гіналом
Справа № 200/7826/15-а
Провадження 2а/200/179/15
05 травня 2015 року Бабушкінський районний суд
міста Дніпропетровська
у складі:
головуючого судді - Циганкова В.О.
при секретарі - Сабій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування в частині рішення органу місцевого самоврядування та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Дніпропетровської міської ради, вказавши третю особу ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування в частині рішення органу місцевого самоврядування та зобов'язання вчинити певні дії. Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що дізнавшись з місцевої газети про існування рішення Дніпропетровської міської ради №216/8 від 02.02.2011 року «Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства, розшукав засобами зв'язку через Інтернет, а саме на офіційному сайті Дніпропетровської міської ради, за адресою - http://dniprorada.gov.ua/, рішення відповідача №216/8 від 02.02.2011 року та №84/6 від 27.12.2010 року. Рішення Відповідача №216/8 від 02.02.2011 року та №84/6 від 27.12.2010 року «Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства» та «Про поновлення права користування земельною ділянкою по проспекту Кірова в районі буд.42 гр. ОСОБА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, для проектування та будівництва будівлі центру дозвілля, Позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасування в частині.
Позивач у судове засідання не з'явилась, до суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала наполягала на їх задоволені.
Представник відповідача та третя особа у судове засідання не з'явились, належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомили, заяв та клопотань від сторін не надходило.
Суд, дослідивши зібрані докази, доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю, виходячи з наступних мотивів.
З оскаржуваного рішення № 216/8 від другого лютого 2011 року «Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджені виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства» вбачається, що відповідач на своїй сесії прийняв це рішення з метою приведення своїх рішень та проектів рішень у галузі земельних відносин у відповідність з вимогами Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011. Цим рішенням відповідач встановив тимчасово до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання розмір річної орендної плати у за мінімальною ставкою, визначеною Податковим кодексом України, незалежно від мети використання, а так само вніс відповідні зміни до раніше прийнятих рішень з приводу передачі земельних ділянок в оренду на умовах договорів, які ще не пройшли державну реєстрацію, і обмежив дію всіх прийнятих раніше своїх нормативних актів лише тією частиною, що не суперечить положенням цього рішення.
Відповідно до ст.ст. 26, 59, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» оскаржуване позивачем рішення має нормативний характер і стосується регулювання податкових відносин в частині справляння плати за землю, як вони визначені в ст.ст.1, 12, 14 Податкового кодексу України. Проте, таке рішення не підпадає під визначення регуляторного акта за ст. 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», оскільки не має спрямованості на правове регулювання господарських відносин, до яких згідно з ст.ст. 3, 4 Господарського кодексу України податкові відносини, що складаються з приводу формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, не належать.
Відповідно, за ст. 3 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» сфера його дії не поширюється на оскаржуване рішення, яким відповідач не здійснював свої дискреційні організаційно-господарські повноваження заходами нетарифного регулювання господарської діяльності відповідно до ст. 23 ГК України.
До того ж, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 171 КАС України предметом судового розгляду за позовом особи визначається законність та відповідність правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування, тоді як позивач не заперечує відповідність оскаржуваного рішення вимогам ст.ст. 271, 285, 288 ПК України, опосередковано вказуючи на свою заінтересованість в питанні правильного застосування правил про дію цих норм в часі. Згідно з ст.ст. 21, 23 Закону України «Про оренду землі», в редакції чинній з 01.01.2011, згода сторін договору оренди землі для зміни орендної плати необхідна лише для оренди землі, що перебуває у приватній власності, а строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлюються положеннями ПК України.
Звідси, за внутрішнім переконанням суду, міська рада на засадах рівності всіх орендарів прийняла оскаржуване рішення на виконання акта вищої юридичної сили Закону, врахувавши всі обставини, що мали значення для виконання нею встановленого абзацом другим п. 288.1 ст.288 ПК України обов'язку у поточному році, використавши надані їй повноваження з метою забезпечення законності і дотримання фінансової дисципліни, для досягнення якої наділена такими повноваженням відповідно до преамбули, ст. 4і п. 35 ч. 1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а позивачем не доведено порушення його законних інтересів у зв'язку з можливим застосуванням спірного рішення і з неспівмірним втручанням, що було б надто обтяжливим порівняно з передбаченим законом, позбавляючи його того, на що він розрахував під час укладення договору оренди землі комунальної власності.
Таким чином, оскаржуване рішення відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 і ст. 9 КАС України, що виключає підстави для застосування ч. 8 ст. 171 цього Кодексу, на підставі чого адміністративному суду належить постановити згідно з ст. 162 КАС України про відмову в позові.
Відповідно до ст.ст. 94, 97 КАС України судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 161-163, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування в частині рішення органу місцевого самоврядування та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги з одночасним надсиланням її копії безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем її проголошення, а так само прокурором і відсутніми в засіданні заінтересованими особами з наступного за днем вручення її копії.
Суддя В.О. Циганков