1[1]
09 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва матеріали кримінального провадження відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дятьково Брянської області Російської Федерації, росіянина, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 31 березня 2015 року,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6
Вироком Деснянського районного суду м Києва від 31 березня 2015 року, ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишено без зміни - особисте зобов'язання.
Вирішено питання речових доказів.
Обвинувачений ОСОБА_5 в апеляційній скарзі, не оспорюючи фактичні обставини справи, просить вирок суду змінити призначивши йому більш м'яке покарання, не пов'язане з позбавленням волі. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що суд враховуючи такі обставини як його вік, позитивну характеристику по місцю проживання, сімейні обставини, смерть дружини, наявність малолітньої дитини на його утриманні, не взяв їх до уваги. Зазначає про те, що він визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні та розкаявся. Посилається на те, що призначене покарання позбавить його, як батька, брати участь у вихованні своєї дитини.
Згідно із вироком суду, ОСОБА_5 , 19 лютого 2015 року, близько 19 год. 20 хв. перебуваючи в приміщенні магазину ТОВ «ЕКО» по вул. Радунській, 40 в м. Києві, повторно таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_7 , а саме мобільний телефон «Асус» вартістю 3662 грн. 50 коп., з сім-картками оператора мобільного зв'язку ТОВ «Астеліт» та ПрАТ «Київстар», які матеріальної цінності для потерпілої не становлять. Після чого з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, провівши судові дебати, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, а саме викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження. Дослідження доказів щодо фактичних обставин суд першої інстанції визнав де доцільним, з'ясувавши чи правильно розуміє обвинувачений та інші учасники кримінального провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити їх в апеляційному порядку. При цьому в апеляційній скарзі вони не оспорюються, а тому відповідно до положень ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_5 про суворість призначеного покарання є безпідставними та не заслуговують на увагу, оскільки призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, вчиненому і його особі.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд першої інстанції, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який неодноразово судимий, офіційно не працює, визнавши обставиною, яка пом'якшує покарання - щире каяття, прийнявши до уваги сімейний стан обвинуваченого та призначив покарання у виді позбавлення волі в розмірі наближеному до мінімального, передбаченого санкцією ч.2 ст.185 КК України.
Із цим висновком погоджується колегія суддів, оскільки, судом першої інстанції при винесенні вироку ОСОБА_5 дотримано вимоги ст.ст. 50, 65 КК України, а призначене покарання у виді позбавлення волі, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Підстав для пом”якшення призначеного покарання ОСОБА_5 , колегія суддів не убачає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно й всебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, не встановлено.
Вирок суду відносно ОСОБА_5 є законним та обґрунтованим, а тому колегія суддів не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418, 419, 425, 426 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 31 березня 2015 року, щодо ОСОБА_5 - залишити без зміни.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3