№ 201/10263/15-ц
провадження 2-н/201/489/2015
15 червня 2015 року м. Дніпропетровськ
Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюк О.А., ознайомившись з матеріалами заяви комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з ОСОБА_1,-
КП «Дніпроводоканал» ДМР 12 червня 2015 року звернулося до суду з заявою про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з ОСОБА_1
З вищезазначеної заяви та викладу обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, а також з поданих документів витікає, що станом на 01 травня 2015 року у боржника перед заявником виникла заборгованість у розмірі 3 524, 69 грн., в зв'язку з чим останній просить стягнути її з боржника, однак вказана заборгованість виникла за період з 1999 року по травень 2015 року, а тому заявник просить також стягнути з боржника заборгованість, що виникла понад три роки, а оскільки заявник звернувся до суду з вказаною заявою лише 12 червня 2015 року, тому з урахуванням зазначеного вбачається пропуск позовної давності, тобто є спір про право.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, також відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно п. 9 постанови № 14 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» від 23 грудня 2011 року наявність спору про право (пункт 2 частини третьої статті 100 ЦПК), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК). Разом із тим лише той факт, що договірні зобов'язання (наприклад, у частині оплати заборгованості телекомунікаційних послуг чи послуг телебачення і радіомовлення) не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 100 ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, у разі якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.
Таким чином, і з урахуванням зазначеного та в зв'язку з тим, що заявник звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, тобто є спір про право, вважаю за необхідне відмовити йому у прийнятті зави про видачу судового наказу та рекомендувати звернутися до суду з вказаними вимогами в порядку позовного провадження.
Також, слід зазначити, що згідно ч. 2 ст. 101 ЦПК України відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 3, ч. ч. 4, 7 ст. 100, ч. 2 ст. 101 ЦПК України, -
Комунальному підприємству «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради відмовити у прийнятті зави про видачу судового наказу за заявою комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з ОСОБА_1 та рекомендувати звернутися до суду з вказаними вимогами в порядку позовного провадження.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня проголошення ухвали, а у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя