ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
17 червня 2015 року 10:55 № 826/1268/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. розглянув в порядку скороченого провадження адміністративну справу
за позовомДПІ у Солом'янському району ГУ ДФС у м. Києві
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
простягнення податкового боргу,-
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Державна податкова інспекція у Солом'янському району ГУ Міндоходів у м. Києві з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про податкового боргу у розмірі 431 910,73 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за ФОП ОСОБА_1 обліковується податковий борг, який виник у зв'язку із несплатою узгоджених грошових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб та по ПДВ, які були нараховані відповідачу відповідно до податкових повідомлень-рішень від 30.08.2013 № 0000731701 та № 0000741701. При цьому, позивач з посиланням на п. 59.1, п. 95.2 ПК України зазначає, що 25.09.2013 р., тобто в період, коли грошове зобов'язання було узгоджено та не сплачено у встановлений строк, відповідачу надіслано податкову вимогу № 3001-17 від 25.09.2013.
Позивач зазначає, що заходи по погашенню боргу щодо боржника вичерпано і не призвели до погашення, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Відповідач проти позову заперечив, виклавши свої доводи у письмових запереченнях. Зокрема, відповідач зазначив, що заявлена у позові вимога про стягнення податкового боргу ґрунтується на податковій вимозі № 3001-17 від 25.09.2013, яка оскаржена у судовому порядку, що, як вважає відповідач, свідчить про відсутність у податкового органу підстав для стягнення спірної суми заборгованості, у зв'язку з чим відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
У зв'язку із змінами у структурі податкових органів, пов'язаними із реорганізацією податкових органів, під час розгляду справи здійснено заміну позивача - ДПІ у Солом'янському району ГУ Міндоходів у м. Києві на її правонаступника - ДПІ у Солом'янському району ГУ ДФС у м. Києві.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
У той же час, відповідно до п. 59.1. ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).
Підпунктом 14.1.153. ПК України передбачено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Отже, з наведеного вбачається, що право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання (вручення) платникові податків податкової вимоги.
Надіслання (вручення) податкової вимоги платнику податків є передумовою стягнення податкового боргу.
В даному випадку в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за ФОП ОСОБА_1 обліковується податковий борг, який виник у зв'язку із несплатою узгоджених грошових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб та по ПДВ, які були нараховані відповідачу відповідно до податкових повідомлень-рішень від 30.08.2013 № 0000731701 та № 0000741701. При цьому, позивач з посиланням на п. 59.1, 95.2 ПК України зазначає, що 25.09.2013 р., тобто в період, коли грошове зобов'язання було узгоджено та не сплачено у встановлений строк, відповідачу надіслано податкову вимогу № 3001-17 від 25.09.2013, на підставі якої і заявлено вимоги про стягнення податкового боргу у даній справі.
Разом з тим в ході розгляду даної справи встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2014 р. у справі № 826/2436/14 визнано протиправною та скасовано повністю вищезгадану податкову вимогу № 3001-17 від 25.09.2013. Відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2014, яка прийнята в судовому засіданні, залишено без змін вказану постанову суду від 11.04.2014 р., а відтак вказана постанова суду від 11.04.2014 р. у справі № 826/2436/14 набрала законної сили з 17.07.2014 року. При цьому, ухвалою ВАС України від 11.08.2014 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДПІ на вказані судові рішення по справі № 826/2436/14.
Виходячи з наведеного, податкова вимога не створює будь-яких правових наслідків з моменту її прийняття та в силу положень п/п. 60.1.4 ст. 60.1 ПК України вважається відкликаною.
З огляду на встановлені у справі обставини та беручи до уваги те, що відсутня прийнята відповідно до законодавства податкова вимога та відсутній факт надіслання (вручення) відповідачу прийнятої відповідно до ПК України податкової вимоги, надіслання (вручення) якої передує стягненню податкового боргу, суд приходить до висновку про недотримання контролюючим органом встановленої ПК України процедури, що є передумовою для стягнення з відповідача спірної суми податкового боргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відтак, виходячи з наведених положень податкового законодавства та встановлених у справі обставин, суд визнає вимоги позивача безпідставними та передчасними внаслідок недотримання встановленої процедури, яка є передумовою стягнення податкового боргу, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
На підставі вищенаведених норм законодавства та керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-162, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ч 8 ст. 183-2, ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.
Суддя О.А. Кармазін