І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]
16 червня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді: Мазурик О.Ф.,
суддів: Махлай Л.Д., Левенця Б.Б.,
при секретарі: Калініній Я.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2,
на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 квітня 2015 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» в особі Рівненської філії державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації, моральної шкоди та поновлення на роботі, -
У грудні 2014 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, уточненим в подальшому, до Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» в особі відокремленого підрозділу Рівненської філії державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації, моральної шкоди та поновлення на роботі.
Посилався на те, що 02.09.2013 року він був прийнятий на посаду інженера з охорони праці Рівненської філії державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», з 27.03.2014 року на нього покладено обов'язки директора філії, проте після того як 18.11.2014 на посаду директора була прийнята ОСОБА_3, а пункт наказу про виконання обов'язків директора позивачем втратив чинність, адміністрація філії не допустила його до робочого місця та до виконання обов'язків інженера з охорони праці, не зважаючи на те, що він фактично не звільнений.
У зв'язку з наведеним, просив суд визнати незаконними дії відповідача щодо невиплати йому заробітної плати, не наданні йому трудової книжки, не нарахування йому компенсації за затримку виплати заробітної плати, не нарахування та не виплату йому середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки; зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити йому заробітну плату за період з 25.11.2014 року по теперішній час, а також нарахувати та сплатити йому компенсацію за затримку виплати заробітної плати, нарахувати та сплатити суму нарахування та не виплату йому середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки з урахуванням середньоденної (годинної) заробітної плати в розмірі 190,74 грн. за період вимушеного прогулу; стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 32763,00 грн.; стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн.; визнати наказ генерального директора державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» ОСОБА_4 від 18.11.2014 року №303-к незаконним та постановити рішення, яким зобов'язати відповідача прийняти рішення, яким поновити позивача на посаді директора Рівненської філії державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», в зв'язку з незаконним звільненням з цієї посади; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді директора Рівненської філії державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» та стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, але не більше ніж за один місяць.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 квітня 2015 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій зазначив, що при розгляді справи було порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, не було всебічно і об'єктивно досліджені обставини та матеріали справи, що призвело до завідомо незаконного рішення. Рішення суду є незаконним та необґрунтованим.
Вважаючи, що ним до суду надано переконливі та допустимі докази, що підтверджують факт порушення його права відповідачем, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив відхилити.
Позивач належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом № 36-К від 02.09.2013 року позивача прийнято на роботу на посаду інженера з охорони праці Рівненської філії державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу».
Наказом Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» №63/1-к від 27.03.2014 року на позивача покладено виконання обов'язків директора філії з 28.03.2014 року до прийняття на цю посаду працівника в установленому порядку з доплатою різниці в посадових окладах.
17.11.2014 ОСОБА_1 було подано заяву про звільнення його з займаної посади.
18.11.2014 Наказом Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» №303-к на посаду директора Рівненської філії державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» було прийнято ОСОБА_3 з 24.11.2014 року та визнано наказ від 27.03.214 №63/1-к таким, що втратив чинність.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підстави зазначені позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог в судовому засіданні не підтвердилися.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необгрунтованість вимог щодо незаконного звільнення позивача з огляду наступне.
Виконання обов'язків директора філії з 28.03.2014 року на ОСОБА_1 було покладено наказом Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» №63/1-к від 27.03.2014.
Посаду директора філії позивач не обіймав, вищевказаний наказ був дійсний до прийняття на посаду директора в установленому порядку з доплатою різниці в посадових окладах.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Як вбачається з матеріалів справи, довідка про наявність заборгованості по заробітній платі була підготовлена за підписом позивача, як директора філії та провідного бухгалтера філії ОСОБА_6 24.11.2014 року, тобто в той час коли ОСОБА_1 не виконував обов'язки директора, а директором була ОСОБА_3
Доводи апеляційної скарги щодо неналежної оцінки судом доказів, зокрема вищезазначеної довідки колегія суддів відхиляє, оскільки згідно положень ч. 1 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджених наявних у справі доказів.
Крім цього, відповідно до п. 2.3 посадової інструкції Директора Рівненської філії Державного підприємства, позивач був зобов'язаний виконувати покладені Державним підприємством на Рівненську філію та на нього особисто завдання та повноваження.
Наказом генерального директора Державного підприємства від 25 вересня 2012 року №179-р «Стосовно забезпечення виплати заробітної плати» на Директорів філій Державного підприємства покладено обов'язок забезпечувати безумовну виплату заробітної плати відповідно до штатного розпису.
Пунктом 7.3 положення про Рівненську філію Державного підприємства передбачено, що директор несе персональну відповідальність перед підприємством за повне своєчасне і якісне виконання покладених на Філію та нього особисто завдань і повноважень.
На виконання вищезазначеного наказу позивач зобов'язаний був забезпечити безумовну виплату заробітної плати, тобто відсутні порушення законодавства про оплату праці та вина Державного підприємства у виникненні заборгованості по заробітній платі.
Рівненська філія Державного підприємства, як платник податків веде всю первинну облікову документацію за формами, що затверджені Наказом Держкомстату України від 05.12.2008 № 489, яка є підставою для нарахування та виплати заробітної плати працівникам.
Як вбачається з листа Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 27.01.2015 рахунок Рівненської філії підприємства заблоковано виконавчою службою по причині несвоєчасної сплати податків.
Крім цього, в судовому засіданні суду першої інстанції, позивач підтвердив, що в рахунок заробітної плати йому видавалась продукція підприємства згідно накладних від 13.10.2014 року, 28.10.2014 року, 31.10.2014 року, 13.11.2014 року та кошти згідно видаткового касового ордеру від 31.10.2014 року.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про порушення відповідачем норм законодавства щодо видачі трудової книжки з огляду на наступне.
Наказом Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» №303-к від 18.11.2014 року на посаду директора Рівненської філії державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» було прийнято ОСОБА_3 з 24.11.2014 року, з яким позивач був ознайомлений 25.11.2014 року.
25.11.2014 за актами прийому передач позивач передав ОСОБА_3 печатку, трудові книжки працівників, крім своєї трудової книжки та установчі документи філії. Згідно службової записки, під час підписання акту прийому-передач ОСОБА_1 повідомив, що його трудова книжка залишається у нього.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо незаконного скорочення посади інженера з охорони праці, оскільки вони не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Вимоги щодо поновлення на посаді інженера з охорони праці та сплати заборгованості по заробітній платі саме за цією посадою позивачем не пред'являлись.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам, наданим сторонами згідно зі ст. 10, 60 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст. 309 ЦПК України як підстави для скасування рішення.
Згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін як таке, що є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст. 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 квітня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий:
Судді
Справа № 761/38681/14-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/8547/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Піхур О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.