плати за час перебування позивача на лікарняному та стягнення моральної шкоди залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового засідання, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: