Справа № 202/4626/14-ц
Провадження № 2/0202/281/2015
Іменем України
27 травня 2015 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючої судді Зосименко С.Г.
при секретарі Калиновський Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про визнання недійсним кредитного договору,
Позивач у квітні 2014 року звернувся до суду із позовною заявою до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх позовних вимог в позовній заяві позивач посилався на те, що 10.12.2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8/2007/840-К/2200-АП, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 29700 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 14,4% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 09.12.2014 року. Цим же договором було визначено поручителем ОСОБА_2 Відповідачка ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим виникла заборгованість станом на 26.03.2014 року у розмірі 39717 доларів США, яка складається з наступного: 25857,53 доларів США - заборгованості за кредитом, 13859,26 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 44630,40 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 26.03.2013 року по 25.03.2014 року, 31410,13 грн. - штраф. Просив стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 39717 доларів США, що еквівалентно 420003 грн. 36 коп., 76041 грн. штрафних санкцій та пені, судові витрати по справі.
ОСОБА_1 у січні 2015 року подала зустрічний позов до ПАТ КБ «Надра» про визнання недійсним кредитного договору, посилаючись на те , що кредитний договір, укладений між банком та нею має бути визнаний судом недійсним, оскільки надання кредитних коштів за договором та їх повернення здійснювалося у доларах США. Просила визнати недійсним договір «Автопакет» № 8/2007/840-К/2200-АП від 10.12.2007 року, укладений між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1, ОСОБА_2.
Представник позивача ПАТ КБ «Надра» подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідачки ОСОБА_1 у судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечувала, зустрічні позовні вимоги підтримала.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися. Причину неявки суду не повідомив.
Суд, заслухавши пояснення представник ОСОБА_1І, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги первісного позову підлягають задоволенню, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 10.12.2007 року між ВАТ КБ «Надра», який було перейменовано у ПАТ КБ Надра», та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір «Автопакет» № 8/2007/840-К/2200-АП, відповідно до якого банк надав відповідачці кредит у розмірі 29700 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 14,4% на рік на суму залишку заборгованості. Термін повного погашення кредиту - 09.12.2014 року. Згідно п. 2.2.1 цього договору позичальник повертає кредит та сплачує відсотки шляхом сплати суми мінімального необхідного платежу у розмірі 565,32 доларів США у строк до 18 числа поточного місяця. Згідно п. 2.2.3. договору у випадку непогашення заборгованості станом на 20 число поточного місяця, банк застосовує до позичальника штрафні санкції, передбачені договором.
Згідно умов договору «Автопакет» № 8/2007/840-К/2200-АП від 10.12.2007 року ОСОБА_2 поручився перед банком за виконання ОСОБА_3 умов даного договору .
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язань боржником.
ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору в частині своєчасної сплати за договором, у зв'язку із чим виникла заборгованість станом на 26.03.2014 року у розмірі 39717 доларів США, яка складається з наступного: 25857,53 доларів США - заборгованості за кредитом, 13859,26 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 44630,40 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 26.03.2013 року по 25.03.2014 року, 31410,13 грн. - штраф. Враховуючи те, що заявлені позивачем вимоги підтверджуються матеріалами справи, інших доказів на їх підтвердження чи спростування надано не було, суд вважає позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» такими, що підлягають задоволенню щодо стягнення солідарно з відповідачів на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 8/2007/840-К/2200-АП від 10.12.2007 року у розмірі 39717 доларів США, що еквівалентно 420003 грн. 36 коп., 76041 грн. штрафних санкцій та пені.
Щодо заявлених ОСОБА_1 зустрічних позовних вимог про визнання кредитного договору недійсним, суд вважає, що зустрічний позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.
Відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадку і порядку, встановлених законом.
Згідно ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93 здійснювані банком операції з надання кредитів в іноземній валюті у будь-яких сумах та на будь-який строк не вимагають отримання індивідуальної ліцензії Національного банку.
Даний Декрет передбачає режим індивідуального ліцензування щодо конкретної валютної операції, та не пов'язує чинність цивільно-процесуального договору, на підставі якого проведено валютну операцію з дійсністю такого договору, оскільки діюче законодавство не містить прямих заборон щодо неможливості укладання кредитного договору між банком та клієнтом в іноземній валюті.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Згідно кредитного договору № 8/2007/840-К/2200-АП від 10.12.2007 року сума кредиту становить 29700 доларів США.
Згідно з п. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається з офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Згідно з п. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Статтею 19 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, банківська ліцензія надається Національним банком України.
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам та нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.
Відповідно до п. 5.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року за № 275, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року за № 15-93.
Відповідно до п. «в» ч. 4 Декрету індивідуальні ліцензії видаються на операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Оскільки чинним законодавством не встановлені будь-які обмеження чи вимоги щодо сум та термінів кредитів в іноземній валюті, які надаються або залучаються резидентами України, банк не має зобов'язань щодо отримання індивідуальних ліцензій Національного банку України для надання кредитів в іноземній валюті, висновок позивача про обов'язковість отримання банком або позичальником індивідуальної ліцензії для кредитування в іноземній валюті незалежно від сум та термінів грошових коштів, які надаються банком, суперечить положенням ст. 19 Конституції України за якими правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до п. 2.3. вищевказаного Положення за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України.
Згідно з п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Національного банку України від 14.11.2004 року № 483, використання іноземної валюти на території України платежу як засобу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.
Відповідно до ч.1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійним.
Суд не вбачає підстав для визнання кредитного договору № 8/2007/840-К/2200-АП від 10.12.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Надра» недійсним, оскільки представником ОСОБА_1І у судовому засіданні не було надано жодних доказів на підтвердження того, що банк при укладанні вищевказаного кредитного договору не мав відповідного дозволу (ліцензії). Крім того, факт того, що ОСОБА_1 свідомо звернулася до банку з метою отримання кредиту саме в іноземній валюті, повністю розуміла свої права та обов'язки, правові наслідки у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором та погоджувалася з ними, підтверджується умовами кредитного договору № 8/2007/840-К/2200-АП від 10.12.2007 року, підписаного позивачкою добровільно.
Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
З наведеного вбачається, що в момент вчинення правочину, тобто в момент укладання кредитного договору між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1, порушень порядку здійснення операцій з валютними цінностями допущено не було. За відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку. Погашення ОСОБА_1 кредитного зобов'язання в іноземній валюті не вимагає отримання нею чи іншим учасником операції індивідуальної ліцензії НБУ, оскільки у даному випадку відбувається погашення грошового зобов'язання, предметом якого є валютні цінності, надані в кредит. Таким чином, позовні вимоги в частині визнання кредитного договору недійсним задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» судові витрати у розмірі 3654 грн.
Керуючись ст. ст. 227, 257, 261, 267, 525, 526, 533, 553, 559, 627, 638 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 19, 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст.ст. 11, 15, 27, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 8/2007/840-К/2200-АП від 10.12.2007 року у розмірі 39717 доларів США, що еквівалентно 420003 грн. 36 коп., 76041 грн. штрафних санкцій та пені, всього - 496077 грн. 36 коп.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» судові витрати у розмірі 1827 грн. з кожного.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк, з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.
Суддя С.Г. Зосименко