15 червня 2015 року Справа № 916/4377/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіЄвсікова О.О.,
суддів:Кролевець О.А., Попікової О.В. (доповідач у справі)
за участю представників:
від позивача:Кича О.О. дов. від 26.01.2015р.
від відповідача:Кушнаренко В.В., дов. №288 від 05.06.2015р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів"
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 26.02.2015р.
у справі№916/4377/14 Господарського суду Одеської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал"
доДержавного підприємства Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів"
простягнення 243032,43 грн. заборгованості за послуги з водопостачання та 33588,50 грн. заборгованості за послуги з водовідведення
У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" звернулось з вимогами до Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" про стягнення 243032,43 грн. заборгованості за послуги з водопостачання та 33588,50 грн. заборгованості за послуги з водовідведення стоків, надані позивачем за договором від 22.04.2004р. №4029/3 у період з 01.10.2013 року по 01.09.2014 року.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.01.2015р. (суддя Демешин О.А..) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 114930,75 грн. боргу за послуги з водопостачання та 5885,12 грн. боргу за послуги з водовідведення. В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване приписами статей 526 ,601, 901, 903 Цивільного кодексу України, застосувавши які місцевий господарський суд дійшов висновку про порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань з повної оплати вартості послуг з водопостачання, наданих позивачем з жовтня 2013р. по серпень 2014р. При цьому відмова у стягненні 128101,68 грн. заборгованості за послуги з водопостачання обґрунтована проведенням сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог на вказану суму станом на 28.09.2014р. згідно протоколу від 30.09.2014р. про погашення взаємної заборгованості. В частині стягнення 5885,12 грн. боргу за послуги з водовідведення місцевий господарський суд зазначив про безпідставне завищення позивачем суми заборгованості відповідача за послугу з відведення зливових стоків внаслідок застосування середньомісячної кількості опадів замість середньорічного показника опадів, у зв'язку з чим, суд першої інстанції самостійно здійснив розрахунок обсягу стоків відповідно до ДСТУ 3013-95 "Правила контролю за відведенням дощових і снігових стічних вод з території міст і промислових підприємств".
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2015р. (головуючий суддя Колоколов С.І., судді Разюк Г.П., Гладишева Т.Я.) рішення господарського суду Одеської області від 12.01.2015р. змінено шляхом задоволення позовних вимог про стягнення з ДП МОУ "Одеський завод будівельних матеріалів" на користь ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" 33588,50 грн. боргу за послуги з водовідведення (скид зливових стоків). В решті рішення залишено без змін.
Змінюючи рішення місцевого суду, апеляційний суд керувався п.п.1, 4, 3.14, 4.10, 5.1, 5.29 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190 та зареєстрованих в Мінюсті України 07.10.2008 та статтями 33, 34, 101 Господарського процесуального кодексу України, з врахуванням яких виходив з того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недотримання позивачем обов'язку надання обґрунтованого розрахунку суми позову (в частині розміру боргу за послуги з водовідведення) та неналежним чином дослідив наданий позивачем розрахунок, який відповідає вимогам Правил №190, оскільки формула, за якою проводиться розрахунок обсягу скиду зливних стоків, використовується відповідно до Держстандарту 3013-95 "Гідросфера", "Правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств", затверджених наказом Держстандарту України від 23.02.1995р. №58.
Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, приписів статей 526, 629 Цивільного кодексу України, п.4.10 Правил №190 та п.п.7.3,7.4 Держстандарту 3013-95 "Правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств". При цьому скаржник з посиланням на п.3.9 договору від 22.04.2004р. №4029/3 наголошує на тому, що норми держстандарту закріплюють необхідність при проведенні розрахунку обсягів скиду зливових стоків (дощових і снігових) застосовувати середньорічні показники шару опадів за теплий і холодний періоди 2013-2014рр., а не середньомісячну кількість опадів за спірний період.
ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" у поданому відзиві на касаційну скаргу ДП МОУ "Одеський завод будівельних матеріалів" просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у відзиві.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 22.04.2004 року між сторонами у справі укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення №4029/3, за умовами якого позивач зобов'язався надати послуги з постачання питної води та водовідведення, у тому числі щодо приймання стічних вод з об'єктів відповідача, а останній прийняти ці послуги та оплатити їх вартість відповідно до умов цього договору, "Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення міст та селищ України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994р. та Правил приймання стічних вод підприємств, установ та організацій в систему каналізації м.Одеси, затверджених розпорядженням Одеської облдержадміністрації від 09.02.1998р. №87/А-98.
Згідно п.5.3 договору, він діє з 22.04.2004 року по 22.04.2009 року. Договір вважається продовженим на наступні 5 років, якщо до спливу місяця після закінчення строку його дії жодна сторона не заявить про зміну або припинення договору.
Судами встановлено той факт, що жодна зі сторін з відповідними заявами до іншої сторони не зверталася, тому договір є чинним на даний час.
Відповідно до п.2.4.8 договору відповідач зобов'язався за встановленою формою з 25-го числа по 30 число у письмовій формі, надавати відомості про водоспоживання своїх об'єктів, а при ненаданні названих відомостей в обумовлений строк водоканал здійснює розрахунок відповідно з "Правилами водокористування".
За змістом п.3.2 оплата послуг водокористування та водовідведення проводиться щомісячно у наступному порядку: авансовий платіж у розмірі 100% суми платежу за попередній місяць до 10 числа розрахункового місяця, кінцевий розрахунок - 5 число місяця наступного за розрахунковим. Грошові кошти перераховуються на поточний рахунок "Водоканалу".
Відповідно до п.3.9 договору сторонами погоджено, що об'єми стоків, що відводяться від "Абонента", приймаються рівними об'ємам спожитої води або визначаються за показниками приладів обліку стоків у відповідності з п.21.1 "Правил водокористування". Об'єм скинутих "Абонентом" стоків визначається розрахунковим шляхом згідно п.15.9 "Правил водокористування" та ДСТУ 3013-95.
На момент укладення договору діяли Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення міст та селищ України, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994р., а з 18 жовтня 2008р. набрали чинності Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, що затверджені наказом Мінжитлокомунгоспу №190 від 27.06.2008р.
Відповідно до п.1.4 Правил №190 приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 року №37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 року за №403/6691, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.
Рішенням виконкому Одеської міської ради від 25.09.2008 №1074 "Про удосконалення тарифної політики на послуги водопостачання та водовідведення" вирішено погодити з 01.11.2008 року нові тарифи на послуги водопостачання та водовідведення, які складають для інших споживачів: за послуги водопостачання - 9 грн. 64 коп. за 1куб.м. (з ПДВ), за послуги водовідведення - 6 грн. 89 коп. за 1куб.м. (з ПДВ).
Враховуючи факти неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо повної оплати вартості послуг з водопостачання, наданих позивачем з жовтня 2013р. по серпень 2014р., та часткового погашення заборгованості в сумі 128101,68 грн. шляхом зарахування сторонами зустрічних однорідних вимог на вказану суму згідно протоколу від 30.09.2014р. про погашення взаємної заборгованості, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача 114930,75 грн. боргу за послуги з водопостачання.
Слід зауважити, що подана відповідачем касаційна скарга не містить заперечень щодо законності та обґрунтованості судових рішень в частині задоволення позовних вимог про стягнення 114930,75 грн. заборгованості за послуги з водопостачання.
В основу оскаржуваної постанови покладено висновки апеляційного господарського суду про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про ненадання позивачем обґрунтованого розрахунку суми позову (в частині розміру боргу за послуги з водовідведення) та належним чином не дослідив наданий позивачем розрахунок, який відповідає вимогам п.4.10 Правил №190, оскільки формула, за якою проводиться розрахунок об'єму скиду зливних стоків, використовується відповідно до Держстандарту 3013-95 "Правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств", затверджених наказом Держспоживстандарту України від 23.02.1995р. №58. При цьому апеляційний суд зазначив, що у розрахунку, наданому відповідачем, всупереч Правилам №190 використовувався не середньорічний шар опадів, а сума середнього шару опадів у теплому та холодному періодах, що фактично дорівнює двом місяцям року, тому для показника середньорічного шару опаду необхідно було середній показник двох місяців помножити на шість.
Однак, з такими висновками колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.
Згідно приписів ч.1 статті 14 та статті 629 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ч.1 статті 901 та ч.1 статті 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У п.3.9 договору сторони погодили, що об'єми стоків, що відводяться від "Абонента", приймаються рівними об'ємам спожитої води або визначаються за показниками приладів обліку стоків у відповідності з п.21.1 "Правил водокористування". Об'єм скинутих "Абонентом" стоків визначається розрахунковим шляхом згідно п.15.9 "Правил водокористування" (під ними сторони розуміють Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення міст та селищ України, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994р.) та ДСТУ 3013-95.
Спір між сторонами щодо заборгованості за скид стічних вод виник з причин різного розрахунку ними вартості наданих позивачем послуг з водовідведення виходячи з неоднакових показників шару опадів у період з 01.10.2013 року по 01.09.2014 року.
Згідно з п.п.3.14,5.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (в редакції від 26.11.2012р., чинній у спірний період), у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках, кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж центрального водопостачання та з інших джерел. Користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.
Пунктом 5.29 Правил №190 передбачено, що у разі відсутності засобів обліку стічних вод їх облік здійснюється такими методами: 1) за допомогою засобів обліку на водозаборах; 2) за паспортною продуктивністю насосів на водозаборах; 3) за паспортним дебітом усіх свердловин та проектною потужністю поверхневого водозабору; 4) на підставі витрат води на технологічні потреби; 5) на підставі замірів кількості стічних вод, що надходять до мереж водовідведення. Метод визначення кількості стічних вод встановлюється виробниками. Якщо кількість стічних вод визначається одним із методів, зазначених у цьому пункті Правил, що зафіксовано договором або двостороннім актом між виробником та споживачем на обумовлений термін, то споживач протягом цього терміну може не надавати виробнику таких даних.
Апеляційна інстанція, дослідивши та погодившись з наданим позивачем розрахунком заборгованості, встановила, що позивачем визначено обсяг зливових стоків у спірний період на підставі підпункту 5 п.5.29 Правил №190, а саме із застосуванням замірів Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів щодо середньомісячних опадів. Зокрема, з розрахунку позивача (а.с.15-18) вбачається, що заявлена до стягнення сума боргу була розрахована ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" за формулою Wд = 10 х Нд х ? F х ц , де Wд - об'єм зливових стоків, 10- коефіцієнт переведення опадів в м3 у стоки, Нд - середньомісячний шар опадів, F - площа басейну водозбору, ц - 0,6 коефіцієнт стоку для водонепроникних поверхонь, у відповідності до п.4.10 Правил №190 від 27.06.2008р., ДСТУ2008 року, ДСТУ 3013-95.
Однак апеляційним судом безпідставно не враховано положення п.п.4.10, 4.11, 4.12 Правил №190, відповідно до яких середньорічний об'єм стічних вод, що утворюється внаслідок випадіння атмосферних опадів, сніготанення та здійснення поливально-мийних робіт під час прибирання територій (далі - поверхневі стічні води), Ор і неорганізовано потрапляє в мережі водовідведення споживачів або через дощозбірники і колодязі на мережах водовідведення, які розташовані на території споживачів, у мережі водовідведення виробника, як при загальносплавній, так і при роздільній системі водовідведення, визначається шляхом додавання Од - середньорічного об'єму дощових вод у м3/рік, Ос - середньорічного об'єму снігових вод у м3/рік та Опм - середньорічного об'єму поливально-мийних вод у м3/рік. Середньорічний об'єм дощових вод, Од, визначають за формулою Од = 10hД х кД х FД, де hД - кількість опадів за теплий період року, мм, визначається за метеорологічними даними; кД - загальний коефіцієнт стоку дощових вод, що враховує кількість дощових вод (шар або об'єм), що надходить у мережі водовідведення за певний період часу (доба, місяць, сезон, рік), від усієї суми атмосферних опадів, що випали за цей період; FД - загальна площа стоку дощових вод, га. Середньорічний об'єм снігових вод, Ос , визначають за формулою Ос = 10hС х кС х Fc, де hС - кількість опадів за холодний період року (загальна, початок сніготанення), мм, визначається за метеорологічними даними; кС - загальний коефіцієнт стоку снігових вод (з урахуванням прибирання снігу і втрат води за рахунок часткового поглинання водопроникними поверхнями в період відлиги дорівнює 0,6); Fc - загальна площа стоку снігових вод з території підприємства, установи, організації, га.
Крім того як правильно зазначив місцевий господарський суд, згідно з положеннями п.п.7.3,7.4 ДСТУ 3013-95 "Правила контролю за відведенням дощових і снігових стічних вод з територій міст і промислових підприємств", до яких прямо відсилає п.3.9 договору від 22.04.2004р. №4029/3 для визначення обсягу скинутих стоків, розрахунок скидання зливових стоків здійснюється за формулою, у якій має використовуватись такий показник як "hd", що означає середньорічний шар опадів за відповідний теплий або/та холодний період року, який (шар опадів) визначається у мм.
Таким чином, норми держстандарту закріплюють необхідність при проведенні розрахунку обсягів скиду зливових стоків (дощових і снігових) застосовувати середньорічні показники шару опадів за теплий і холодний періоди 2013-2014рр., а не середньомісячну кількість опадів за спірний період.
Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апеляційним господарським судом, згідно листів Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів від 12.06.2014р., від 03.11.2014р. та від 17.11.2014р., надісланих на відповідні запити ДП МОУ "Одеський завод будівельних матеріалів", середньорічний шар (кількість) опадів за теплий період 2013р. (жовтень 2013р.), холодний період 2014р. (листопад 2013р.-березень 2014р.) та теплий період 2014р. (квітень-серпень 2014р.) становили 40,5мм, 21,8мм та 35,1мм відповідно.
При цьому Гідрометцентр Чорного та Азовського морів у листі від 17.11.2014р. роз'яснив, що середньорічну величину опадів складає сума середніх величин за холодний та теплий період одного року, чим спростовується висновок апеляційного суду про те, що у розрахунку, наданому відповідачем, всупереч Правилам №190 використовувався не середньорічний шар опадів, а сума середнього шару опадів у теплому та холодному періодах, що нібито дорівнює двом місяцям року.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно з ч.ч.1,2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до п.п.7,8 ч.2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.
Згідно постанов Національної комісії України, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України 13.09.2013р. №152 та від 13.06.2014р. №657 встановлено для Філії "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" тариф на водовідведення у розмірі 7,212 грн. за 1куб.м. (з ПДВ) з 01.10.2013р. та 4,236 грн. за 1куб.м. (з ПДВ) з 01.07.2014р. відповідно.
Враховуючи положення п.п.4.10,4.11,4.12 Правил №190, п.п.7.3,7.4 ДСТУ 3013-95 "Правила контролю за відведенням дощових і снігових стічних вод з територій міст і промислових підприємств" та сумарні середньорічні величини опадів за спірний період (з 01.10.2013р. по 01.09.2014р.), який включав теплий період 2013р., холодний та теплий періоди 2014р., а також перевіривши контрозрахунок відповідача, викладений у відзиві на позовну заяву, та погодившись з ним, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що загальна вартість наданих позивачем послуг з водовідведення зливових стоків у спірний період становить 5885,12 грн.
Наведеним також спростовується висновок суду апеляційної інстанції про самостійне здійснення судом І інстанції розрахунку обсягу стоків відповідно до ДСТУ 3013-95.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що, не врахувавши приписи статей 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, п.п.4.10, 4.11, 4.12 Правил №190 та п.п.7.3,7.4 ДСТУ 3013-95, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про правильність розрахунку позивачем розміру заборгованості за послуги з водовідведення, при здійсненні якого кредитор безпідставно застосував середньомісячну кількість опадів замість середньорічного показника опадів у спірний період.
Отже в порушення вимог статей 43, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не врахував неправомірного завищення позивачем суми заборгованості відповідача за послуги з відведення зливових стоків, внаслідок чого дійшов помилкового висновку щодо повного задоволення позовних вимог про стягнення 33588,50 грн. боргу за послуги з водовідведення.
Натомість законним та обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про наявність фактичних та відповідно правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 114930,75 грн. боргу за послуги з водопостачання та 5885,12 грн. боргу за послуги з водовідведення.
Відповідно до п.6 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.
Разом з тим, слід зазначити наступне.
У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Згідно з пп.5 п.2 ч.2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Відповідно до п.1 ч.1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Як роз'яснено в абзаці 4 пп.4.1 п.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України", правило статті 49 Господарського процесуального кодексу України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.
Згідно доданого до скарги платіжного доручення від 05.03.2015р. №90 відповідачем сплачено судовий збір у загальній сумі 2766,22 грн., в той час як з врахуванням вимог касаційної скарги необхідно було сплатити мінімальну ставку -913,5 грн. При цьому, в силу вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України частина сплаченого судового збору в сумі 753,64 грн. покладається на позивача пропорційно до розміру позовних вимог (27703,38 грн.), у задоволенні яких має бути відмовлено.
В свою чергу, сума переплати по судовому збору, яка складає 1852,72 грн., підлягає поверненню заявнику.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 44, 49, 1115, 1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, п.1 ч.1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2015р. у справі №916/4377/14 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 27703,38 грн. боргу за послуги з водовідведення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2015р. у даній справі залишити в силі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" 753,64 грн. судового збору за подання касаційної скарги.
Наказ доручити видати Господарському суду Одеської області.
Повернути на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" з Державного бюджету України (рахунок 31211254700007, УДКСУ у Печерському районі м.Києва, код отримувача 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м.Києві, код банку отримувача 820019) 1852,72 грн. судового збору, зайво сплаченого за платіжним дорученням від 05.03.2015р. №90.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді: О.А. Кролевець
О.В. Попікова