15.06.15 Справа № 904/2856/15
За позовом Прокурора Кіровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
до Фізичної особи-підприємця Кадімбекової Зінаїди Олександрівни, м. Дніпропетровськ
про стягнення 11002, 79 грн.
Суддя Ярошенко В.І.
Представники:
від прокуратури: Ягольник Г.В. - посвідчення № 032900 від 10.04.15
від позивача: Кайного Я.О. - представник за дов. № 36 від 08.10.14
від відповідача: не з'явились
Прокурор Кіровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Кадімбекової Зінаїди Олександрівни про стягнення 7339, 80 грн. основної заборгованості, 924, 24 грн. пені.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна від 22.02.2012 № 12/02-4746-ОД в частині повної та своєчасної сплати орендної плати.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 18.05.2015.
Ухвалою господарського суду від 18.05.2015 розгляд справи відкладений на 02.06.2015.
29.05.2015 через канцелярію суду від прокурора надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 9430, 56 грн. основної заборгованості та 1572, 23 грн. пені.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Оскільки заява позивача про збільшення розміру позовних вимог не порушує чиї-небудь права та інтереси, вона прийнята судом до розгляду.
В судовому засіданні 02.06.2015 представники прокуратури та позивача подали клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів, у зв'язку зі складністю справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Ухвалою суду від 02.06.2015 строк розгляду спору продовжити на п'ятнадцять днів та розгляд справи відкладено на 15.06.2015.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, провулок Ушинського, буд. 3, відповідно до витягу з ЄДРПОУ станом на 02.04.2015 (арк. с. 26), оскільки поштові конверти (арк. с. 29, 42) з ухвалами суду, які направлялись на вищезазначену адресу відповідача, повернулись з поштовими відмітками: «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 15.06.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд
22.02.2012 між Регіональним відділенням Фонду держмайна України по Дніпропетровській області (далі - позивач, орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Кадімбековою Зінаїдою Олександрівною (далі - орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12102-4746-ОД (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно-нежитлове приміщення (далі - майно) площею 193, 8 кв. м, розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Ушинського, 3, на 1 поверсі будинку, що перебуває на балансі Дніпропетровського коледжу технологій та дизайну (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 07 жовтня 2011 та становить за незалежною оцінкою 988900 грн.
Згідно з п. 1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення буфету з погодженим використанням. Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється.
Орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна (п. 2.1 договору).
Розділом 3 договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - січень 2012 - 1299, 68 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - лютий 2012 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за лютий.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодаством.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Орендна плата перераховується до державного бюджету України та балансоутримувачу у співвідношенні:
- 50 % до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки відкриті відділенням казначейства у розмірі 649, 84 грн.
- 50 % балансоутримувачу у розмірі 649, 84 грн.
щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Відповідно до п. 5.4 договору орендар зобов'язаний щомісячно не пізніше 25 числа звітувати орендодавцю та балансоутримувачу про внесення орендної плати, скорегованої на індекс інфляції, до державного бюджету та на розрахунковий рахунок балансоутримувача з одночасним наданням копій платіжних доручень з відміткою обслуговуючого банку.
Відповідно до акту приймання-передачі від 22.02.2012 позивач передав, а відповідач прийняв в оренду державне нерухоме майно: нежитлове приміщення, загальною площею 193, 8 кв. м. (арк. с. 15).
Як зазначає позивач, у відповідача станом на 15.05.2015 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) утворилась заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 9430, 56 грн.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України, що кореспондується зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Частинами 1 та 2 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.
Частиною першою ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (частина 1 статті 286 Господарського кодексу України).
Обов'язок щодо своєчасного внесення орендної плати орендарем передбачено частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України, частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.
Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не надано доказів здійснення орендної плати на суму 9430, 56 грн., обставин, викладених у позові, не спростовано, а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати орендних платежів, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 1572, 23 грн. за період з 29.11.2014 до 27.05.2015.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 3.8 договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та баланоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє дану вимогу повністю у сумі 1572, 23 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача в дохід Державного бюджету України у розмірі1827 грн.
Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути Фізичної особи-підприємця Кадімбекової Зінаїди Олександрівни (49049, м. Дніпропетровськ, пров. Ушинського; ідентифікаційний код 1982719128) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Центральна, 6; ідентифікаційний код 13467337) основний борг у розмірі 9430, 56 грн. та пеню у сумі 1572, 23 грн.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кадімбекової Зінаїди Олександрівни (49049, м. Дніпропетровськ, пров. Ушинського; ідентифікаційний код 1982719128) в дохід Державного бюджету України (одержувач: Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 37989269, рахунок № 31214206783005 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКД 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) судовий збір у розмірі 1827 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 17.06.2015
Суддя В.І. Ярошенко