ун. № 759/5557/15-ц
пр. № 2/759/3355/15
17 червня 2015 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретарів судового засідання Борисенко А.М., Самайди А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах якого діє Орган опіки та піклування Святошинської районної державної адміністрації в м. Києві, треті особи: Святошинський РВ ГУ ДМС України в м. Києві, ОСОБА_4, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку,
Позивач 07.04.2015 року звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах якого діє Орган опіки та піклування Святошинської районної державної адміністрації в м. Києві, треті особи: Святошинський РВ ГУ ДМС України в м. Києві, ОСОБА_4, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку.
Позов обґрунтовано тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1.
Разом з позивачем у згаданій квартирі зареєстровані: ОСОБА_4, відповідачка ОСОБА_2 та колишній її син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, стосовно якого вона позбавлена батьківських прав.
Відповідачі не проживають без поважних причин у згаданій квартирі з 2010 року, не несуть витрат на її утримання, не сплачують комунальні послуги.
06.12.2011 року Вугледарським міським судом Донецької області засуджено ОСОБА_2 за ч.2 ст. 309 КК України до 3-х років позбавлення волі.
У 2012 році Святошинським районним судом м. Києва ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
З кінця 2011 року малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходився в «Обласному спеціалізованому будинку дитини» м. Макіївка, Донецької області, а потім був усиновлений невідомими особами.
Наразі, позивачу не відомо де мешкають відповідачі, речей, які б належали відповідачам у спірній квартирі не має, а позивач змушений нести додаткові витрати за відповідачів по оплаті комунальних послуг.
Наявність реєстрації в спірній квартирі відповідачів порушує право позивача, як власника на вільне користування, володіння та розпорядження своїм майном.
Відповідно до Акту від 30.03.2015 року «ККОЖФ Святошинського району м. Києва» складеного в присутності сусідів житлового будинку АДРЕСА_1, встановлено, що відповідачі з 2010 року у спірній квартирі не проживають, особистих речей не зберігають, ним не цікавиться, залишили його добровільно.
Таким чином, відповідачі своєю реєстрацією створюють перешкоди позивачу у вільному користуванні та розпорядженні своїм майном. Добровільно знятись з місця реєстрації проживання останні відмовляються, що змусило позивача, керуючись ст.ст. 391, 405 ЦК України звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
У судовому засіданні 17.06.2015 року позивач уточнив позовні вимоги та просив зняти відповідачів з реєстраційного обліку, зважаючи на те, що останні не проживають у спірній квартирі.
Відповідач ОСОБА_2 до суду двічі не з'явилась, про день та час розгляду справи була належним чином повідомлена (а.с. 25, 33), про причини своєї неявки суд не повідомила, а тому суд вважає за можливе слухати справу у її відсутності за наявними у справі доказами.
Представник відповідача ОСОБА_3 в інтересах якого діє Орган опіки та піклування Святошинської районної державної адміністрації в м. Києві, Данілова О.Л. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову.
Третя особа - ОСОБА_4 у судовому засіданні 17.06.2015 року не заперечував щодо задоволення позову.
Представник третьої особи - Святошинського РВ ГУ ДМС України в м. Києві в судове засідання не з'явився та направив до суду лист, в якому зазначив про розгляд справи без участі представника третьої особи (а.с. 34).
Суд, розглядаючи справу в межах заявлених вимог, на підставі представлених доказів, вислухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, письмові докази, дійшов висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень ст. 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно пунктів 1-4 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно ст.150 ЖК Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок, квартиру користуються ними для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Згідно ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім"ї та інших осіб.
Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 26.04.2004 року (а.с. 8).
Із наявної в матеріалах справи довідки Форми №3 від 16.01.2015 року виданої КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», вбачається, що у спірній квартирі зареєстровані: ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (а.с.5).
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком дитини є ОСОБА_4, а матір'ю ОСОБА_2 (а.с. 36).
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26.01.2012 року у справі №2/2608/922/12 (ун.№2608/5436/11) ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав стосовно малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 37-38).
Обов'язок збереження прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також із їх числа на житло, в якому вони проживали з батьками, рідними тощо до влаштування у відповідні заклади, прийомну сім'ю чи встановлення над ними опіки чи піклування, закріплений Цивільним та Сімейними кодексами України, Законом України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", Законом України "Про охорону дитинства" та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» за дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, а також особами з їх числа зберігається право на житло, в якому вони проживали з батьками, рідними до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Таким чином, враховуючи, що місце реєстрації малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є місце проживання його батька ОСОБА_4, вимоги позивача, щодо зняття малолітнього ОСОБА_3 з реєстраційного обліку не можуть бути задоволені.
Окрім того, у судовому засіданні, позивач визначив спосіб захисту свого порушеного права, та просив суд зняти відповідачів з реєстраційного обліку.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Суд не наділений повноваженнями згідно чинного законодавства вийти за межі позовних вимог при розгляді справ позовного провадження. У даному випадку позивач розпорядився своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд, однак, невірно вибрав спосіб захисту свого права.
Так, суд відзначає відсутність правових підстав для задоволення вимог в частині зняти відповідача ОСОБА_2 з реєстраційного обліку, виходячи з наступного.
Відповідно до Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів затвердженого Наказом МВС України 22.11.2012 року за №1077 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18.12.2012 року за № 2109/22421, у пункті 3.1 Порядку зазначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі заяви про зняття особи з реєстрації місця проживання, яка подається особою або її законним представником, інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням. Зняття з реєстрації на підставах, визначених в абзацах вісім та дев'ять пункту 3.1 цього розділу, здійснюється за клопотанням уповноваженої особи закладу/установи або за заявою власника/наймача житла або їх законних представників.
Відповідно до підпункту 2 п. 3.1 даного Порядку зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Аналогічні норми закріплені в ст.11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», де вказано, що реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
В силу наведеної норми позивач повинен звертатися до органу реєстрації з вимогою про зняття з реєстрації місця проживання відповідача, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про визнання особи такою, що втратили право користування житловим приміщенням.
Суд не вправі підміняти функції державних органів (органів реєстрації), на які покладені обов'язки з реєстрації місця проживання громадян.
Таким чином, права позивачів щодо відмови у знятті відповідача з реєстрації не є порушеними, у в'язку з чим захисту не підлягають. В свою чергу в разі відмови державного органу його посадової особи, як суб'єкта владних повноважень зняти відповідача з реєстраційного обліку на підставі судового рішення, буде мати місце оспорювання дій та/або бездіяльності такого державного органу, його посадової особи, що відноситься до спорів судів адміністративної юстиції, а отже вимоги про знаття з реєстраційного обліку не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.
Однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно положень ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв'язку, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, не доведеністю їх належними і допустимими доказами, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні його позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 319, 391, 405 ЦК України, ст. 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 7, 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 179, 209, 212-215, 218, 223, 292, 294 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах якого діє Орган опіки та піклування Святошинської районної державної адміністрації в м. Києві, треті особи: Святошинський РВ ГУ ДМС України в м. Києві, ОСОБА_4, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя А. Ключник