12 червня 2015 року Справа № 817/1487/15 м. Рівне
Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Недашківська К.М., розглядаючи матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1І.М.» до Рівненської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, та вирішуючи питання щодо наявності підстав для повернення позовної заяви,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1І.М.» (далі іменується - позивач) до Рівненської митниці Державної фіскальної служби (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення № 204050000/2015/000019/2 від 22.04.2015 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в митному оформленні товару № 204050000/2015/00019 від 22.04.2015.
Ухвалою судді від 27.05.2015 через невідповідність вимогам статті 106 КАС України, позовна заява залишена без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 11.06.2015.
За приписами части 4 статті 107 КАС України, питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом трьох днів з дня закінчення строку, встановленого для усунення недоліків позовної заяви, у разі залишення позовної заяви без руху.
Зазначена ухвала отримана позивачем 04.06.2015, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи.
Станом на 15.06.2015 позивач не усунув недоліки позовної заяви та не подав до суду документи та матеріали, про які йшлося в ухвалі від 27.05.2015 про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 108 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо, зокрема, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Практика Європейського суду з прав людини, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його правами та обов'язками.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Чуйкіна проти України» ((CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) 13 січня 2011 року ОСТАТОЧНЕ) вказано, що «стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28- 36, Series A № 18)».
Разом з тим, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, яке може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення від 28.05.1985 у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства», (п. 57).
В рішенні Конституційного Суду України у справі №1-9/2011 за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, від 13 грудня 2011 року (17-рп/2011) зазначено, що «вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі». Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа ОСОБА_2 проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання».
Таким чином, у зв'язку з не усуненням позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява підлягає поверненню.
Питання щодо повернення позивачу суми судового збору в порядку частини 1 статті 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» не підлягає вирішенню, оскільки при зверненні до суду позивачем не сплачено судовий збір.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 108, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1І.М.» до Рівненської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови - повернути позивачу з усіма доданими до неї документами.
Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1І.М.», що відповідно до частини 6 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію даної ухвали надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1І.М.».
Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали (якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то в 5-денний строк з дня отримання цією особою копії ухвали) апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.М. Недашківська