ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
10 червня 2015 року № 813/1746/15
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Сидор Н.Т.,
за участі секретаря судового засідання Бегей О.Р.,
представника позивача ОСОБА_5,
представника відповідача Хмура Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Львівського окружного адміністративного суду про визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області №Ф-4882-25 від 21.11.2014 року.
Обґрунтовуючи позов зазначає, що вимога про сплату боргу є винесена протиправно, так як юридичне значення має сам факт сплати єдиного соціального внеску до бюджету, а не його відображення в картці особового рахунку платника, що підтверджується квитанціями про сплату. Твердить, що кошти не відображені в картці особового рахунку платника є виключно формальною обставиною, котра не може бути підставою для висновків про порушення граничних строків сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне страхування та застосування штрафних санкцій. Наголошує на тому, що Законом України «Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014 року №1636-VII, позивач взагалі був звільнений від обов'язку по сплаті єдиного соціального внеску, так як перебував на обліку в ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя на початку тимчасової окупації. З врахуванням наведеного стверджує про безпідставність винесення вимоги та просить суд таку вимогу скасувати.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з тих самих міркувань, просив позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в котрих зазначає, що по картці особового рахунку платника зі сплати єдиного соціального внеску відсутня оплата згідно представлених позивачем квитанцій. Вказує, що вимога про сплату боргу формується на підставі облікових даних картки особового рахунку, а оскільки у позивача по картці особового рахунку рахувалась заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску, відповідач правомірно сформував та виставив позивачу вимогу про таку заборгованість. Представник відповідача в судовому засіданні дав аналогічні пояснення, просив в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку в ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області з 03.07.2014 року внаслідок переходу з ДПІ Нахімовського району м. Севастополя АРК Крим, де перебував на обліку з 29.03.2012 року.
21.08.2014 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області виставило позивачу вимогу про сплату боргу № Ф-3395-25 на суму 403,14 грн, так як станом на 31.07.2014 року за позивачем рахується заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску за I та II квартал 2014 року.
Вказана вимога позивачем була оскаржена до ГУ Міндоходів у Львівській області.
За наслідками розгляду скарги позивача, відповідач Рішенням від 24.10.2014 року №25164/10/13-01-10-08-05/1588 скаргу залишив без задоволення, збільшивши даним рішенням суму вимоги про сплату боргу на суму 1267,95 грн, оскільки з облікової картки платника вбачався борг не у сумі 403,14 грн, на яку 21.08.2014 року було виставлено вимогу, а борг у сумі 1671,09 грн. Водночас даним рішення зобов'язано відповідача надіслати вимогу на збільшену суму, а саме у розмірі 1671,09 грн.
Не погодившись з рішенням від 24.10.2014 року №25164/10/13-01-10-08-05/1588 позивач оскаржив його до ДФС України.
Рішенням голови ДФС України від 04.12.2014 року №3768/п/99-99-10-01-07-15 скаргу позивача направлено на новий розгляд.
За наслідками нового розгляду рішенням від 31.12.2014 року №313/10/13-01-10-08-05 скарга позивача залишена без задоволення, а саме: вимогу від 21.08.2014 року № Ф-3395-25 залишено без змін, а рішення ГУ Міндоходів у Львівській області від 24.10.2014 року №25164/10/13-01-10-08-05/1588 в частині збільшення суми вимоги на 1267,95 грн. залишено в силі. Окрім цього, даним рішенням зобов'язано було відповідача надіслати вимогу на суму збільшення у розмірі 1671,09 грн.
ДПІ в Сихівському районі м. Львова було надіслано позивачу вимогу від 21.11.2014 року №Ф-4882-25 про сплату боргу по єдиному соціальному внеску з врахуванням суми збільшення 1267,95 грн згідно з рішеннями від 24.10.2014 року №25164/10/13-01-10-08-05/1588 та рішення від 31.12.2014 року №313/10/13-01-10-08-05, а саме виставлено вимогу на суму 1671,09 грн.
Поруч з цим, позивач рішення від 31.12.2014 року №313/10/13-01-10-08-05 оскаржив до ДФС України, за наслідками розгляду котрого ДФС України своїм рішенням від 10.02.2015 року №1086/П//п/99-99-10-01-07-15 вирішив вимогу про сплату боргу від 21.08.2014 року № Ф-3395-25 скасувати, рішення про результат розгляду первинної скарги від 31.12.2014 року №313/10/13-01-10-08-05 скасувати, вимогу від 21.11.2014 року №Ф-4882-25 про сплату боргу по єдиному соціальному внеску залишив без розгляду, з причин не оскарження такої вимоги до ДФС у Львівській області.
Вирішуючи спір суд виходив з наступного.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (надалі - Закон № 2464-VI) платники єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
У відповідності до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Недоїмкою згідно п. 6 ст. 1 Закону № 2464-VI вважається сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. 6.4 чинної на час виникнення спірних правовідносин інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженої наказом Міндоходів і зборів України № 455 від 09.09.2013 року, вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників.
Пунктом 4.4 Порядку розгляду органами доходів і зборів скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу затвердженої наказом Міндоходів і зборів України № 452 від 09.09.2013 року передбачено, що орган доходів і зборів при розгляді скарги перевіряє законність і обґрунтованість винесення вимоги або рішення, що оскаржуються, і приймає одне з таких рішень, зокрема скасовує в повному обсязі вимогу або рішення, що оскаржуються, і задовольняє скаргу.
Згідно п. 4.6 Порядку № 452, рішення, прийняте за розглядом скарги, може бути менш сприятливе для скаржника, ніж рішення, яке оскаржувалося.
У разі збільшення органом доходів і зборів суми єдиного внеску, пені та штрафів, які належать до сплати, або недоїмки раніше надіслані вимоги про сплату недоїмки або рішення про нарахування пені та накладення штрафу не відкликаються, а на суму такого збільшення органом доходів і зборів надсилається окрема вимога про сплату недоїмки (рішення про нарахування пені, накладення штрафу).
Як встановлено судом, оскаржена вимога про сплату боргу від 21.11.2014 року №Ф-4882-25 прийнята за наслідками розгляду первинної скарги позивача, а саме така вимога виставлена згідно рішення відповідача від 24.10.2014 року №25164/10/13-01-10-08-05/1588, так як з облікової картки платника вбачався борг не у сумі 403,14 грн, на яку 21.08.2014 року було виставлено вимогу № Ф-3395-25, а борг у сумі 1671,09 грн.
Поруч з тим, рішення відповідача від 24.10.2014 року №25164/10/13-01-10-08-05/1588, за наслідками нового розгляду первинної скарги позивача, рішенням від 31.12.2014 року №313/10/13-01-10-08-05 залишено в силі, зокрема залишено в силі в частині збільшення суми вимоги на суму 1267,95 грн, а за наслідками прийняття останнього й було виставлено спірну вимогу.
Натомість ДФС України своїм рішенням від 10.02.2014 року №1086/П//п/99-99-10-01-07-15, - рішення про результат розгляду первинної скарги від 31.12.2014 року №313/10/13-01-10-08-05, - скасувала.
Скасовуючи рішення від 31.12.2014 року №313/10/13-01-10-08-05, ДФС України виходила з того, що оскільки позивач перебував на обліку в ДПІ Нахімовського району м. Севастополя АРК Крим на початок тимчасової окупації, то він відповідно до приписів п. 12.3 ст. 12 Закону України «Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» №1636 звільняється від обов'язку сплати зокрема й єдиного соціального внеску.
А отже, оскільки рішення, що слугувало підставою винесення вимоги від 21.11.2014 року №Ф-4882-25, а саме рішення від 31.12.2014 року №313/10/13-01-10-08-05, та котрим залишено в силі рішення від 24.10.2014 року №25164/10/13-01-10-08-05/1588, ДФС України було скасоване, то на переконання суду, правомірним наслідком такого скасування повинно бути скасування й спірної вимоги, адже така винесена на підставі протиправного рішення, котре у свою чергу було скасованим.
Більше того, абзацом 1. ч. 5 ст. 9 згаданого Закону передбачено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).
Диспозиція наведеної норми під сплатою єдиного внеску розуміє внесення відповідних сум на рахунки органів доходів і зборів.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно п. 6 ст.1 Закону № 2464-VI, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Проте, в матеріалах справи наявні копії платіжних доручень від 17.02.2014 року №7, від 12.03.2014 року №8, копії квитанцій від 22.05.2014 року №103853 та від 10.07.2014 року №5, котрими позивач підтверджує сплату єдиного соціального внеску року за I-II квартали 2014 року.
Відповідач стверджує, що сплачені суми згідно зазначених вище платіжних документів в обліковій картці позивача не числяться, у зв'язку з цим вбачалась недоїмка.
Однак суд зазначає, що підставою для відповідальності, та зокрема для надіслання вимоги, є саме несплата чи несвоєчасна сплата, а не відображення сплачених сум в обліку платника.
Іншими словами платіжні документи за від 17.02.2014 року №7, від 12.03.2014 року №8, та копії квитанцій від 22.05.2014 року №103853, та від 10.07.2014 року №5 підтверджують вчасне виконання позивачем обов'язку зі сплати єдиного внеску перед бюджетом.
Поруч з цим, суд задовольняючи позовні вимоги зважає на приписи норми п. 12.3 ст. 12 Закону України «Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» №1636, згідно котрих позивач звільняється від обов'язку сплати єдиного соціального внеску, під час провадження підприємницької діяльності на тимчасово окупованій території України.
У зв'язку з наведеним судом не беруться до уваги заперечення контролюючого органу.
За таких обставин, протиправними є виставлення позивачу оскарженої вимоги, у зв'язку з чим таку слід скасувати.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтю 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
А суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Всупереч наведеним вимогам відповідач не надав суду належних, необхідних та достатніх доказів щодо правомірності прийнятого рішення, а відтак таке слід скасувати.
Щодо судового збору, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, такий належить присудити на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про сплату боргу №Ф-4882-25 від 21.11.2014 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.)
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено та підписано 15.06.2015 року.
Суддя Сидор Н.Т.