Кіровоградської області
"12" лютого 2007 р.
Справа № 3/388
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Н.В. Болгар розглянув у судовому засіданні 12.02.07 о 15:55 адміністративну справу № 3/388
за позовом: Одеської залізниці;
до відповідача: Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;
про визнання нечинним рішення виконавчої дирекції від 21.12.05 № 589,
за участю:
секретаря судового засідання Власенко Т.С.;
представників
позивача - інженера з договірної роботи служби будівельно-монтажних робіт Бессмертної Т.В., довіреність № 391 від 03.07.06 ;
відповідача - завідувача юридичного відділу виконавчої дирекції Товстогана В.В., довіреність № 01-51-01 від 10.01.07.
Одеська залізниця звернулася до господарського суду з позовною заявою, у якій така особа просила визнати недійсним рішення виконавчої дирекції Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 21.12.05 № 589 про визначення суму платежу та стягнення у вигляді донарахованих внесків - 881 грн. 50 коп., доутриманих внесків - 303 грн. 97 коп., штрафних (фінансових) санкцій за неповну сплату страхових внесків 0 30 396 грн. 50 коп., всього - 31 581 грн. 97 коп. зі Знам'янського будівельно-монтажного потягу № 704.
У заяві, поданій 12.02.07 Одеська залізниця змінила позовні вимоги і просить визнати нечинним рішення виконавчої дирекції Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 21.12.05 № 589 про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що є їх правом за ч. 1 ст. 51, ч. 1 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач у запереченнях на позов просить заявнику у задоволенні його вимог відмовити, а рішення залишити без змін, посилаючись на те, що страхувальником - Знам'янським будівельно-монтажним потягом № 704 протягом 2004-2005 років не нараховувалися страхові внески на суми витрат, які пов'язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам такого підприємства, тому у зв'язку із зменшенням фонду оплати праці на 30 396 грн. 50 коп. не сплачено страхові внески у сумі 1 185 грн. 47 коп.; включення витрат, пов'язаних з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного транспорту до фонду додаткової заробітної плати, передбачено підпунктом 2.2.10 п. 2.2. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.04 № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.04 за № 14/8713, яка є єдиним документом визначення видів виплат, що включаються до фонду основної та додаткової заробітної плати; посилання позивача на наказ Укрзалізниці від 13.04.04 № 86-Ц "Про затвердження Тимчасового порядку обліку виданих безкоштовних квитків на залізничному транспорті для особистих потреб" є відомчим актом, не регулює справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, тому не може братися до уваги; всі правовідносини у сфері названого державного соціального страхування регулюються Законом "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, зумовленими народженням та похованням".
При розгляді матеріалів справи, заслуховуванні пояснень представників сторін у судовому засіданні господарський суд встановив наступне;
06.12.05 виконавчою дирекцією Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності була проведена перевірка Знам'янського будівельно-монтажного потягу № 704 служби будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд Одеської залізниці з питань порядку нарахування, сплати страхових внесків та використання коштів в ФСС з ТВП за період з 01.10.04 по 01.10.05 та складений акт від 06.12.05 про виявлені порушення.
21.12.05 виконавчою дирекцією Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було прийнято рішення № 589 "про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню", у якому згідно названого акту на підставі абз. 4 п.1 ст.30 та керуючись підпунктом 6 п.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», визначено суму вигляді донарахованих внесків, пені, неправомірних витрат на допомогу та інших платежів із Знам'янського будівельно-монтажного потягу № 704 платежі та штрафні (фінансові) санкції у вигляді нарахованих внесків - 881 грн. 50 коп., доутриманих внесків - 303 грн. 97 коп., з штраф за неповну сплату страхових внесків - 30 396 грн. 50 коп., всього - 31 581 грн. 97 коп., які у десятиденний термін від дня отримання рішення підлягають зарахуванню до бюджету Фонду.
Відповідно до п.п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", базою для нарахування збору до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян є заробітна плата платника цього податку.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому еквіваленті, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням встановлюються для роботодавців у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб, для найманих працівників - до сум оплати праці, які включають основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні витрати, у тому числі у натуральній формі, які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.
Поняття основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати містить ст. 2 Закону України "Про оплату праці" - "Структура заробітної плати".
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці; така додаткова заробітна плата включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Закріплене у ст. 16 Закону України "Про залізничний транспорт" право працівників залізничного транспорту загального користування та членів їх сімей (утриманців) безоплатно користуватися проїздом залізничним транспортом у встановленому Кабінетом Міністрів України, колективними договорами та угодами порядку є соціальним захистом працівників залізничного транспорту, який здійснюється згідно чинного законодавства.
Постановою Кабінету Міністрів України № 160 від 21.02.01 "Про реалізацію частини другої та третьої статті 16 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що витрати підприємства залізничного транспорту, пов'язані з безплатним проїздом працівників залізничного транспорту загального користування та членів їх сімей (утриманців) не включаються до валових витрат цих підприємств.
Право працівників залізничного транспорту користуватися безоплатним проїздом як пільга та вид соціального захисту не можна віднести ні до основної, ні до додаткової заробітної плати, ні до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, так як при надані пільги (права), ніякі виплати працівникам залізничного транспорту не проводяться.
Витрати, пов'язані з наданням безкоштовного проїзду працівника, в тому числі залізничного транспорту, віднесені з підп. 2.2.10 п. 2.2 "Інструкції зі статистики заробітної плати", затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.04 № 5, до фонду додаткової заробітної плати, не є додатковою заробітною платою найманого працівника, визначення якої містить ст. 2 Закону України "Про оплату праці" - "Структура заробітної плати".
Право користуватися безоплатним проїздом за ст. 16 Закону України "Про залізничний транспорт" віднесено до соціального захисту працівників залізничного транспорту.
Надання безкоштовного проїзду працівникам залізничного транспорту, що надається відповідно до Закону України “Про залізничний транспорт» є додатковим благом згідно п.п. “а» п.п 4.2.9 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Виходячи зі змісту ст. 2 Закону України "Про оплату праці" пільги, які надаються з урахуванням редакції ст. 16 Закону України "Про залізничний транспорт" не відносяться ні до однієї з складових заробітної плати.
Вартість безкоштовного проїзду працівника залізниці не включається до складу фонду заробітної плати, не є складовою заробітної плати, не є базою для нарахування та утримання внесків до фондів обов'язкового соціального страхування, вартість безкоштовного проїзду в бухгалтерському обліку не відображається на субрахунку 661 “розрахунки за заробітною платою».
З викладених підстав доводи Одеської залізниці в обґрунтування позовних вимог визнані господарським судом правомірними; доводи відповідача - безпідставними.
Позов підлягає задоволенню.
На підставі ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати Одеської залізниці у вигляді сплати до державного бюджету 3 грн. 40 коп. державного мита (судового збору) присуджуються йому з Державного бюджету.
При зверненні до господарського суду з адміністративним позовом Одеською залізницею по платіжному дорученню № 2250 від 02.06.06 було перераховано до Державного бюджету 85 грн. державного мита. Позивач не позбавлений права звернутися із клопотанням на підставі ч. 2 ст. 89 Кодексу адміністративного судочинства України для повернення суми судового збору, яка сплачена надлишково.
Платіжним дорученням № 4231 від 31.08.06 Одеською залізницею було сплачено 118 грн. витрат на оплату послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу, такий вид оплати не входить до переліку судових витрат, про які йдеться у ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України. Для повернення 118 грн. позивач має право звернутися із відповідною заявою до державного підприємства "Судовий інформаційний центр".
Керуючись ч. 1 ст. 94, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 160, ст. 163, ч. ч. 1-4 ст. 254, ст. 258, п. 6 "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати нечинним рішення від 21.12.05 № 589 виконавчої дирекції Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
3. Присудити з Державного бюджету України на користь Одеської залізниці (адреса: 65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; і. код 01072036) 3 грн. 40 коп. судового збору.
4. Виконавчий лист про стягнення судового збору видати за заявою позивача після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Після одержання заяви позивача про видачу виконавчого листа направити виконавчий лист про стягнення судового збору до державної податкової адміністрації у Кіровоградській області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але не була у встановлений строк подана апеляційна скарга, постанова набирає чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Суддя
Н. В. Болгар
15.02.07 12:00