"06" червня 2006 р. Справа № 66/4-06
Суддя господарського суду Київської області Попікова О.В., розглянувши справу
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Цукровий завод імені Тараса Шевченка», с. Денихівка
до
Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області, м. Тетіїв
про
про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення №0000652331/3 від 06.10.2005р.
секретар судового засідання: Холоденко Н.М.
за участю представників:
від позивача
Солоненко Н.К. дов. від 24.03.2006р. № 111, Складена Н.М. дов. від 16.01.2006р. № 18
від відповідача
Касяненко С.М. дов. від 17.01.2006р, № 67, Безугла Л.Ю. дов. від 23.03.2006р. № 1278
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 6.06.2006р. о 12 год. 00 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 14.06.2006р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови.
ТОВ «Цукровий завод імені Тараса Шевченка» (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Відповідач), в якому просить (з урахуванням уточнень, викладених в клопотаннях від 6.04.2006р, та від 20.05.2006р.) визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000652331/3 від 06.10.2005р. в частині нарахування штрафних санкцій на суму 84 822, 00 грн. за платежем «податок на додану вартість».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем неправомірно нараховано 2 932, 00 грн. штрафних санкцій на суму основного платежу в розмірі 5 864, 00 грн., оскільки нездійснення Позивачем коригування податкового зобов'язання на зазначену суму не призвело до недоплати з ПДВ в звітному періоді, яка повинна мати місце для застосування штрафних санкцій відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Також Позивач зазначає, що зазначена сума основного платежу в розмірі 5 864, 00 не була відшкодована з бюджету, а відповідно до абз.4 п.9 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 № 110 у разі, якщо в результаті перевірки зменшується сума податку на додану вартість, заявлена до відшкодування, яка не була відшкодована з бюджету, штрафні санкції не застосовуються.
Необґрунтованим також на думку Позивача є нарахування 49 991, 00 грн. штрафних санкцій на суму основного платежу в розмірі 99 983, 00 грн. як таку, що неправомірно віднесена до податкового кредиту за серпень 2004 року. Позивач стверджує, що 29 серпня 2004 року йому здійснено поставку цукрових буряків за договором № 27/08-04 від 27.08.2004р. на суму 599 698, 62 грн., в т.ч. ПДВ на суму 99 983, 10 грн., а тому віднесення цієї суми до податкового кредиту з ПДВ згідно податкової накладної № 125 від 29.08.2004р. є правомірним.
Неправомірність нарахування 31 899 грн. штрафних санкцій на суму ПДВ в розмірі 63 797, 00 грн. позивач обґрунтовує тим, що помилкове збільшення податкового зобов'язання у вересні 2004р. замість жовтня 2004р. також не призвело до недоплат з ПДВ, а тому не можуть бути застосовані і штрафні санкції, передбачені п.17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідач у запереченнях на позовну заяву та наданих поясненнях просить відмовити в задоволенні позову, оскільки правомірність застосування до Позивача штрафних санкцій підтверджується виявленими в ході перевірки порушеннями, зокрема Відповідач стверджує, що:
- в порушення п.4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»на суму 5 864, 00 грн. Позивачем занижено податок на додану вартість за серпень 2004р., оскільки ним не проведено коригування податкових зобов'язань згідно рішення суду від 25.08.2004р. по справі № 06/1975;
- в порушення пп.7.2.6 п.7.2 та пп.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством неправомірно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ у серпні 2004р. 99 983, 10 грн., тоді як у серпні 2004р. податкові зобов'язання не виникали, оскільки в цьому періоді не відбувалось оплати товарів або їх відвантаження;
- в порушення п.17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позивачем не нарахований та не сплачений штраф на суму заниження податкового зобов'язання в сумі 63 797, 00 грн. при поданні декларації з ПДВ за жовтень, що відображено Позивачем в уточнюючій декларації за жовтень від 04.02.2005р.
Під час проведення підготовчого провадження судом були витребувані від осіб, які беруть участь у справі документи та інші матеріали, на яких ґрунтуються їх доводи і заперечення та прийнято рішення про обов'язковість особистої участі у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Тетіївською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області з 10.02.2005р. по 21.04.2005р. з перервою в роботі проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Цукровий завод імені Тараса Шевченка»за період з 01.01.2004р. по 31.12.2004р., за наслідками якої складено акт № 116/23-1/31364379 від 22.04.2005р.
Згідно п.2.5.1 Акта в ході перевірки встановлено, що Позивачем при поданні декларації з податку на додану вартість за жовтень 2004 року не були враховані обсяги продажу на суму 1 022 019, 00 грн. (податок на додану вартість 204404, 00 грн.) та обсяги придбання на суму 703 034, 00 грн. (податок на додану вартість 140 607 грн.). Сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в розмірі 63 797, 00 грн. відображена підприємством при поданні уточнюючої декларації за жовтень 2004 року від 04.02.2005р. Штраф на суму заниженого податкового зобов'язання в розмірі 63 797, 00 грн. самостійно позивачем не нарахований та не сплачений.
Згідно п.2.5.2 Акта перевіркою встановлено, що Позивачем занижено податок на додану вартість за серпень 2004 року на суму 5 864, 02 грн., тобто не проведено коригування і не збільшено податкові зобов'язання згідно рішення суду від 25.08.2004р. по справі № 06/1975. Зокрема, підприємством в червні 2004р. проведено коригування і зменшено податкові зобов'язання на суму податку на додану вартість в розмірі 15 551, 00 грн. відповідно до ухвали суду від 30.06.2004 р. № 06/1975 про прийняття до розгляду позовної заяви і порушення провадження по справі щодо стягнення заборгованості з СВК «Княжа Криниця»на суму 117 117, 04 грн., в тому числі податок на додану вартість 15 551, 00 грн. Відповідно до рішення господарського суду від 25.08.2004р. фактична сума боргу, розрахованого позивачем, становить 58 121,88 грн., в тому числі податок на додану вартість 9 686, 98 грн., яку і вирішено стягнути з СВК «Княжа Криниця». Підприємством не проведено збільшення податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму різниці в розмірі 5 864, 02 грн.
Відповідно до п.2.5.3 Акта підприємством неправомірно віднесено до складу податкового кредиту у серпні 2004 року суму ПДВ в розмірі 99 983, 10 грн. внаслідок придбання цукрового буряка від ПП “Агрофірма “Промінь» (податкова накладна від 29.08.2004р. № 125) на суму 599 898, 62 грн., оскільки поставка буряків від продавця (ПП “Агрофірма “Промінь») та зарахування коштів від покупця (ТОВ “Цукровий завод імені Тараса Шевченка») у серпні не відбувалось.
Згідно з пп.4.2.2 “б» п.4.2. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
На підставі акта перевірки № 116/23-1/31364379 від 22.04.2005р. Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000652331/3 від 06.10.2005р., яким відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.4.5 статті 4, п.7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» Позивачеві визначену суму податкового зобов'язання за платежем “податок на додану вартість» на суму 456 155, 00 грн., з яких 249 510, 00 грн. складає основний платіж та 206 645, 00 -штрафні санкції.
Як зазначалось вище, Позивачем оспорюється повідомлення-рішення №0000652331/3 від 06.10.2005р. лише в частині застосування штрафних санкцій на суму 84 822, 00 грн.
Згідно з наданим Відповідачем розрахунком 84 822, 00 грн. фінансових санкцій, нарахованих на 169 644, 00 грн. основного платежу складається з:
2 932, 00 грн. штрафу, нарахованого за серпень 2004 -квітень 2005 років на суму ПДВ в розмірі 5 864, 00 грн.;
49 991, 00 грн. штрафу, нарахованого за серпень 2004 -квітень 2005 років на суму ПДВ в розмірі 99 983, 00 грн.;
31 899, 00 грн. штрафу, нарахованого за жовтень 2004 -квітень 2005 років на суму ПДВ в розмірі 63 797, 00 грн.
Господарський суд Київської області вважає, що оспорюване податкове повідомлення рішення відповідає вимогам законодавства, а тому позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до п.4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню, що не було здійснено Позивачем на суму 5 864, 02 грн. відповідно до рішення суду від 25.08.2004р. по справі № 06/1975.
Позивачем не заперечується факт заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2004 року на суму 5 864, 02 грн., проте він вважає, що в цьому випадку відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, оскільки нездійснення ним коригування податкового зобов'язання на зазначену суму не призвело до недоплати з ПДВ в звітному періоді, яка повинна мати місце для застосування штрафних санкцій відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Крім того, відповідно до абз.4 п.9 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 № 110 у разі, якщо в результаті перевірки зменшується сума податку на додану вартість, заявлена до відшкодування, яка не була відшкодована з бюджету, штрафні санкції не застосовуються.
Суд вважає, що такі обґрунтування не спростовують правомірності нарахування штрафних санкцій, оскільки пп.17.1.3 п.17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачає можливість нарахування штрафних санкцій як на суму недоплати, так і на суму заниження податкового зобов'язання, що і мало місце в даному випадку, а тому доводи Відповідача про правомірність оспорюваного рішення в цій частині є цілком обґрунтованими.
Позивач не заперечує також факт заниження податкового зобов'язання з ПДВ у жовтні 2004 року на суму 63 797, 00 грн., проте зазначає, що помилково відобразив дане податкове зобов'язання у вересні 2004 року, а це, на його думку, не тягне за собою обов'язку сплатити штраф і не є порушенням вимог п.17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки не призводить до недоплат з податку на додану вартість.
Суд вважає такі доводи Позивача необґрунтованими, оскільки відповідно до п.17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,
б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.
Тобто згідно п.17.2 статті 17 згаданого Закону умовою для застосування штрафу є факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів.
Оскільки Позивач не сплатив суму штрафу та не відобразив суму штрафу у наступному податковому періоді, висновок податкового органу про наявність порушення п.17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є обґрунтованим.
Щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій за неправомірне віднесення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 99 983, 10 грн. за податковою накладною № 125 від 29.08.2004р. слід зазначити наступне.
Позивач стверджує, що поставка цукрових буряків в кількості 4 428 тонн за договором купівлі продажу цукрових буряків від 27.08.2004р.
Проте, таке твердження Позивача спростовується матеріалами зустрічної перевірки ПП “Агрофірма “Промінь», проведеної Геніченською МДПІ з 25.02.2005р. по 01.03.2005р. Згідно довідки до акту перевірки № 47/23-1/21277668 від 01.03.2005р., перевіркою встановлено, що ПП “Агрофірма “Промінь» з ТОВ “Цукровий завод імені Тараса Шевченка» уклало угоду №27/08-04 від 27.08.2004р. на поставку цукрового буряку в кількості 3 428 тонн. На виконання умов угоди ПП “Агрофірма “Промінь» здійснило операцію за податковою накладною №125 від 29.08.2004р. на суму 599 898, 62 грн., в тому числі 99 983, 10 грн. ПДВ. Сума податку на додану вартість по цій податковій накладній включена до податкового зобов'язання, відображена у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) та відповідає даним спеціальної податкової декларації з ПДВ за вересень 2004 року, оскільки фактичне відвантаження та оплата за продукцію здійснені тільки у вересні 2004 року.
Згідно з пп.7.2.6 п.7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Як встановлено пп.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Оскільки зарахування коштів від покупця та відвантаження товарів від продавця не відбувалось у серпні 2004 року, суд приходить до висновку, що при складанні податкової накладної №125 від 29.08.2004р. порушено вимоги пп.7.2.3 п.7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому вона не може бути підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.
Зважаючи на те, що Позивач не мав права відносити по виданій податковій накладній № 125 від 29.08.2004р. до податкового кредиту в серпні 2004 року суму ПДВ в розмірі 99 983, 10 грн. до моменту виникнення податкового зобов'язання платника податку, з його боку мало місце порушення податкового законодавства, а тому правомірним є застосування відносно нього штрафної санкції на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що спрямовано на забезпечення режиму фінансової (в тому числі податкової) дисципліни.
Така позиція, зокрема, викладена у постановах Вищого господарського суду України у справах № 3-23/115-03-3316 від 02.12.2004р., № 11/99 від 27.01.2005р., № 33/356 від 20.01.2005р.
Під час розгялду справи було встановлено та не оскаржувалось позивачем правомірність нарахування податковим органом основного платежу, а стосовно нарахованих податковою службою фінансових санкцій на суму 84 822, 00 грн. господарський суд дійшов висновку щодо правомірності зазначеного нарахування.
Штрафні санкції з ПДВ були застосовані до позивача згідно пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якої у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Враховуючи, що сума нарахованих Відповідачем штрафних санкцій в розмірі 84 822, 00 грн. не перевищує п'ятдесяти відсотків заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 169 644, 00 грн., суд дійшов висновку, що застосування податковим органом штрафних санкцій та їх розмір є обґрунтованим, оспорюване податкове повідомлення-рішення №0000652331/3 від 06.10.2005р. прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Цукровий завод імені Тараса Шевченка»в задоволенні позову.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Попікова О. В.
Дата складання та підписання постанови в повному обсязі -14.06.2006