Справа № 168/1030/14 Головуючий у 1 інстанції: Кошелюк Л.О.
Провадження № 22-ц/773/867/15 Категорія: 27 Доповідач: Осіпук В. В.
08 червня 2015 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Матвійчук Л. В., Мудренко Л. І.,
при секретарі Концевич Я. О.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 29 грудня 2014 року, -
В грудні 2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось в суд із зазначеним позовом. Вказувало на те, що 19 червня 2008 року між банком і відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір в сумі 47500 доларів США, із сплатою 18 % (відсотків) річних на строк до 19 червня 2013 року.
Кредит брався на придбання автомобіля, а відповідач ОСОБА_4 як дружина позичальника давала згоду на укладення даного договору
Із-за невиконання умов договору, 27 березня 2014 року рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська стягнуто з ОСОБА_3 у користь банку заборгованість за кредитом станом на 5 серпня 2013 року в сумі 106688,76 доларів США, що еквівалентно 1301341 грн. 84 коп.
Крім того позивач зазначав, що хоча вказане рішення суду набрало законної сили, однак ОСОБА_3 воно не виконане і станом на 25 листопада 2014 року заборгованість по відсотках та пеня становлять 16878,86 доларів США, що рівняється 253316 грн. 78 коп.
За таких обставин та з урахуванням того, що відповідач ОСОБА_4 є дружиною ОСОБА_3 і перебуває з ним у шлюбі, кредит брався в інтересах сім'ї, позивач ПАТ КБ «Приватбанк» просив суд стягнути з ОСОБА_4 в користь банку заборгованість за кредитним договором в сумі 1301341 грн. 84 коп. станом на 05.08.2013 року, яка була стягнута за рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з її чоловіка ОСОБА_3 та стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в користь банку заборгованість, що утворилась за період з 05.08.2013 року по 25.11.2014 року в розмірі 253316 грн. 78 коп. і відшкодувати витрати зі сплати судового збору.
29 грудня 2014 року рішенням Старовижівського районного суду позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 в користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 253316 грн. 78 коп. та 595 грн. судових витрат. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови в позові до ОСОБА_4, позивач вважаючи рішення суду у вказаній частині незаконним, прийнятим з порушенням матеріального права, просив суд у цій частині його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позов у повному обсязі.
У письмовому запереченні на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Встановлено, що 19 червня 2008 року між позивачем ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір на суму 47500 доларів США з терміном погашення 19 червня 2013 року, зі сплатою відсотків у розмірі 18 % (а. с. 7-13).
27 березня 2014 року рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з ОСОБА_3 стягнуто в користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за даним кредитним договором станом на 05.08.2013 року в сумі 1301341 грн. 84 коп. (а. с. 19).
Крім того встановлено, що після набрання зазначеним рішенням суду законної сили, стягнута ним сума боржником ОСОБА_3 несплачена і заборгованість за період з 05.08.2013 року по 25.11.2014 року за відсотками та пенею становить (66038,05 + 187278,73) = 253316 грн. 78 коп. (а. с. 20).
Також встановлено, що на підтвердження своїх позовних вимог в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитом з ОСОБА_4 - дружини відповідача ОСОБА_3, банком були надані як докази ксерокопія її паспорта та ксерокопія "письмової згоди" укладення кредитного договору (а. с. 14; 23-24). Під час розгляду справи в суді позивач відмовився від «письмової згоди» відповідача ОСОБА_4 як доказу у справі (а. с. 55).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 541 цього Кодексу солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Відповідно до змісту ст. 65 СК України при укладенні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Наведені правові норми дають підстави для висновку, що солідарна відповідальність за кредитним договором можлива у випадках передбачених самим договором або законом. Обов'язки для другого з подружжя виникають лише у випадку укладення договору одним із подружжя в інтересах сім'ї, а щодо цінного майна ще й за його письмової згоди.
Встановивши, що відповідач ОСОБА_4 стороною кредитного договору не була, письмову згоду на його укладення не давала, взяті в кредит грошові кошти ОСОБА_3 були витрачені на придбання вантажного автомобіля з причепом для здійснення підприємницької діяльності, а не безпосередньо для потреб сім'ї, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для солідарної відповідальності ОСОБА_4 за борговими зобов'язаннями її чоловіка ОСОБА_3 перед банком та відмовив у позові до неї.
Отже рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення його без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на законність прийнятого ним рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відхилити.
Рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 29 грудня 2014 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді