Справа № 11-кп/796/781/2015 Головуючий в 1 інст.: ОСОБА_1
Категорія: ч.1 ст.286 КК України Доповідач: ОСОБА_2
09 червня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого: судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, кримінальне провадження №12014100000001320 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Солом'янського районного суду м.Києва від 26 лютого 2015 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Курськ (Російська Федерація), громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого менеджером оптової торгівлі Київського регіонального складу ТОВ «Торговий дім «Алтай-шина» зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286КК України, -
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
Вироком Солом'янського районного суду м.Києва від 26 лютого 2015 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 2 роки.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з покладенням на нього відповідних обов'язків.
По справі вирішено питання щодо стягнення витрат на залучення експерта.
Судом визнано доведеним, що 25.10.2014 року, приблизно о 10 год. 15 хв. обвинувачений ОСОБА_6 , керуючи технічно справним засобом підвищеної небезпеки, автомобілем «Daewoo Lanos» д.н.з. НОМЕР_1 , рухався у другій смузі із наявних трьох смуг його напрямку руху по проїзній частині вул.Солом'янській зі сторони пл.Солом'янської в напрямку вул.Олексіївської в м.Києві та наближався до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого навпроти будинку №4/2 по вул.Солом'янській в м.Києві, позначеного світлофорними об'єктами, які на момент дорожньо-транспортної пригоди не працювали, і дорожньою розміткою 1.14.2.
Рухаючись у вказаному напрямку, обвинувачений ОСОБА_6 наближався до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований навпроти будинку №4/2 по вул.Солом'янській в м.Києві, позначеного відповідною розміткою, де в цей час по пішохідному переходу переходив проїзну частину пішохід ОСОБА_9 .
Під час руху обвинувачений ОСОБА_6 допустив порушення вимогПравил дорожнього руху, оскільки своїми діями, як учасник дорожнього руху, створив небезпеку для руху, загрозу життю або здоров'ю громадян, завдав матеріальні збитки (п.1.5); не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, відволікся від керування транспортним засобом у дорозі (п.2.3 підпункт «б»); наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебували пішоходи, не зменшив швидкість свого автомобіля і не зупинившись перед пішохідним переходом та не надав дорогу пішоходу ОСОБА_9 , який перебував на пішохідному переході (п.18.1) і внаслідок чого здійснив наїзд на останнього.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_9 були спричинені тілесні ушкодження: закрита травма лівої кисті: перелом основи першої п'ясної кістки зі зміщенням уламків; садна обличчя, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 1985\Е від 25.11.2014 року у своїй сукупності, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 підпункт «б» та 18.1 Правил дорожнього руху України збоку водія ОСОБА_6 знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків, т.я. відповідно до висновку автотехнічної експертизи № 598/ат від 22.11.2014 року в діях ОСОБА_6 вбачаються невідповідності вимогам пункту 18.1 (водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека) Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись з вироком суду обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 подали апеляційну скаргу, в якій просять вирок Солом'янського районного суду м.Києва від 26 лютого 2015 року змінити, пом'якшити покарання, обмежившись призначеним покаранням без позбавлення права керування транспортними засобами.
Апелянти зазначають, що призначене обвинуваченому покарання, у виді позбавлення права керування транспортним засобом, являється занадто суворим і не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Вказують на те, що судом, при дослідженні матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого були встановлені обставини, що впливають на призначення покарання обвинуваченому, однак не були прийняті до уваги. Крім того, звертають увагу на те, що будь-яких обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого встановлено не було. ОСОБА_6 являється єдиним годувальником, його робота та виконання трудових обов'язків безпосередньо пов'язана з необхідністю керування транспортним засобом, а позбавлення його цього права, може призвести до втрати єдиної роботи.
В подальшому надали доповнення до апеляційної скарги в яких просили скасувати вирок Солом'янського районного суду м.Києва від 26.02.2015 року щодо ОСОБА_6 та закрити кримінальне провадження у зв'язку з дійовим каяттям, звільнивши ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу з доповненнями та просив їх задовольнити, прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти апеляційної скарги з доповненнями, потерпілого ОСОБА_9 , який заперечував проти звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, у зв'язку з дійовим каяттям, однак просив пом'якшення обвинуваченому покарання, а саме виключення з вироку додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги з доповненнями, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого та його захисника підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, та визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі щодо тих обставин, які ніким не оспорювались, оскільки учасники судового провадження правильно розуміли зміст цих обставин, і у суду не було сумнівів у добровільності та істинності їх позицій. В зв'язку із цим, суд правомірно розглянув кримінальне провадження в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення та кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.1 ст.286 КК України учасниками судового провадження не оспорюються та не оскаржуються, а тому відповідно до вимог ст.404 КПК України апеляційною інстанцією не перевіряються.
Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як вбачається з вироку, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції, у відповідності до ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, те, що він раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, наявність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого - щире каяття у вчиненому та часткове відшкодування потерпілому матеріальних збитків та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого.
Тобто, вирішуючи питання про те, яка саме міра покарання повинна бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати реально, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст.ст.50, 65 КК України, врахував всі ті обставини, які повинні бути враховані ним при вирішенні цього питання і прийшов до висновку про призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком, що на думку суду, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Основне покарання обвинуваченому ОСОБА_6 у виді обмеження волі призначено відповідно до вимог ст.65 КК України і є справедливим.
За роз'ясненнями, що містяться в п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" та п.18 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.2003 року" Про практику призначення судами кримінального покарання" (з послідуючими змінами), у кожному випадку призначення покарання за ст.286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
Санкція ч.1 ст.286 КК України передбачає лише можливість застосування щодо винної особи додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на відповідний строк.
Своє рішення про призначення обвинуваченому ОСОБА_10 додаткового покарання суд першої інстанції не обґрунтував.
Питання про доцільність призначення факультативного додаткового покарання, а у даному випадку позбавлення ОСОБА_6 права керувати транспортними засобами, вирішується за розсудом суду з урахуванням конкретних обставин справи, даних про особу винного.
Проте, колегія суддів вважає, що при визначенні можливості застосування додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст.286 КК України, судом першої інстанції не достатньо враховано, що обвинувачений вчинив злочин невеликої тяжкості, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем роботи, наявність обставин, що пом'якшують його покарання, та відсутність обтяжуючих покарання обставин.
Також, суд апеляційної інстанції враховує думку потерпілого ОСОБА_9 , який не заперечує проти пом'якшення обвинуваченому покарання і вважає за можливе не призначати додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
З урахуванням тяжкості злочину, позитивних даних про особу обвинуваченого, низки обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи думку потерпілого ОСОБА_9 , який у суді апеляційної інстанції не заперечував проти пом'якшення покарання обвинуваченому, та враховуючи, що робота обвинуваченого та виконання ним службових обов'язків пов'язані з необхідністю керування транспортним засобом, і позбавлення його цього права може призвести до втрати роботи, колегія суддів вважає можливим не застосовувати до обвинуваченого ОСОБА_6 додаткове покарання.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, а вирок Солом'янського районного суду м.Києва від 26 лютого 2015 року в частині призначення покарання зміні.
Що стосується доводів апеляційної скарги з доповненнями про необхідність скасування вироку суду та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 у зв'язку з дійовим каяттям, та його звільнення від кримінальної відповідальності, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки потерпілий ОСОБА_9 категорично заперечив проти такого звільнення, що свідчить про відсутність складових дійового каяття а саме: щирого розкаяння, активного сприяння розкриттю злочину та повного відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 409, 418 та 419 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду м.Києва, -
п о с т а н о в ил а:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 з доповненнями - задовольнити частково.
Вирок Солом'янського районного суду м.Києва від 26 лютого 2015 року, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 2 роки, - змінити в частині призначеного покарання.
Призначити ОСОБА_6 у за ч.1 ст.286 КК України покарання у виді 2 років обмеження волі безпозбавлення права керування транспортним засобом.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину.
Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з дня вручення йому копії даної ухвали.
Судді:
_____________ _____________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4