03 червня 2015 рокум. Ужгород№ 807/3603/14
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ващиліна Р. О.,
при секретарі судового засідання - Меренич І. А.,
за участю сторін, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1 об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, представник - ОСОБА_2,
відповідача: ОСОБА_3, представник - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області до ОСОБА_3 про стягнення суми податкового боргу в розмірі 30048,19 грн., -
ОСОБА_1 об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Закарпатській області звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_3, яким просить суд стягнути суму податкового боргу в розмірі 30048,19 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача рахується податковий борг до бюджету у розмірі 30048,19 грн., який відповідачем не сплачений.
15.05.2015 від представника відповідача надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог, в якій просить суд винести судове рішення, яким стягнути суму податкового боргу з ОСОБА_3 в розмірі 30048,19 грн., в тому числі: по платежу 50 11010500 "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" у розмірі 28055,09 грн. стягнути як з громадянина; по платежу 50 18050400 "Єдиний податок з фізичних осіб" у розмірі 1993,10 грн. стягнути як з фізичної особи - підприємця.
Представник відповідача позов в частині стягнення заборгованості по платежу "Єдиний податок з фізичних осіб" у розмірі 1993,10 грн. визнав. В частині вимог про стягнення заборгованості в розмірі 28055,09 грн. по платежу "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами" - заперечив, зазначивши, що вказана вимога ґрунтувалась виключно на підставі помилково поданої податкової декларації про майновий стан і доходи. Також зазначив, що відповідачем було подано уточнюючу декларацію за спірний період, якою виправлено допущену помилку.
Розглянувши подані позивачем документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа - підприємець за адресою: 89203, Закарпатська область, Перечинський район, с. Сімер, вул. Коцюбинського, буд. 15, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
За відповідачем рахується податковий борг до бюджету в розмірі 30048,19 грн. по платежах:
- 50 11010500 "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" в розмірі 28055,09 грн.
- 50 18050400 "Єдиний податок з фізичних осіб" у розмірі 1993,10 грн.
Вказаний податковий борг підтверджується розрахунком податкового боргу та копіями облікових карток платника податків.
Вказана заборгованість по платежу "Єдиний податок з фізичних осіб" у розмірі 1993,10 грн. виникла на підставі наступного.
Згідно п.291.2 ст. 291 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами і доповненнями (далі - ПК України), спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Відповідно до п.291.3 ст. 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 розділу XIV ПК України.
Пунктом 291.4 ст. 291 ПК України передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: 1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150000 гривень; 2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.
Згідно п.298.1 ст. 298 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву.
Так, відповідачем було подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.04.2013 за обраною ставкою 20 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати та обранням 2 групи щодо сплати єдиного податку.
У відповідності до п.299.1 ст. 299 ПК України свідоцтво платника єдиного податку видається суб'єкту господарювання, який подав до органу державної податкової служби заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування.
На підставі поданої відповідачем заяви про застосування спрощеної системи оподаткування ОСОБА_1 МДПІ було видано свідоцтво платника єдиного податку серії А № 263708.
Згідно п.293.1 ст. 293 ПК України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Відповідно до п.293.2 ст. 293 ПК України фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць - для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно рішення № 109 від 25.04.2012 Сімерської сільської ради восьмої сесії VI скликання про встановлення фіксованих ставок єдиного податку для фізичних осіб-підприємців першої та другої групи платників єдиного податку та встановлено розмір ставки єдиного податку у розмірі 20 % до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податного (звітного) року по виду діяльності 52.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.
У зв'язку з цим, ставка єдиного податку становить 20 % до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2013 року - 229,40 грн. (1147,00 грн. х 20 %) помісячно.
Відповідно до п.295.1 ст. 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Згідно п.295.2 ст. 295 ПК України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється органами державної податкової служби на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
В порушення вищенаведеного відповідачем частково сплачено за липень 2013 року в розмірі 186,20 грн. (залишок несплаченої суми складає 43,20 грн.) та взагалі не сплачено за серпень - грудень 2013 року. Відтак, загальна сума боргу становить 1190,20 грн.
Крім того, ОСОБА_1 ОДПІ (Перечинське відділення) було проведено камеральну перевірку по питанню дотримання встановлених законодавством термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання по єдиному податку.
За наслідками проведеної перевірки складено акт перевірки від 15.04.2014 № 249/1700/НОМЕР_1 та винесено податкове-повідомлення рішення від 15.04.2014 № НОМЕР_2 про збільшення грошового зобов'язання з єдиного податку в розмірі 802,90 грн.
Вищевказане податкове повідомлення-рішення було вручено відповідачу особисто - 15.04.2014, про що свідчить його підпис на корінці даного податкового повідомлення-рішення.
У відповідності до пп.14.1.175 п.14.1 ст. 14 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Дане податкове повідомлення-рішення відповідачем не сплачено, та не оскаржувалось ним ні в адміністративному, ні в судовому порядках.
Заборгованість по платежу "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" в розмірі 28055,09 грн. виникла на підставі наступного.
Судом встановлено, що відповідачем 30.07.2013 до ОСОБА_1 МДПІ (Перечинське відділення) було подано податкову декларацію від 30.04.2013 про майновий стан та доходи за 2012 рік, згідно якої самостійно задекларована ним сума податку з доходів фізичних осіб, яка підлягає сплаті до бюджету становить 28055,09 грн.
У рядку 01 податкової декларації про майновий стан та доходи за 2012 рік відповідачем було зазначено суму нарахованого (виплаченого) доходу в розмірі 166292,29 грн. та суму, яка підлягає сплаті до бюджету становить 28055,09 грн.
Відповідно до рядка 01.07 Податкової декларації дані доходи платником було визначено як "інші доходи".
У рядку 08 Податкової декларації сума загального річного оподатковуваного доходу була визначена платником у розмірі 166292,29 грн. та у рядку 09 - сума податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 28055,09 грн.
У рядку 13.01 платником зазначено суму 28855,09 грн., яка підлягає сплаті до бюджету.
30.03.2015 відповідачем було подано податкову декларацію про майновий стан і доходи (уточнююча), якою уточнюються доходи та зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік.
Однак, як встановлено судом, у податковій декларації про майновий стан і доходи (уточнююча) за 2012 рік відповідачем у всіх рядках податкової декларації проставлено прочерки.
Згідно п.50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Наказом Міністерства доходів і зборів України від 11.12.2013 № 793 затверджено форму податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.
Розділом третім Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи (далі - Інструкція № 793) визначено порядок заповнення декларації.
Пунктом 6 Інструкції № 793 визначено, що у розділі VI декларації "Розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок".
У відповідності до пп.1 п.6 Інструкції № 793 у рядку 14 вказується сума податку на доходи фізичних осіб, яка підлягала перерахуванню до бюджету, за даними раніше поданої декларації за звітний податковий період, у якому виявлена помилка.
Підпунктом 2 п.6 Інструкції № 793 передбачено, що у рядку 15 вказується уточнена сума податкових зобов'язань з податку за звітний податковий період, у якому виявлена помилка.
Згідно пп.4 п.6 Інструкції № 793 у рядку 16.02 вказується сума, на яку зменшується податкове зобов'язання з податку у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Рядок 16.02 декларації заповнюється у разі, якщо в результаті виправлення самостійно виявлених помилок виявлено факт завищення податкових зобов'язань (значення рядка 15 декларації менше, ніж значення рядка 14 декларації). У разі заповнення рядка 16.02 декларації значення вказується без знака "-".
Оскільки відповідач порушив вимоги п.6 Інструкції № 793, а саме: у рядках 14, 15, 16.02 не зазначив суму, яка уточнюється, то подана ним 30.03.2015 податкова декларація про майновий стан і доходи (уточнююча) за 2012 рік, не свідчить про факт виправлення ним самостійно виявлених помилок.
Крім того, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач. звертався до начальника ОСОБА_1 ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області із заявою про відстрочення сплати грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб. ОСОБА_1 ОДПІ (Перечинське відділення) від 11.10.2013 № 59/10/1900 підтверджено, що згідно поданої відповідачем заяви розстрочено задеклароване податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 28055,09 грн. терміном на 5 місяців до 25.12.2013. У зв'язку з порушенням платником умов погашення розстроченого грошового зобов'язання договір про надання розстрочки було розірвано.
Вищенаведене свідчить про те, що відповідачу було відомо про вказану заборгованість та вона була ним визнана.
Відповідно до п.54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно п.56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
У відповідності до п.59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Так, відповідачу було виставлено податкову вимогу від 05.12.2013 № 25-15 про наявність податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями. Вказана вимога була направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та вручена - 07.12.2013.
Згідно пп.20.1.19 п.20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Оскільки підприємцем не вжито достатніх заходів щодо погашення в добровільному порядку узгодженого податкового зобов'язання, то інспекція звернулася до суду щодо примусового стягнення податкового боргу.
Відповідно до п.102.4 ст. 102 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
На час розгляду даної адміністративної справи відповідач борг не погасив.
За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення.
Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 КАС України з відповідача не стягуються
Керуючись ст.ст. 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Уточнений позов ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області до ОСОБА_3 - задовольнити.
2.Стягнути з ОСОБА_3 (вул. Коцюбинського, буд. 15, с. Сімер, Перечинський район, Закарпатська область, 89203, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму податкового боргу в розмірі 30048,19 (тридцять тисяч сорок вісім гривень дев'ятнадцять копійок) грн. по платежу 50 11010500 "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" в розмірі 28055,09 (двадцять вісім тисяч п'ятдесят п'ять гривень дев'ять копійок) грн. - як з громадянина; по платежу 50 18050400 "Єдиний податок з фізичних осіб" у розмірі 1993,10 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто три гривні десять копійок) грн. як з фізичної особи - підприємця.
3.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та строки, визначені ст. 254 КАС України.
Суддя ОСОБА_5