Справа № 2-а-1860/11
"20" червня 2011 р. суддя Полтавського районного суду Полтавської області Кіндяк І.С., розглянувши порядку письмового провадження в приміщенні суду м. Полтава адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві про зобов'язання здійснити нарахування та виплату соціальної державної допомоги «Дітям війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 15.10.2010 року по день прийняття постанови суду, тобто по 20.06.2011р., зобов'язання в подальшому щомісячно нараховувати та виплачувати допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві про зобов'язання здійснити нарахування та забезпечити виплату соціальної державної допомоги “Дітям війни” за період з 15.10.2010 року по день прийняття постанови суду, зобов'язання в подальшому виплачувати допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Ухвалою судді від 06.04.11р. відкрито скорочене провадження в частині позовних вимог за період з 15.10.2010 року по день прийняття постанови суду , в іншій частині позовні вимоги залишено без розгляду, оскільки подані після закінчення строків, встановлених ч. 2 ст. 99 КАС України.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни»та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. У 2010-2011 році така допомога виплачувалась в неповному обсязі. Відповідач всупереч Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008р. №10-рп2008 року, яким були визнані неконституційними окремі положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в тому числі й щодо внесення змін до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.
В судове засідання позивачка та представник відповідача не з'явились, про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви, в яких заявили клопотання про розгляд справи без їх участі. Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи у її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмово провадження.
Суд вирішив можливим розглянути справу в порядку письмового провадження у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.
З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.
Позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням (а.с.6). Враховуючи зазначений статус позивача, вона відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Що стосується вимог позивачки про зобов'язання відповідача виплачувати їй 15.10.2010 року 31.12.2010 року щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню, виходячи з наступного.
ЗУ «Про Державний Бюджет України на 2010 рік»N 2154-VI від 27.04.10р., ЗУ «Про Державний бюджет України на 2011 рік»N 2857-VI від 23.12.2010 року та іншими Законами України станом на день розгляду справи в суді не внесено будь-яких змін чи обмежень щодо визначення розміру доплати до пенсії дітям війни. Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»N 2154-VI Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
З 15 жовтня по 31 грудня 2010 року позивачу було нараховане та виплачено зазначене підвищення в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, що підтверджується ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві (а.с.20).
Що стосується вимог позивачки про зобов'язання відповідача виплачувати їй з 01 січня 2011 року по день прийняття постанови суду, тобто по 20 червня 2011 року, щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги підлягаючими частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»№ 3491 від 14.06.11р. Прикінцеві положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2011 рік»доповнено пунктом 4 наступного змісту:
"4. Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12), статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-5), статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011рік".
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача починаючи з 19.06.2011р. не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, оскільки 19.06.2011 року набрали чинності зміни, внесені до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2011 рік»в частині закріплення застосування порядку та розмірів виплат передбачених ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011рік.
Крім того, надаючи перевагу Законам України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»N 2857-VI від 23.12.2010 року та «Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 14.06.2011 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади -Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу. Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
З 01 січня 2011 року по 18 червня 2011 року позивачу було нараховане та виплачено зазначене підвищення в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, що підтверджується довідкою ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві (а.с.20).
Посилання відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві на те, що в 2010 та 2011 роках вони нараховують та виплачують надбавку до пенсії в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян та таким чином діють відповідно до норм чинного законодавства, не може бути взято судом до уваги, оскільки відповідач посилається на норми Закону, які втратили чинність. Вказана норма, на яку УПФУ посилається, як на підставу нарахування та виплати в 2010 та 2011 роках доплати в розмірі 10 % втратила чинність 22.05.08р., тобто з моменту прийняття Рішення Конституційним судом України за № 10-рп/2008р. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним та не може бути оскаржене. А тому, ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві, починаючи з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Крім того, суд вважає за необхідне застосувати принцип верховенства права з урахуванням позиції Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Ууоппє уап Оиуп V. Ноте ОґГісе (Сазе 41/74 уап Биуп V. Ноте (Жісе). Також, відповідно до правових позицій, висловлених Європейським Судом з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року, що набрало законної сили 08.02.2006 року, у справі Качко проти України, де вказується, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яка базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, та у випадках, коли набуття чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин, застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував в своїх рішеннях, що держава не може посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання нею взятих на себе зобов'язань, а також звертав увагу на принцип відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що УПФУ Ленінського району в м.Полтаві, починаючи з 15.10.10р. по 31.12.10р. та з 01.01.11р. по 18.06.11р. повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В абз.6 п.4 описової частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року по справі № 1-21, Конституційний Суд України визначив зміст поняття "звуження змісту прав і свобод" - це зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав та свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики. Верховна Рада України надаючи повноваження Кабінету Міністрів України щодо приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із Законом України «Про соціальний захист дітей війни», не надавала йому права змінювати розмір доплати в сторону зменшення. Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»покладено на УПФУ Ленінського району м.Полтави. Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав. За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України «Про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії. Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади -Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини. Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Позовна вимога щодо зобов'язання відповідача в подальшому нараховувати щомісячну соціальну надбавку дитині війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»при нарахуванні пенсії не підлягає задоволенню, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та спрямовано на відновлення порушених прав, свобод та інтересів. Виходячи із змісту законодавства воно не може в майбутньому регулювати суспільні відносини.
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23.12.2006р. № 3477-IV, ст.ст. 9, 11, 69-71, 86, 94, 97, 158-163, 167, 183-2, 186, 254, 256 ч.1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтавіпро визнання дій неправомірними, зобов'язати здійснити нарахування та забезпечити виплату соціальної державної допомоги “Дітям війни” з 30.09.10р. по 31.03.11р. в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, зобов'язання в подальшому виплачувати допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком -задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність УПФ України Ленінського району в м. Полтаві.
Зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві здійснити нарахування доплати до пенсії ОСОБА_1, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та забезпечити виплату ОСОБА_1 недоплачених сум доплати до пенсії за 2010рік з 30 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за 2011 рік з 01 січня 2011 року по 18 червня 2011 року з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Полтавський районний суд Полтавської області суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, в разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень, в порядку ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя ОСОБА_3