16 червня 2015 року Житомир справа № 806/2048/15
категорія 6.2
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Нагірняк М.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 Геннадієвни до Відділу Держземагентства в Овруцькому районі Житомирської області про визнання протиправним рішення №117 від 21.05.2015 р., зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 Геннадієвна звернулася з позовом до Відділу Держземагентства в Овруцькому районі Житомирської області про визнання протиправним рішення (висновку) №117 від 21.05.2015 р. про відмову в погодженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розміром 0,2500га за адресою: вул.Мічуріна,1 с.Гладковичі, Овруцького району Житомирської області та зобов'язання розглянути цю технічну документацію і прийняти рішення згідно чинного законодавства.
Позивач зазначила, що в порядку спадкування набула право власності на жилий будинок, що належав померлій ОСОБА_2, та розташований за вказаною адресою. З метою отримання у власність земельної ділянки площею 0,2500га, що відведена для обслуговування вказаного будинку, Позивачем була виготовлена технічна документація і передана на затвердження Відповідачу. На думку Позивача, Відповідач протиправно оскаржуваним висновком відмовив в погодженні вказаної технічної документації.
В судове засідання Позивач не прибула, її представник направила суду клопотання про розгляд справи без участі Позивача та підтримання позову в повному обсязі.
Представник Відповідача, Відділу Держземагентства в Овруцькому районі Житомирської області в судове засідання також не прибув, направив суду заперечення на позов та клопотання про розгляд справи без його участі.
В запереченнях зазначено, що оскаржуваний висновок №117 від 21.05.2015 р. про відмову в погодженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розміром 0,2500га адресою: вул.Мічуріна,1 с.Гладковичі, Овруцького району Житомирської області, винесений в повній відповідності із вимогами чинного законодавства. Відповідач вважає, що Позивач є громадянином ОСОБА_3 Білорусь і не може набувати права власності на вказану земельну ділянку на загальних підставах. Таке право власності Позивач, на думку Відповідача, може набути лише в судовому порядку.
Враховуючи неявку в судове засідання представника Позивача і Відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до вимог ч.6 ст.128 КАС України суд розглянув справу в порядку письмового провадження. Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, враховуючи доводи Позивача, наведені в позові, та письмові заперечення представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо набуття громадянами права власності на земельну ділянку, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності, регулюються правовими нормами Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України, що були чинні на день виникнення таких відносин.
Як зазначено в позові, ОСОБА_1, Позивач по справі, є власником житлового будинку загальною площею 63,1кв.м, що розташований за адресою: вул.Мічуріна,1 с.Гладковичі, Овруцького району Житомирської області. Вказане право власності Позивач набула за рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 29.01.2015року в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2
Вказані обставини не заперечуються Відповідачем та підтверджуються дослідженими судом копією судового рішення від 29.01.2015року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.02.2015року (а.с.10-12).
Відповідно до рішення 14 сесії ХХІ скликання Гладковицької сільської ради народних депутатів Овруцького району Житомирської області від 05.11.1993року для обслуговування вказаного житлового будинку ОСОБА_2 була передана у постійне користування земельна ділянка площею 0,25га, що підтверджується архівною довідкою №182 від 22.03.2010року (а.с.13).
Як вбачається із архівної довідки, відповідно до додатку №1 до вказаного рішення сесії Гладковицької сільської ради народних депутатів вказана земельна ділянка ОСОБА_2 передавалася лише у постійне користування, а не у власність.
За заявою Позивача ПП "Андвол" була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,2500га для передачі у власність ОСОБА_1 для обслуговування вказаного житлового будинку.
Відповідно до статистичної довідки від 21.04.2015року, виданої Відповідачем, вказана земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Безспірно, в розумінні вимог статті 122 Земельного кодексу України Відповідач, як територіальний орган Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, наділений повноваженнями щодо передачі земельних ділянок зазначеної категорії у власність або у користування.
Алгоритм дій Відповідача як територіального органу Держземагентства при прийнятті рішення про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність регламентовані правовими нормами статті 186-1 Земельного кодексу України та викладені в рекомендаційних нормах п.4 Порядку реалізації головними управліннями Держземагентства в областях, місті Києві повноважень з передачі земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на безконкурентних засадах) для всіх потреб, затвердженого Наказом Держземагентства України 31 березня 2015 року N83. що були чинні на день виникнення спірних відносин.
Саме відповідно до вказаних вимог Позивачем був поданий на погодження до Відповідача оригінал розробленої технічної документація із землеустрою. Результатом такого розгляду повинен бути висновок про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Системний аналіз зазначених вище правових норм свідчить, що за своєю суттю висновок про відмову в погодженні технічної документації із землеустрою повинен містити оцінку змісту технічної документації на відповідність вимогам статті 55 Закону України "Про землеустрій" та Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18 травня 2010 року N 376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за N 391/17686.
Як зазначено в оскаржуваному висновку, Відповідачем взагалі не зазначено яким законам та прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, що регулюють відносини у цій сфері, не відповідає технічна документація, подана Позивачем. Тобто, фактично вказана технічна документація із землеустрою Відповідачем по суті не розглянута.
Відповідно до оскаржуваного рішення та письмових заперечень позиція Відповідача щодо відмови в погодженні вказаної технічної документації із землеустрою розгляд технічної документації зведено виключно до рекомендації Позивачу визнати право власності на вказану земельну ділянку в судовому порядку. Такі дії Відповідача не ґрунтуються на чинному законодавстві, з огляду на таке.
Безспірно, відповідно до ст. ст. 39, 40, 42 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.
Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
Іноземці (особи без громадянства) підпадають під дію національного права, що регулює правовідносини з приводу набуття права власності, з окремими винятками. Зокрема, це обмеження права іноземців на отримання у власність земель сільськогосподарського призначення, передбачені статтями 22, 81 Земельного кодексу України (ЗК). Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.
Водночас земельним законодавством дозволено іноземним громадянам та особам без громадянства набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності (частина друга статті 81 ЗК).
Позивач, як іноземна громадянка, може набувати права власності на земельні ділянки у випадку: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.
За загальним правилом предметом спадкування можуть бути лише майно та майнові і немайнові права, що належали спадкодавцеві на день смерті.
Разом з тим, ні у оскаржуваному висновку Відповідача ні в його запереченнях не наведено жодних доказів належності спірної земельної ділянки площею 0,2500га ОСОБА_2 .
Більш того, із дослідженої судом архівної довідки безспірно встановлено, що вказана земельна ділянка ОСОБА_2 передавалася лише у постійне користування, а не у власність.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлені критерії прийняття рішення є обов'язковими для органів державної влади, які не дотримано Відповідачем.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 Геннадієвни знайшли своє підтвердження матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі. Порушене право Позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання Відповідача розглянути подану ОСОБА_1 Геннадієвною технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розміром 0,2500га адресою: вул.Мічуріна,1 с.Гладковичі, Овруцького району Житомирської області і прийняти рішення згідно чинного законодавства.
Відповідно до вимог ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати ОСОБА_1 Геннадієвни у вигляді судового збору в сумі 73,08грн. підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.
Керуючись статтями 2,86,94,159-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
Позов задовольнити. Визнати протиправним рішення Відділу Держземагентства в Овруцькому районі Житомирської області №117 від 21.05.2015 р. про відмову в погодженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розміром 0,2500га адресою: вул.Мічуріна,1 с.Гладковичі, Овруцького району Житомирської області.
Зобов'язати Відділ Держземагентства в Овруцькому районі Житомирської області розглянути подану ОСОБА_1 Геннадієвною технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розміром 0,2500га адресою: вул.Мічуріна,1 с.Гладковичі, Овруцького району Житомирської області і прийняти рішення згідно чинного законодавства.
Судові витрати ОСОБА_1 Геннадієвни у вигляді судового збору в сумі 73,08грн. підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя М.Ф. Нагірняк