Справа № 640/22301/14-ц
н/п 2/640/587/15
10 червня 2015 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Якуші Н.В.
при секретарі - Пічугіної А.Г.
за участі:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ПОСАД», про стягнення матеріальної шкоди внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,
У грудні 2014 року позивач звернувся до суду з уточненим в процесі розгляду позовом до ТОВ Фірма «ПОСАД», ВАТ НАСК «ОРАНТА», ОСОБА_5 з вимогами про стягнення:
· з ОСОБА_5 витрати на правову допомогу у розмірі 2500 грн.;
· з ВАТ НАСК «Оранта» вартість матеріальної шкоди в розмірі 12711,10 грн., пеню за період з 28.04.2014 року по 12.11.2014 року в розмірі 3033,00 грн.; судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 416 грн. та витрати по оплаті експертизи в розмірі 750 грн.;
· з ТОВ Фірма «ПОСАД» матеріальну шкоду в розмірі 56548,48 грн., судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 416 грн. та витрати по оплаті експертизи в розмірі 750 грн.
·
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 13 серпня 2013 року о 08 годині 30 хв. ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом «ГАЗ-3307-12» д.н. НОМЕР_1 по перехрестю вул. Шевченко та в'їзду 2-му Вологодському у м. Харкові, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 «Надати дорогу», внаслідок чого допустив зіткнення з мотоциклом Хонда, д.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4, чим була заподіяна матеріальна шкода.
Вказував, що в подальшому постановою Київського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2013 року відповідача ОСОБА_5 було визнано винним за ст.124 КУпАП.
Зазначав, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_5, був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/2431625 у Харківській обласній дирекції Жовтневе відділення НАСК «ОРАНТА», а страхувальником було визначено ТОВ Фірма «ПОСАД», де працював водій ОСОБА_5
Відповідно до висновків судової авто товарознавчої експертизи №39С від 31.03.2015 року вартість матеріального збитку, завдана мотоциклу Хонда, д.н. НОМЕР_2 була визначена в розмірі 106548 грн. 48 коп.
Посилаючись на те, що відповідно до п.4 Полісу та п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тис. грн., франшиза за полісом складала 0,00 грн., просив суд стягнути з ВАТ НАСК «ОРАНТА» суму страхового відшкодування в межах ліміту та з урахуванням вже сплаченої суми в розмірі 12711 грн. 10 коп. (50000 (ліміт)-24888,90(сплачена сума страхового відшкодування). Також, згідно п. 36.5. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» та посилаючись на несвоєчасне виконання ВАТ НАСК «ОРАНТА» своїх зобов'язань, просив суд стягнути з ВАТ НАСК «ОРАНТА» розмір пені за кожний день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика за період з 28.04.2014 року по 12.11.2014 року у сумі 3033,00 грн.
Також, керуючись положеннями ст. 1194 ЦК України просив суд стягнути з ТОВ Фірми «ПОСАД» різницю між фактичним розміром шкоди, спричиненої його мотоциклу і страховою виплатою в межах ліміту. Суму різниці визначив у розмірі 56548 грн. 48 коп.
Свої вимоги до відповідача ОСОБА_5 виклав у необхідності стягнути з нього на свою користь витрати на правову допомогу в розмірі 2500 грн., яку він отримав при розгляді даної цивільної справи.
Судові витрати по сплаті судового збору та витрати по оплаті експертизи, проведеної на підставі ухвали суду, просив суд стягнути з відповідачів ВАТ НАСК «ОРАНТА» та ТОВ Фірма «ПОСАД» у рівних долях.
10 червня 2015 року представник позивача та представник відповідача ТОВ Фірма «ПОСАД» зробили спільну заяву та надали суду укладену і підписану мирову угоду з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10.06.2015 року судом було визнано мирову угоду, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «ПОСАД» в особі представника за довіреністю №1224 від 02.10.2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4, якою ТОВ Фірма «ПОСАД» відшкодувала ОСОБА_4 матеріальні збитки, завдані дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 13.08.2013 року, у розмірі 25000 грн., провадження по справі № 640/22301/14-ц в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ПОСАД» було закрито.
У судове засідання позивач ОСОБА_4 не з'явився, його представник ОСОБА_1, який діє на підставі договору про надання правової допомоги №143 від 22.08.2014 року, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1764 та ордеру серії №000120 від 22.08.2014 року просив суд задовольнити уточнені позовні вимоги у повному обсязі. Наполягав на задоволенні вимог з ВАТ НАСК «ОРАНТА» та стягнення з них суми страхового відшкодування в розмірі 12711,10 грн., суму пені, остаточний розмір якої не змінив, проте погодився з доводами представника ВАТ НАСК «ОРАНТА» про її помилковий розрахунок з 28.04.2014 року та визначив новий період її нарахування, зазначивши, що її необхідно рахувати після спливу 90 днів з часу звернення із заявою ОСОБА_4 до страхової компанія для отримання суми страхового відшкодування до 12.11.2014 року. Також підтвердив, що просить суд стягнути з ВАТ НАСК «ОРАНТА» судові витрати, а саме витрати по сплаті судового збору в розмірі 416 грн., витрати по оплаті експертизи в розмірі 750 грн.
Щодо вимог до відповідача ОСОБА_5, то вказував, що вони викладені у позові та складаються тільки з вимог про стягнення з нього витрат на правову допомогу в розмірі 2500 грн., проте не заперечував проти їх розрахунку з урахуванням положень Закону України Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення вимог про стягнення з ВАТ НАСК «ОРАНТА» суми страхового відшкодування в розмірі 12711,10 грн., оскільки вказувала, що свій обов'язок по виплаті відшкодування ОСОБА_4 страхова компанія виконала у повному обсязі.
Так, зазначала, що відповідно до дослідження №АХ4875АА-09.09/2 від 09.09.2013 року матеріальний збиток, завданий власникові мотоциклу Хонда СВ400, д.н. НОМЕР_2 складав 37288,90 грн., а відповідно до протоколу №5728 про затвердження результату аукціону від 01.10.2013 року, дослідження №АХ4875АА-01.10/2 від 01.10.2013 року ринкова вартість залишку мотоциклу Хонда СВ400, д.н. НОМЕР_2 склала 12400 грн. Тому, вирахувавши із суми матеріального збитку розмір залишку та отримавши 24888,90 грн. (37288,90-12400), ВАТ НАСК «ОРАНТА» здійснило виплату цієї суми, а тому свій обов'язок виконала у повному обсязі.
Щодо нової суми матеріального збитку, визначену експертним дослідженням, то зазначала, що проти неї не заперечує, проте не погоджується з тим, що у новому дослідженні не було поставлене питання про ринкову вартість залишку пошкодженого транспортного засобу, а тому визначати новий розмір страхового відшкодування, керуючись тільки оновленим розміром матеріальної шкоди та незмінним розміром залишку, вважала невірним.
Щодо вимог про стягнення зі страхової компанії розміру пені у сумі 3033,00 грн., то заперечувала проти періоду, за який позивач здійснив її розрахунок, та в разі вирахування її після спливу 90 днів з дати звернення ОСОБА_4 (з 22.04.2014 року) до страхової компанії із заявою та до часу виплати йому суми в розмірі 24888,90 грн. (03.02.2015 року), зазначала, що у вирішенні цих вимог полагається на розсуд суду.
Також заперечувала проти стягнення з ВАТ НАСК «ОРАНТА» витрат, понесених позивачем при проведенні по справі судової авто товарознавчої експертизи, оскільки положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» дозволяють стягувати зі страхової компанії витрати на експертизу тільки в разі їх ухилення від її проведення, а як свідчать матеріали справи ВАТ НАСК «ОРАНТА» здійснило проведення дослідження №АХ4875АА-09.09/2 від 09.09.2013 року для встановлення розміру матеріального збитку, спричиненого транспортному засобу позивача.
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, неодноразово належним чином повідомлявся про місце і час розгляду справи у відповідності до вимог статті 74 ЦПК України, причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань до суду не надав.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача ВАТ НАСК «ОРАНТА», дослідивши матеріали справи і надані докази, у межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України) встановив наступне.
Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами по справі, що 13 серпня 2013 року о 08 годині 30 хв. ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом «ГАЗ-3307-12» д.н. НОМЕР_1 по перехрестю вул.. Шевченко та в'їзду 2-му Вологодському у м. Харкові, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 «Надати дорогу», внаслідок чого допустив зіткнення з мотоциклом Хонда, д.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4, чим була заподіяна матеріальна шкода.
Як вбачається з долученої до матеріалів справи копії постанови Київського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2013 року, ОСОБА_5 був визнаний винним у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і йому було призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. (а.с.8).
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справи, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дії особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
На момент дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб, яким керував ОСОБА_5, був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/2431625 у Харківській обласній дирекції Жовтневе відділення НАСК «ОРАНТА», а страхувальником було визначено ТОВ Фірма «ПОСАД», де працював водій ОСОБА_5
Згідно зазначеного Полісу ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю складав 100 000 грн., майну - 50 000 грн., франшиза - 0,00 грн. (а.с.7).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ремонтної калькуляції №АХ4875АА від 06.09.2013 року вартість ремонту пошкодженого транспортного засобу позивача складала 77733 грн. 18 коп. (а.с.10).
Відповідно до дослідження №АХ4875АА-09.09/2 від 09.09.2013 року матеріальний збиток, завданий власнику мотоциклу Хонда СВ400, д.н. НОМЕР_2 склав 37288,90 грн. (а.с.47-50).
Судом також встановлено, що за клопотанням представника позивача по справі була призначена та проведена судово - авто товарознавча експертиза, відповідно до висновку якої вбачається, що вартість матеріального збитку, спричиненого мотоциклу Хонда, д.н. НОМЕР_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 13.08.2013 року складає 106548 грн. 48 коп. (а.с.87).
Правовідносини в сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" , що спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно зі ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю та майну постраждалої особи.
Відповідно до ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи 22.05.2012 року відповідача ВАТ НАСК «ОРАНТА» було повідомлено про страховий випадок, 22.04.2014 року позивачем була зроблена відповідна заява про страхове відшкодування.
Відповідно до розрахунку від 28.04.2014 року ВАТ НАСК «ОРАНТА» вирахувала суму страхового відшкодування на підставі проведеного дослідження №АХ4875АА-09.09/2 від 09.09.2013 року та визначеної вартості залишків транспортного засобу (а.с.54), що склало 24888 грн. 90 коп. (а.с.55).
Відповідно до платіжного доручення №5208 від 03.02.2015 року, судом встановлено, що відповідач перерахував вищезазначену суму на користь позивача (а.с.57), що представник позивача у судовому засіданні також підтвердив.
Розглядаючи по суті вимог позивача до ВАТ НАСК «Оранта» щодо стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 12711,10 грн., суд вважає їх обґрунтованими, оскільки їх розмір був належним чином підтверджений висновком судової авто товарознавчої експертизи від 31.03.2015 року та не спростований жодним іншим доказом.
Обов'язок доказування відповідно зі статтею 10 ЦПК покладений на сторони у справі. Крім того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно зі статтею 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.
Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, сторонам, під час розгляду справи було роз'яснено їх права та обов'язки, зокрема положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на підтвердження своїх доводів, було надано всі можливості для подання необхідних клопотань про призначення експертиз та надання доказів, що підтверджується матеріалами справи
Представник ВАТ НАСК «ОРАНТА» після роз'яснення їй судом ч.4 ст. 10 ЦПК України, не заявила клопотань про призначення по справі повторної експертизи для визначення розміру шкоди, заподіяної мотоциклу Хонда (державний номер НОМЕР_2) та експертизи для визначення вартості залишку транспортного засобу на час розгляду справи, що дає суду підстави для врахування при підрахунку суми страхового відшкодування саме розміри матеріального збитку, визначеного у експертизі від 31.03.2015 року та суми залишку транспортного засобу, виходячи із дослідження №АХ4875АА-01.10/2 від 01.10.2013 року.
У зв'зку з чим сума страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з ВАТ НАСК «ОРАНТА» складає: 12711,10 грн. (50000 (ліміт відповідальності за полісом №АС/2431625) - 24888,90 грн. (сума вже сплаченого страхового відшкодування) - 12400,00 грн. (сума залишку транспортного засобу), а тому в цій частині вимоги позивача суд вважає доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог відносно стягнення з відповідача нарахованої суми пені у зв'язку з несвоєчасністю виплати страхового відшкодування, розмір якої становить 3033 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
У відповідності до ст. 36.5 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, що діяла на час дорожньо-транспортної пригоди - за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Відповідно до складеного позивачем розрахунку пені вбачається, що він її розраховує виходячи з 197 днів прострочення виплати, а саме з 28 квітня 2014 року по 12 листопада 2014 року та виходячи із суми - 50000 грн., проте з цим суд не погоджується.
Як було встановлено у судовому засіданні позивач ОСОБА_4 надав заяву до страховика по виплату йому страхового відшкодування лише 22.04.2014 року, тобто саме з цієї дати у ТОВ НАСК «ОРАНТА» було 90 днів для прийняття обґрунтованого рішення щодо виплати ОСОБА_4 страхового відшкодування, які сплили лише 22 липня 2014 року.
Виходячи з цього, суд самостійно розраховує розмір пені наступним чином:
Розмір пені =СБ*(ОС*2)%/КДР*КДП, де СД - сума боргу; ОС - облікова ставка НБУ; КДР - кількість днів у році; КДП - кількість днів прострочення.
50000 (сума заборгованості) х 25% (подвійна облікова ставка НБУ за день прострочення виходячи з того, що ставка НБУ у період з 17.07.2014 року по 12.11.2014 року становить 12,5% ) / 365 (кількість днів у році) х 114 (кількість днів прострочення до 12.11.2014 року - дату визначив позивач) = 3904 грн. 11 коп.
Оскільки суд розглядає справи в межах заявлених позивачем вимог (ст.11 ЦПК України), та з урахуванням того, що позивач просив суд стягнути з відповідача розмір пені саме у сумі 3033 грн., іншої суми вимоги позивач не зазначав, суд вважає за необхідне в цьому ж розмірі задовольнити вимоги позивача, а саме стягнути з ВАТ НАСК «ОРАНТА» пеню в розмірі 3033 грн. 00 коп.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_5 сум витрат, понесених ОСОБА_4 у зв'язку із отриманням ним правової допомоги, то суд роз'яснює наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.
З позовної заяви та з усних пояснень представника позивача в залі суду, судом не встановлено жодної вимоги, які були пред'явлені до відповідача ОСОБА_5 з приводу предмету позову, а тому підстав для розподілення та стягнення з нього судових витрат, судом не вбачається.
В подальшому, все ж таки вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд по - перше роз'яснює позивачу, що порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується виключно ЦПК, зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України, не можуть входити до складу ціни позову і не можуть бути заявлені як вимог та стягуватися як збитки, оскільки питання про їх розподіл та стягнення вирішується судом у будь-якому разі при винесенні по справі судового рішення і незалежно від волі сторін по справі.
По-друге, при пред'явленні позову до кількох відповідачів, він стягується за рішенням суду окремо з кожного відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Таким чином, судом встановлено, що позивач первісно заявляв наступні вимоги: стягнути з ВАТ НАСК «ОРАНТА» суму страхового відшкодування в розмірі 50000 грн., пеню в розмірі 3033,00 грн., з ТОВ Фірми «ПОСАД» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 27333,18 грн., тобто ціна позову повинна була дорівнювати 80366,18 грн., а судовий збір, який було необхідно сплатити при зверненні до суду, складав 803,70 коп.
В подальшому, позивач уточнив свої вимоги та просив суд стягнути з ВАТ НАСК «ОРАНТА» суму страхового відшкодування в розмірі 12711,10 грн., пеню в розмірі 3033,00 грн., з ТОВ Фірми «ПОСАД» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 56548,48 грн., тобто ціна позову стала дорівнювати 72292,59 грн., а отже вона по суті зменшилась, судовий збір доплачувати не було необхідності.
Натомість, позивач первісно при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 832,66 грн. (а.с.1), а потім ще здійснив його доплату в розмірі 50 грн. (а.с.108).
З огляду на вищевказане, суд при вирішення питання про розподіл судових витрат буде керуватися розміром судового збору в сумі 803,70 грн., при цьому роз'яснивши позивачу право звернутися до суду із заявою про повернення йому зайво сплаченого судового збору.
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Отже, це є обов'язком суду, незалежно від заяв позивача, а тому, керуючись ст.ст. 79, 84 ЦПК України, суд проводить розрахунок та розподіл всіх витрат, відомості про які містяться в матеріалах справи, в тому числі і витрат на правову допомогу.
Вираховуючись розмір судових витрат, понесених позивачем за отримання правової допомоги, суд виходить із положень ст. 84 ЦПК України в якій зазначено, що витрати, пов'язані із оплатою правової допомоги адвоката несуть сторони. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», від 20.12.2011року, передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Як вбачається з матеріалів справи, журналів судових засідань від 04.03.2015 року, 10.06.2015 року судом вбачається, що представник позивача за договором приймав участь у судових засіданнях при розгляді справи і цей час становить 108 хвилини. За таких обставин суд приходить до переконання, що відшкодуванню підлягає компенсація за час прийняття участі в судових засіданнях, що з врахуванням мінімальної заробітної плати на 2015 рік передбаченої ст. 13 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2015 рік», розмір такої компенсації становить 876 грн. 96 коп. (за 108 хв. часу в суді (1218 х40%).
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.10.2014 року №10, витрати на правову допомогу, гранічний розмір якої визначено відповідним законом стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, тощо).
Як вбачається з додатку №1 до Договору про надання правової допомоги №143 від 22.08.2014 року (а.с.19), представник позивача також здійснив консультацію клієнта, склав йому позовну заяву, що в сумі склало ще 500 грн. за послуги, проте при розрахунку вартості наданих послуг, судом не вбачається визначення часу, який ОСОБА_1 витратив при їх наданні, а тому вирахувати розмір компенсації у відповідності до вимог Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», від 20.12.2011 року, суд не вбачає за можливе, у зв'язку з чим не включає ці суми до судових витрат.
В матеріалах справи міститься квитанція про те, що адвокат ОСОБА_1 отримав грошові кошти за договором №143 від 22.08.2014 року від ОСОБА_4 в розмірі 2500 грн. (а.с.16).
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд вважає підставним визначення розміру судових витрат, понесених позивачем на оплату ним правової допомоги, що є документально підтвердженими та вирахуваними судом, у сумі 876 грн. 96 коп.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз, суд враховує положення статті 15 Закону України від 25.02.1994 року №4038-ХІІ «Про судову експертизу», статті 88 ЦПК України.
Так, після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу судом на загальних підставах, визначених статтею 88 ЦПК України, у зв'язку з чим посилання представника ВАТ НАСК «ОРАНТА» на необґрунтованість стягнення з них суми, витраченої позивачем на проведення судової експертизи по справі є безпідставними. Крім того суд роз'яснює, що положення п. 34.3 ст.34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» стосується лише досудового проведення експертизи.
Крім того, остаточно вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 10.06.2015 року про визнання мирової угоди між ОСОБА_4 та ТОВ Фірмою «ПОСАД», в мотивувальній частині якої судом було визначено, що позивач ОСОБА_4 відмовився від вимог до ТОВ Фірма «ПОСАД» щодо відшкодування йому судових витрат. Це відповідає положенням ч.1, 2 статті 89 ЦПК України, а тому частина судових витрат у розмірі 1590,33 грн. (рахується від загальної суми 3180,66 грн. = 803,70 (судовий збір)+ 1500 (експертиза)+ 876,96 грн. (правова допомога)) є такою, що відповідачем не відшкодується та залишається за позивачем.
Інша ж частина, у розмірі 1590,33 грн., оскільки вимоги позивача до ВАТ НАСК «ОРАНТА» були задоволені у повному обсязі, підлягає стягненню з останніх.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 22, 35, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ПОСАД», про стягнення матеріальної шкоди внаслідок дорожньо - транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхової компанії «ОРАНТА» (адреса: вул. Здолбунівська 7Д, м. Київ, 02081) на користь ОСОБА_4, ІПН НОМЕР_3 суму страхового відшкодування у розмірі 12711 грн. (дванадцять тисяч сімсот одинадцять грн.) 10 коп., пені в розмірі 3033 (три тисячі тридцять три) грн.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхової компанії «ОРАНТА» (адреса: вул. Здолбунівська 7Д, м. Київ, 02081) на користь ОСОБА_4, ІПН НОМЕР_3 судові витрати понесенні за сплату судового збору у розмірі 401 грн. 85 коп., витрати за проведену по справі експертизу в розмірі 750 грн. 00 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 438 грн. 48 коп., всього 1590,33 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлено 15 червня 2015 року.
Суддя Н.В. Якуша