Справа № 815/1573/15
11 червня 2015 року м.Одеса
У залі судових засідань №29
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Харченко Ю.В.
При секретарі Кипаренко Н.Ю.
За участю представників сторін:
Від позивача: керівник Приватного підприємства «Форсаж-Л» ОСОБА_1 (паспорт серії ЕО №133162, виданий Первомайським МВ УМВС України в Миколаївській області 14.06.1996року, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), ОСОБА_2 - за довіреністю від 19.03.2015року б/н, ОСОБА_3 - за довіреністю від 20.03.2015року б/н.
Від відповідача: Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області ОСОБА_4 - за довіреністю від 15.01.2015р. №213/9/15-22-10-01-12.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Форсаж-Л» до Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.03.2015р. №0000082200, №0000092200, -
Приватне підприємство «Форсаж-Л» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 10.03.2015р. №0000082200, №0000092200, посилаючись на відсутність встановлених ДПІ в Акті перевірки порушень податкового законодавства з боку Приватного підприємства «Форсаж-Л», оскільки при формуванні податкового кредиту за перевіряємий період, Підприємством у повному обсязі дотримано вимоги чинного податкового законодавства України, та правомірно віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ, сплачені у ціні отриманих товарів (послуг), у межах відповідних фінансово-господарських правовідносин з контрагентами, що, серед іншого, підтверджується податковими накладними, виписаними та оформленими контрагентами позивача з урахуванням вимог Податкового кодексу України. Також, ПП «Форсаж-Л» наголошує на правомірності віднесення сум грошових коштів до складу валових витрат, оскільки факт надання позивачу - ПП «Форсаж-Л» його контрагентами обумовленого укладеними договорами нафтопродуктів повністю підтверджено відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, та відповідно підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю Підприємства позивача.
Відповідач - Любашівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (від 20.03.2015р. вихід.№150/9/15-32-10-06-09), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 10.03.2015р. №0000082200, №0000092200, оскільки Приватним підприємством «Форсаж-Л» занижено податковий кредит з ПДВ, внаслідок чого порушено вимоги п.182.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, та занижено суму податку на прибуток, у зв'язку з чим порушено вимоги п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, п.п.138.1, 138.2 ст.138 Податкового кодексу України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного податкового законодавства, суд встановив наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у період з 17.02.2015р. по 23.02.2015р., на підставі Наказу від 16.02.2015року №73, виданого Любашівською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, начальником відділу податкового аудиту Любашівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, радником податкової та митної справи III рангу ОСОБА_5, головним державним ревізор-інспектором відділу податкового аудиту Любашівською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, радником податкової та митної справи ІІІ рангу ОСОБА_6, головним державним ревізор-інспектором відділу доходів і зборів з фізичних осіб Любашівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області інспектором податкової та митної справи II рангу ОСОБА_7, головним державним ревізор-інспектором сектору погашення заборгованостей Любашівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області радником податкової та митної справи III рангу ОСОБА_8, головним державним ревізор-інспектором відділу контролю за проведенням розрахункових операцій та проведення фактичних перевірок управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС в Одеській області, радником податкової та митної справи III рангу ОСОБА_9, головним державним ревізор-інспектором відділу контролю за проведенням розрахункових операцій та проведення фактичних перевірок управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС в Одеській області, радником податкової та митної справи III рангу ОСОБА_10, згідно з п.78.2 ст.78 Податкового кодексу України проведено позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Форсаж-Л» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.09.2012р. по 31.12.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 05.09.2012р. по 31.12.2014р.
За наслідками вказаної перевірки Любашівською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області складено Акт №186/2200/38147765 від 04.03.2015р. «Про результати позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Форсаж-Л» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.09.2012р. по 31.12.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 05.09.2012р. по 31.12.2014р.», у висновках якого наголошено, що Підприємством занижено податковий кредит з ПДВ, внаслідок чого порушено вимоги п.182.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, та занижено суму податку на прибуток, у зв'язку з чим порушено вимоги п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, п.п.138.1, 138.2 ст.138 Податкового кодексу України.
На підставі складеного Акта перевірки №186/2200/38147765 від 04.03.2015р. Любашівською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області 10.03.2015р. винесено податкові повідомлення-рішення №0000082200, №0000092200.
Не погодившись із означеними податковими повідомленнями-рішеннями від 10.03.2015р. №0000082200, №0000092200, Приватне підприємство «Форсаж-Л» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання їх протиправними та скасування.
Так, на думку суду, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення Любашівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області від 10.03.2015р. №0000082200, №0000092200, винесено податковим органом неправомірно, безпідставно та у порушення положень чинного податкового законодавства України, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зокрема, як встановлено судом та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, Приватне підприємство «Форсаж-Л» орендує автозаправні станції, зокрема, у ПП «Білий Аіст», за адресою: Миколаївська обл., Новоодеський район, с.Себине; Миколаївська обл., Новоодеський район, с.Михайлівка, у ПП «Радар», за адресою: Миколаївська обл., Первомайський район, с.Мигея; Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул.Вознесенська,73а; Миколаївська обл., смт.Врадієвка, вул.Привокзальна,1а; Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул.Краснофлотська,27; Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул.Краснофлотська,106; Миколаївська обл., Первомайський район, с.Генівка, вул.Верхня,15 Б; Миколаївська обл., Первомайський район, с.Кумари; Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул.Вознесенська,54; Миколаївська обл., смт.Арбузинка, пров.Константинівський,2А; Миколаївська обл., Арбузинський район, с.Благодатне, вул.Комсомольська,13А; Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул.Одеська,2А; Миколаївська обл., Первомайський район, Агропромислова зона Грушевська Західна,5; Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул.Краснофлотська,100, у ПП «Радар О» за адресою: Кіровоградська обл., смт.Голованівськ, вул.Матросова,40; Кіровоградська обл., Голованівський район, с.Пушкове, вул.Комарова, у ПП «Радар С» за адресою: Одеська обл., Савранський район, с.Дубинове, автодорога Київ-Одеса, у ПП «Радар У» за адресою: Черкаська обл., Уманський район, с.Ладижинка, у ПП «Радар Л» за адресою: Одеська обл., Любашівський район, с.Троїцьке, у ТОВ «Садко» за адресою: Кіровоградська обл., Ульянівський район, с.Данилова Балка, автодорога Київ-Одеса на км.261-500; Кіровоградська обл., Ульянівський район, с.Данилова Балка, автодорога Київ-Одеса на км.261+400, про що свідчать наявні у матеріалах справи Договори оренди АЗС від 24.09.2012р., від 01.11.2012р., від 01.05.2013р., від 06.09.2013р., від 09.09.2013р., від 12.09.2013р., від 16.09.2013р.
Судом з'ясовано, що 25.09.2012р. між ПП «Форсаж-Л» (Замовник) та Фермерським господарством «Золота рибка» (Перевізник) були укладені Договори №1, та №2 на транспортування вантажів, відповідно до п.1.1 яких Перевізник зобов'язується приймати до перевезення транспортними засобами нафтопродукти, котрі належать Замовнику.
Також, судом встановлено, що Фермерське господарство «Золота рибка» передало, а ПП «Форсаж-Л» прийняло у строкове безкоштовне користування наступні транспортні засоби: автомашина НОМЕР_1, причеп - ВЕ 11-47 ХХ, автомашина НОМЕР_2, причеп - ВЕ 31-16 ХХ, автомашина НОМЕР_3, причеп - ВЕ 31-16 ХХ, про що свідчать наявні у матеріалах справи Договори оренди автотранспорту від 01.01.2013р., укладені між ПП «Форсаж-Л» (Орендар) та Фермерським господарством «Золота рибка» (Орендодавець).
09.11.2012р. між ПП «Форсаж-Л» (Покупець) та ТОВ «Росукренергохолдінг» (Постачальник) укладено Договір №311-07 поставки нафтопродуктів, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) у замовленні строки нафтопродукти, зокрема: бензин марок - А-76, А-80, А-92, А-95, А-98, ДТ, паливо пічне побутове, скраплений газ та інше, а Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар на умовах, визначених у Договорі.
09.10.2013р. між ПП «Форсаж-Л» (Покупець) та ПП «Аріс» (Продавець) був укладений Договір №091002, згідно з п.1.1 якого Продавець зобов'язується на протязі дії даного Договору передати Покупцю у власність, а Покупець - прийняти та оплатити нафто продукцію окремими партіями за цінами та кількості, котрі погоджуються сторонами у накладних.
Згідно зі ст.11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст.638 Цивільного Кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Так, судом з'ясовано та підтверджується наявними у матеріалах справи документами, що Приватним підприємством «Форсаж-Л», повністю дотримано законодавчо визначені вимоги, та досягнуто згоди з усіх істотних умов вищеокреслених укладених між господарюючими суб'єктами договорів.
Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту. Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичне надання послуг, здійснення поставки товарів та їх отримання іншою стороною, а також документи, котрі підтверджують використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.
Зокрема, як вбачається з наявних у справі документів, а саме: Податкових накладних, Рахунків-фактури, Рахунків на оплату, Банківських виписок, Товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти), Подорожніх листів вантажного автомобіля, Довіреностей на отримання ТМЦ, Заявок, Сертифікатів відповідності, Паспортів якості, Видаткових накладних, останні складені з дотриманням законодавчо передбачених вимог, містять опис господарських операцій, усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто повністю відповідають вимогам п.201.1 та 201.7 ст.201 Податкового кодексу, та відповідно підтверджують фактичне виконання фінансово-господарських операцій, а відтак у розумінні ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, що відповідно спростовує висновок відповідача щодо відсутності реального та фактичного отримання робіт (послуг).
Відповідно до п.п.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником); господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку з числа резидентів, у тому числі є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.
Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України у розділі «Податок на прибуток підприємств» об'єктом оподаткування, серед іншого, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Згідно з п.п.138.1, 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу інших витрат, у тому числі, включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Відповідно до п.п.139.1.3, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Статтями 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.
Зокрема, судом встановлено, що факт отримання позивачем - ПП «Форсаж-Л», визначеної умовами Договорів від 09.11.2012р. №311-07, від 09.10.2013р. №091002 нафтопродукції, повністю підтверджено наданими позивачем та наявними у матеріалах справи відповідними первинними документами, котрі повністю підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача, а відтак є належними доказами, підтверджуючими правомірність віднесення позивачем спірної суми до складу валових витрат Підприємства.
До того ж, суд вважає за доцільне наголосити, що подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди, є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.
При цьому, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази, у порушення вимог частин 1,2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом суду не надано, та реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, та віднесено спірні суми до складу валових витрат, не спростовано, як і не надано жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами вищеозначених Договорів нафтопродукти контрагентами позивача ПП «Форсаж-Л» не поставлено.
Водночас, у податковому спорі податковий орган не може ставити під сумнів оподатковувану операцію, натомість повинен довести відсутність реальності такої операції в силу відсутності товарно-грошового обороту, номінального оформлення операції, її імітації з єдиною метою отримати незаконну податкову вигоду та податкову економію, тощо.
Зокрема, судом з'ясовано, що суми ПДВ за наданими позивачем до суду та наявними у матеріалах справи податковими накладними були включені ПП «Форсаж-Л» до складу податкового кредиту за відповідний період.
Відповідно до пп.14.1.181. Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VІ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;
Пунктом 198.1. статті 198 вказаного Кодексу встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Так, у даному випадку датою виникнення у позивача права на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту, є, зокрема, дата отримання виписаних ТОВ «Росукренергохолдінг» та ПП «Аріс», позивачу податкових накладних.
Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Натомість, судом з'ясовано, що включена позивачем до складу податкового кредиту оскаржувана сума податку на додану вартість повністю підтверджена наявними у матеріалах справи податковими накладними, виписаними ТОВ «Росукренергохолдінг» та ПП «Аріс» з дотриманням вимог пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту у суб'єкта господарювання виникає у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (робіт, послуг), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару (робіт, послуг) та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.
При цьому, будь-яких належних доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача, на момент видачі ПП «Форсаж-Л» податкових накладних, не були зареєстровані у законодавчо визначеному порядку платниками податку на додану вартість, та не сплачували у встановленому законом порядку відповідні суми податку до бюджету, податковим органом, в межах розгляду даної справи, суду не надано.
До того ж, суд вважає за доцільне наголосити, що доводи податкового органу щодо отримання платником необґрунтованої податкової вигоди, мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безумовно та беззаперечно підтверджують існування обставин, котрі виключають право платника на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту.
Натомість, судом встановлено, що відповідачем - Любашівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, у даному випадку, не доведено належними та допустимими доказами існування таких обставин, як і не доведено здійснення Підприємством та його контрагентами узгоджених дій, спрямованих на створення штучних умов для отримання незаконної податкової вигоди, а також не надано жодного доказу на підтвердження того, що зміст укладених між ПП «Форсаж-Л» та його контрагентами - ТОВ «Росукренергохолдінг», ПП «Аріс», правочинів, не відповідає дійсним намірам сторін, і що дані наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за наслідками фінансово-господарських операцій, та доказів на підтвердження відсутності у посадових осіб підприємств повноважень на укладання таких договорів, та відсутності у ТОВ «Росукренергохолдінг» та ПП «Аріс» повноважень виписувати податкові накладні.
Крім того, судом відхиляються та не приймаються до уваги викладені Любашівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області в Акті №186/2200/38147765 від 04.03.2015р. «Про результати позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Форсаж-Л» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.09.2012р. по 31.12.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 05.09.2012р. по 31.12.2014р.», посилання, зокрема, на встановлені податковими органами порушення, котрі викладені у Акті ДПІ у Голосіївському районі м.Києва №542/3-22-08 від 20.06.2014року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Росукренергохолдінг» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Газ Україна-2020» та ТОВ «Торговий дім «Ветек» та контрагентами - покупцями за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р.», Довідках Охтирської ОДПІ №124/2200/21878439 від 03.10.2014року «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «Аріс» щодо господарських відносин із платником податків ТОВ «Рейвен Маркет» їх реальності та повноти відображення в обліку за жовтень-листопад 2013року», №120/18-11-22-21878439 від 26.09.2014року «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «Аріс» щодо господарських відносин із платником податків ПП «Плюс Сервіс» їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2014року», №121/18-11-22/21878439 від 26.09.2014року «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «Аріс» щодо господарських відносин із платником податків ПП «Плюс Сервіс» їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень 2014року, та податковій інформації Охтирської ОДПІ від 16.12.2014 року №11594/9/18-11-22 щодо Приватного підприємства «Аріс» за січень-вересень 2014року, оскільки означені перевірки проводилась у приміщенні податкового органу, без реального дослідження та встановлення у контрагента позивача об'єктів оподаткування, наявності необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, та відповідно без посилання на конкретні недоліки укладених договорів, первинних документів, тощо.
До того ж, відповідно до п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право з метою отримання податкової інформації проводити зустрічні звірки суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010року №1232 затверджено “Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок”. Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011року №236 затверджено “Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок”.
Згідно з п.п.4.4 п.4 Методичних рекомендацій, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема, у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.
При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.
Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки по суті є актом про неможливість з'ясування реальності та повноти відображення господарських операцій в обліку платника податків, а відтак такий акт виключає можливість викладення в ньому висновків щодо змісту господарської діяльності платника податків. До того ж, форма акта про неможливість проведення зустрічної звірки (Додаток 3 до вказаних Методичних рекомендацій) не передбачає графи, в якій би викладалися такі висновки, натомість передбачає конкретизацію податкової інформації, яка стосується господарської діяльності платника податків (Додаток 3, графа 15 акта).
Окрім того, суд вважає за необхідне зауважити, що отримання податковим органом акта про неможливість проведення зустрічної звірки, в якому викладено висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, жодним чином не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку щодо самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону.
Крім того, у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011року №742/11/13-11 зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.
Відповідно до вимог ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Так, предметом доказування в межах розгляду даної категорії спорів, є реальність та фактичність фінансово-господарських операцій, що у подальшому слугує підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, та на підставі наданих позивачем, та досліджених судом первинних документів (складених при здійсненні операцій з виконання робіт у межах господарських правовідносин з вищеокресленими контрагентами), судом встановлено, що означені фінансово-господарські операції мали реальний характер, та були опосередковані дійсним рухом активів. Зокрема, судом з'ясовано зміст кожної операції та її підтвердження необхідними документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, а саме: Податковими накладними, Рахунками-фактури, Товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти), Подорожніми листами вантажного автомобіля, Довіреностями на отримання ТМЦ, Заявками, Сертифікатами відповідності, Паспортами якості, Видатковими накладними, Рахунками на оплату, Банківськими виписками,.
Крім того, допитані у судовому засіданні 15.05.2015р. в якості свідків директор Приватного підприємства «Форсаж-Л» ОСОБА_1, та водій ОСОБА_11, додатково підтвердили реальність та фактичність здійснення господарських операцій ПП «Форсаж-Л» в межах виконання умов Договорів від 09.11.2012р. №311-07, від 09.10.2013р. №091002, укладених між ПП «Форсаж-Л» та його контрагентами - ТОВ «Росукренергохолдінг», ПП «Аріс», виклавши детально та конкретизовано дійсні обставини виконання означених угод.
Отже, беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що включення Приватним підприємством «Форсаж-Л» спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат перевіряємого періоду в межах вищеокреслених фінансово-господарських відносин із ТОВ «Росукренергохолдінг», та ПП «Аріс», повністю підтверджено позивачем наданими до суду та наявними у матеріалах справи відповідними розрахунковими, платіжними, та іншими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, що відповідно свідчить про безпідставність та неправомірність донарахування Любашівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області Приватному підприємству «Форсаж-Л» податку на прибуток та податку на додану вартість.
Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмових запереченнях на адміністративний позов, та викладені повноважним представником в ході судового розгляду справи по суті.
Відповідно до приписів ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Натомість, Любашівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області не надала суду жодних належних доказів на підтвердження та обґрунтування правомірності винесення оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень від 10.03.2015р. №0000082200, №0000092200.
Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч.3 ст. 105 КАС України позивач має право, у тому числі, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги Приватного підприємства «Форсаж-Л» правомірні, документально підтверджені та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного податкового законодавства, отже підлягають задоволенню повністю.
Судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Форсаж-Л», відповідно до приписів ч.1 ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст.2, 4, 7-9, 11, 12, 69, 71, 94, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов Приватного підприємства «Форсаж-Л» до Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.03.2015р. №0000082200, №0000092200, задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 10.03.2015р. №0000082200, №0000092200.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Форсаж-Л» (66560, Одеська обл., Любашівський район, с.Троїцьке, код ЄДРПОУ 38147765) судовий збір у сумі 487(чотириста вісімдесят сім)грн. 20коп.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано судом « 16» червня 2015року.
Суддя Харченко Ю.В.
.