ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
16 червня 2015 року № 826/3169/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадженні адміністративну справу
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛРП Україна ГАМ»
до
Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва
про
визнання протиправними та скасування рішень,
До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛРП Україна ГАМ» (далі - ТОВ «ЛРП Україна ГАМ») до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва (далі - УПФУ в Шевченківському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування рішень Управління про застосування штрафних санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески № 3 та № 4 від 21.02.2015.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що норма закону, яка була застосована відповідачем при прийнятті спірного рішення, а саме: пункти 3 та 4 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон № 1058-ІV), втратила чинність 1 січня 2011, тому на момент винесення рішень не могла бути застосована, у зв'язку з чим прийняті рішення є протиправними.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за порушення, вчинені до 01.01.2011 органи Пенсійного фонду застосовують фінансові санкції, передбачені законами, що діяли на момент вчинення правопорушення, в тому числі фінансові санкції встановлені п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд, керуючись ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 17.01.2015 № 12 Управлінням була проведена позапланова перевірка ТОВ «ЛРП Україна ГАМ».
За результатами перевірки, що проводилася з 17.01.2015 до 21.01.2015, складено акт № 8 від 21.01.2015, який підписано директором товариства.
На підставі встановлених у акті обставин, УПФУ в Шевченківському районі м. Києва, 21 січня 2015 року були прийняті рішення про застосування штрафних санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески № 3 і № 4, якими застосовано штраф у розмірі 3750,19 грн. та 3928,61 грн. відповідно.
Позивач вважає оскаржувані рішення незаконними, оскільки такі прийняті на основі неіснуючого законодавства, так як норми, про які йдеться в оскаржуваному рішенні та на підставі яких до позивача застосовано фінансові санкції - п.3 та п.4 ч.9 ст. Закон № 1058-ІV- виключені на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-17 від 08.07.2010 (далі по тексту - Закон №2464), який набрав чинності з 01.01.2011.
Отже, на думку позивача, відповідач всупереч своїм повноваженням виніс оскаржуване рішення на підставі положень закону, які втратили свою чинність.
Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що до ТОВ «ЛРП Україна ГАМ» за період з 01.01.2008 до 31.03.2010 застосовано штраф у розмірі 3750 грн. 19 коп. (рішення № 3) та штраф у розмірі 3 928 грн. 61 коп. (рішення № 4), так як відповідно до пп.6 п. 7 Прикінцевих положень Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. За порушення, вчинені до 01.01.2011 органи Пенсійного фонду застосовують фінансові санкції, передбачені законами, що діяли на момент вчинення порушення, в тому числі фінансові санкції, встановлені п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, визначено, що управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підпорядкованими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду, основним завданням яких є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсії.
Умови призначення, розмір та гарантії отримання пенсії за віком, а також механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі-Закон №1788-XII), Законом № 1058-ІV та Законом України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» .
Так, п. 3 ч. 9 ст. 106 Закону №1058-IV, який діяв до 1 січня 2011 року, було передбачено, що за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу).
Згідно п.4 ч. 9 ст. 106 Закону №1058-IV за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не нарахованих та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.
Із набранням чинності з 1 січня 2011 Законом № 2464-VI вищенаведені норми матеріального права були виключені.
У той же час згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 01.01.2011, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання Закону № 1058-ІV та абзаців п'ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.
Аналогічна позиція також міститься у постанові Верховного Суду України від 04 лютого 2014року (справа № 21-458а13).
Враховуючи вищенаведене суд прийшов до висновку, що нарахування позивачу штрафних санкцій після 1 січня 2011 року управлінням ПФУ на підставі п. 3 та п.4 ч.9 ст. 106 Закону №1058-ІV є протиправним.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛРП Україна ГАМ» задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва № 3 та № 4 від 21.02.2015 року про застосування штрафних санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.С. Мазур