Справа № 815/3150/15
12 червня 2015 року 11 год. 42 хв. м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тарасишиної О.М.,
за участю секретаря Слободянюка К.С.,
Позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника Відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до головного управління державної міграційної служби України в Одеській області в особі Київського районного відділу в місті ОСОБА_3 головного управління державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішень від 29.05.2015 року № 1436,1437 та № 1438,1439 та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Київського районного відділу в місті ОСОБА_3 головного управління державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішень від 29.05.2015 року № 1436,1437 та № 1438,1439 та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 04.06.2015 року відкрито провадження у справі.
У судовому засіданні 12.06.2015 року замінено неналежного відповідача - Київський районний відділ в місті ОСОБА_3 головного управління державної міграційної служби України в Одеській області на належного - головне управління державної міграційної служби України в Одеській області в особі Київського районного відділу в місті ОСОБА_3 головного управління державної міграційної служби України в Одеській області.
В обґрунтування позовних вимог, позивачі зазначають, що в порушення приписів Конституції України та Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» відповідач відмовив у здійснені реєстрації місця проживання позивачів у садовому будинку за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 66 та повернув без виконання матеріали надання адміністративної послуги з питання реєстрації місця проживання.
Позивачі у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд скасувати рішення Київського районного відділу в місті ОСОБА_3 головного управління державної міграційної служби України в Одеській області від 29.05.2015 року № 1436,1437 та № 1438,1439 та зобов'язати головне управління державної міграційної служби України в Одеській області в особі Київського районного відділу в місті ОСОБА_3 головного управління державної міграційної служби України в Одеській області зареєструвати їх місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Представник відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову повністю, письмові заперечення по справі не надавав.
Вислухавши пояснення сторін у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом під час офіційного з'ясування обставин у справі встановлено наступне.
Згідно свідоцтва про право власності на дачні будівлі від 06 жовтня 2003 року (а.с. 14) об'єкт (10/100 частин), який розташований в місті Одесі по вул. Фонтанська дорога, 66 належить ОСОБА_4 на праві приватної власності.
27 травня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з відповідними заявами та усіма документами, які визначені у ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» до Київського районного відділу в місті ОСОБА_3 головного управління державної міграційної служби України в Одеській області, в тому числі з отриманою письмовою згодою співвласника будинку ОСОБА_4, вказані обставини не заперечувались сторонами під час розгляду справи.
За наслідками розгляду поданих заяв та документів відповідачем направлені листи від 29.05.2015 року № 1436,1437 та № 1438,1439, в яких повідомляється про повернення без виконання матеріалів надання адміністративної послуги з питання реєстрації місця проживання, у зв'язку із тим, що згідно свідоцтва про право власності об'єкт розташований в місті Одесі по вул. Фонтанська дорога, 66, який належить на праві приватної власності на 10/100 частин ОСОБА_4, є об'єктом типу - дачні будівлі, у зв'язку з тим, що дачні будівлі не призначено для постійного проживання, зареєструвати позивачів за даною адресою неможливо (а.с. 6, 7).
Вирішуючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що позивачам повернуто без виконання матеріали надання адміністративної послуги з питання реєстрації місця проживання без виконання, у зв'язку із тим, що об'єкт розташований в місті Одесі по вул. Фонтанська дорога, 66 належить до типу - дачні будівлі та на думку відповідача не призначений для постійного проживання, відтак зареєструвати позивачів за даною адресою неможливо .
Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року № 1382-ІV, громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово особа - фізична особа; реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, у якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Згідно зі ст. 4 Житлового кодексу Української РСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).
Статтею 6 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян.
Згідно з вимогами п. 3 ст. 35 Земельного Кодексу України, земельні ділянки, призначені для садівництва можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд, тощо.
Згідно пункту 1.2 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19 березня 2013 року № 95, садовий будинок - це будинок для літнього (сезонного) використання.
Разом із тим, суд вважає необхідним зазначити наступне.
У відповідності до положень ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.
Для реєстрації місця проживання особа подає письмову заяву, два талони зняття з реєстраційного обліку, паспорт, квитанцію про сплату державного мита до житлово-комунальної організації, яка обслуговує територію, на якій знаходиться будинок.
Як встановлено у судовому засіданні, позивачами дотримано передбачені ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» вимоги для реєстрації місця проживання.
Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.
Під час розгляду справи позивачі зазначили, що у вказаному садовому будинку проживають постійно та зазначений будинок має всі ознаки жилого будинку.
Окрім того, суд зазначає, що дослідивши технічний паспорт на зазначений об'єкт, дачний будинок розташований в м. Одесі по вул. Фонтанська дорога, 66, складається із двох поверхів: І поверх площею 34 кв. м: літ. жила, кухня-веранда, ванна, туалет; ІІ поверх площею 37,7 кв. м: коридор, літ. жила, туалет, літ жила, веранда (а.с. 15-20).
Аналізуючи встановлені обставини суд дійшов висновку, що дачний будинок має конкретну адресу: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 66, зареєстрований як об'єкт нерухомого майна, призначений та придатний для постійного проживання у ньому.
З урахуванням наведеного та з огляду на те, що позивачі постійно проживають в будинку за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 66, суд дійшов висновку про наявність у позивачів права на реєстрацію місця проживання за вказаною адресою, оскільки особа, яка постійно проживає на території України, має бути зареєстрованою.
Крім того, суд зазначає, що 02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України №1673-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переведення садових і дачних будинків у жилі будинки та реєстрації в них місця проживання».
Згідно Закону України від 02.09.2014 № 1673-VII, у Житловому кодексі Української РСР перше речення статті 6 після слів «для постійного» доповнити словами «або тимчасового».
Абзаци п'ятий і сьомий статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» викладено в такій редакції:
«місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово»;
«реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла».
Таким чином, з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переведення садових і дачних будинків у жилі будинки та реєстрації в них місця проживання» фізичним особам надано право на реєстрацію місця їх проживання в житлі, в якому вони проживають тимчасово.
Згідно з частиною першою статті 13 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави.
Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
Тобто визначення термінів "реєстрація місця проживання" та "місце проживання" вказують, що реєстрація фізичної особи за місцем проживання має носити не дозвільний, а повідомний характер, а заперечення відповідача проти реєстрації позивачів за місцем проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, не засновані на законі та вони спростовуються змістом наведених правових норм.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що невиконання відповідачем покладених на них Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" обов'язків призводить до порушення прав позивача, зокрема володіння та користування садовим (дачним) будинком, розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 66.
Окрім цього, це суттєво обмежує і здійснення інших конституційних прав (можливості обслуговуватися в медичному закладі, приймати участь у виборах тощо), які підлягають безумовному захисту.
Статтею 3 Конституції України встановлено, що головним зобов'язанням держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
З огляду на зазначене та з метою належного захисту прав позивачів на реєстрацію їх місця проживання, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про скасування рішення Київського районного відділу в місті ОСОБА_3 головного управління державної міграційної служби України в Одеській області від 29.05.2015 року № 1436,1437 та № 1438,1439 та зобов'язання головного управління державної міграційної служби України в Одеській області в особі Київського районного відділу в місті ОСОБА_3 головного управління державної міграційної служби України в Одеській області зареєструвати їх місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 12.06.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 159 - 163, 167, 254 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до головного управління державної міграційної служби України в Одеській області в особі Київського районного відділу в місті ОСОБА_3 головного управління державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішень від 29.05.2015 року № 1436,1437 та № 1438,1439 та зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити повністю.
Скасувати рішення Київського районного відділу в місті ОСОБА_3 головного управління державної міграційної служби України в Одеській області від 29.05.2015 року № 1436,1437 та № 1438,1439.
Зобов'язати головне управління державної міграційної служби України в Одеській області в особі Київського районного відділу в місті ОСОБА_3 головного управління державної міграційної служби України в Одеській області зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії - КК 139354, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 66.
Зобов'язати головне управління державної міграційної служби України в Одеській області в особі Київського районного відділу в місті ОСОБА_3 головного управління державної міграційної служби України в Одеській області зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 (паспорт громадянина України серії - КМ 179882, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 66.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо рішення було прийняте у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії такого рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили у відповідності зі статтею 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 16.06.2014 року.
Суддя О.М. Тарасишина
.