"17" червня 2015 р. Справа № 903/660/15
Суддя господарського суду Волинської області Філатова С.Т., розглянувши
заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Вірго-Україна ЛТД", 01032, м. Київ, вул. Старовокзальна, 13, офіс 2, факс (044) 253 12 98
до товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс Плюс", 44332, Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, 7а
про вжиття запобіжних заходів
Суддя Філатова С.Т.
За участю представників сторін:
від заявника: Гапон С.Й., дов. від 19.02.2015р.
від ТзОВ «Техно-Сервіс плюс»: н/в
ВСТАНОВИВ: 15.06.2015р. на адресу суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Вірго-Україна ЛТД" (вхід. №01-47/685/15) до товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-сервіс плюс" про визнання права власності на комплекс з обслуговування автотранспорту загальною площею 639,2 м.кв., що знаходиться в с. Старовойтове по вул. Прикордонників, 7-А Любомльського району Волинської області з усім закріпленим за ним майном, розташованим на земельній ділянці кадастровий номер 0723384900:03:002:0066.
До позовної заяви позивач долучив заяву від 12.06.2015р. (вхід. №01-57/3/15 від 15.06.2015р.) про вжиття запобіжних заходів шляхом накладення арешту на майно, яке належить на праві власності ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс", а саме, комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 кв. м., який розташований у Волинській області, Любомльському районі, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, 7-а з усім закріпленим за ним майном, розташованим на земельній ділянці кадастровий номер 0723384900:03:002:0066.
В обґрунтування заяви зазначив наступне:
14.09.2012 року на підставі п.п. 4.2., 6.2., 7.1. статуту ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс", ст. 88 ГК України відбулися загальні збори учасників ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс", оформлені протоколами №25 та №26. Рішенням загальних зборів учасників ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс", оформлених протоколом №25, було вирішено:
1. Реорганізувати ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" шляхом виділення частини майна та зобов'язань підприємства за розподільчим балансом учасникам підприємства.
2. Виділити учаснику ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" частину майна підприємства - автозаправний комплекс, розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с.Старовойтове, вул.Прикордонників, 7-А з усім закріпленим за ним майном, загальною вартістю 5 757 670,00 грн., та частину зобов'язань підприємства - кредиторську заборгованість перед ТОВ "Вірго-Україна ЛТД"" на загальну суму 5 757 670,00 грн.
3. Вивести ТОВ "Вірго-Україна ЛТД" зі складу учасників ТОВ "Техно-Сервіс Плюс". На момент виходу ТОВ "Вірго-Україна ЛТД" зі складу учасників ТОВ "Техно- Сервіс Плюс" статутними документами ТОВ "Техно-Сервіс Плюс" було передбачено рівний розмір часток (по 50 % статутного капіталу) за ТОВ "Вірго-Україна ЛТД" та ТОВ "Техно-Сервіс Плюс".
Актом прийому-передачі від 15.09.2012 р. ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" передав ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" у власність комплекс обслуговування автотранспорту, розташований в с. Старовойтове, вул. Прикордонників, 7-а, з площею забудови 772,40 кв.м., поверхів -1, об'єм будинку 2394 куб.м., загальна площа 639,20 кв.м., площа нежитлових приміщень - 639,20 кв.м., загальною вартістю 5 757 670,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 959 611,67 грн. Отже, при фактичному переданні нерухомого майна в натурі, право власності на нього перейшло від ТзОВ "Техно-сервіс плюс" до ТзОВ "Вірго-Украіна ЛТД".
На підставі даного акту 12.11.2012 р. виконкомом Рівненської сільської ради Любомльського району Волинської області було видано свідоцтво про право власності ТОВ "Вірго-Україна ЛТД" на нерухоме майно, а саме: на зазначений комплекс обслуговування автотранспорту.
У зв'язку з тим, що рішенням господарського суду Волинської області від 26.08.2014 р. у справі №903/134/13-г про банкрутство ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" було визнано недійсним правочин відчуження комплексу обслуговування автотранспорту, що був оформлений вищевказаним актом приймання-передачі, дане майно було повернуто ТзОВ "Техно-сервіс плюс".
02.12.2014 р. державним реєстратором було зареєстровано право власності на спірне майно за ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс", про що внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 100020207223.
В результаті ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" знову набуло право власності на вказану нерухомість.
Станом на час виходу ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" зі складу учасників ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" (2012 рік), останньому належали на праві власності, крім указаного комплексу обслуговування автотранспорту, два автозаправних комплекси та дві земельні ділянки, відведені для їх обслуговування та будівництва, які були продані ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" після виходу ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" зі складу учасників товариства.
Станом на 01.01.2015 р. згідно звіту арбітражного керуючого Побережного В.Т. від 20.03.2015 р., який був складений в рамках справи про банкрутство № 903/134/13-г, на балансі ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" відсутнє інше нерухоме майно, окрім спірного комплексу обслуговування автотранспорту.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 09.06.2015 р. провадження у справі про банкрутство № 903/134/13-г було припинено. Арешт на майно, яке належить ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс", було знято.
Станом на сьогодні ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" належить тільки спірне нерухоме майно, а саме, комплекс обслуговування автотранспорту, розташований в с. Старовойтове, вул. Прикордонників, 7-а.
Позивач має всі підстави вважати, що на даний час, після зняття арешту на майно ухвалою суду про припинення справи про банкрутство від 09.06.2015 р., існує ризик реалізації зазначеного спірного нерухомого майна відповідачем, що позбавить прав в подальшому TзOB "Вірго-Україна ЛТД" претендувати на свою частку майна, яку позивач повинен був отримати при виході зі складу ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс".
Застосування судом запобіжного заходу у вигляді арешту на нерухоме майно, а саме, комплексу обслуговування автотранспорту, розташованого в с. Старовойтове, вул. Прикордонників, 7-а., надасть позивачеві можливість в подальшому реалізувати своє законне право на отримання частини даного майна.
Згідно ч. 1 ст. 434 ГПК України заява про вжиття запобіжних заходів розглядається не пізніше двох днів з дня її подання господарським судом, в районі діяльності якого належить провести ці процесуальні дії, з повідомленням заінтересованих осіб. Однак неявка їх не перешкоджає розглядові заяви.
Ухвалою суду від 16.06.2015р. призначено розгляд заяви на 17.06.2015 р. на 11.00 год.
Сторони повідомлено факсограмою та телеграмою (вих. №103018 від 16.06.2015р.).
17.06.2015р. на адресу суду від представника ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" (в межах повноважень, визначених довіреністю б/н від 19.02.2015р.) надійшла заява про повернення позовної заяви з доданими до неї матеріалами на підставі п. 9 ст. 63 ГПК України.
Згідно п. 9 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо до винесення ухвали про порушення провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору.
В даному випадку ухвалою суду від 16.06.2015р. відповідно до вимог ст. 434 ГПК України в дводенний строк з дня подання заяву про вжиття запобіжних заходів (що була долучена до позовної заяви) було призначено до розгляду на 17.06.2015р.
Зважаючи на викладене, судом не прийнято заяву позивача про повернення позовної заяви з доданими матеріалами в частині заяви про вжиття запобіжних заходів на підставі п.9 ст. 63 ГПК України, як таку, що суперечить змісту ст.ст. 434 , 435 ГПК України, п.9 ст. 63 ГПК України.
Відповідно до ст.431, 432 ГПК України особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову.
Зі змісту вказаних норм слідує, що запобіжні заходи за своєю правовою природою - це заходи, спрямовані на збереження відповідних доказів та на запобігання правопорушенню з метою якнайшвидшого реагування на протиправні дії.
Підставами вжиття запобіжних заходів є обставини, які дозволяють заінтересованій особі стверджувати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення. При цьому заінтересована особа повинна довести необхідність терміновості вжиття запобіжних заходів, тобто до пред'явлення позову.
Таким чином, запобіжні заходи забезпечують вимогу, яка ще не оформлена у вигляді позову, та надають додаткову гарантію збереження доказів чи реальності виконання рішення суду.
Подана позивачем заява суперечить статті 431 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач звернувся до суду одночасно з позовною заявою та з заявою про вжиття запобіжних заходів 15.06.2015р., тобто з порушенням статті 433 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає правову природу запобіжних заходів як таких, що вживаються превентивно до звернення з позовом.
Відповідно до частини 6 статті 434 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності підстав, встановлених статтею 431 цього Кодексу, господарський суд виносить ухвалу про відмову у задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів.
Суд зауважує, що господарський процесуальний кодекс України надає стороні процесуальну можливість захисту своїх прав після звернення з позовом шляхом подання заяви про забезпечення позову відповідно до приписів статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи, що заява про вжиття запобіжних заходів подана товариством з обмеженою відповідальністю "Вірго-Україна ЛТД" разом з позовною заявою з порушення вимог ст. 431 ГПК України, це є достатньою підставою для відмови в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів.
При цьому судом врахована правова позиція Вищого господарського суду України, висловлена у постановах №27/286-07 від 05.02.2008р., №32/361 від 26.10.2010р.
Керуючись ст.ст. 434, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Вірго-Україна ЛТД" про вжиття запобіжних заходів шляхом накладення арешту на майно, яке належить на праві власності ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс", а саме, комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 кв. м., який розташований у Волинській області, Любомльському районі, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, 7-а з усім закріпленим за ним майном, розташований на земельній ділянці кадастровий номер 0723384900:03:002:0066, відмовити.
Суддя С.Т. Філатова