Справа № 2-172/10
Номер провадження 0
27 січня 2010 року Кіровський районний суд м. Кіровограду у складі:
головуючого - судді Галагана О.В.,
при секретарях - Бібіковій Г.С., Непик Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Україна, представник відповідача ОСОБА_3 представництва інтересів держави в судах України Міністерства юстиції України, Державного Казначейства України про визнання порушеним права власності та його відновлення, -
ОСОБА_1 через представника ОСОБА_4 звернулась до суду до ОСОБА_2 Україна в особі ОСОБА_3 представництва інтересів держави в судах України Міністерства юстиції України та просила :
- Визнати порушення права власності ОСОБА_1 на трьох кімнатну квартиру за адресою: м. Кіровоград пров.Училищний,6 кв. 16.
- Зобов'язання відповідача відновити попередній юридичний стан, який позивач мав до порушення права власності на квартиру № 16, розташованої по провулку Училищному, 6 в м. Кіровограді, шляхом дружнього врегулювання.
- При задоволенні позову судові витрати покласти на відповідача.
Під час розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача та просила зобов'язати відповідача відновити попередній юридичний стан, який позивач мав до порушення права власності. Держказначейству України виплатити позивачу кошти в сумі 50000(п'ятдесят тисяч) доларів СІЛА для купівлі трьох кімнатної квартири в м. Кіровограді.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_5 збільшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зазначав, що у 2000році рішенням Кіровського районного суду позивача було незаконно позбавлено житла, а саме квартири № 16, розташованої по провулку Училищному, 6 в м. Кіровограді, оскільки суд визнав договір купівлі-продажу даної квартири недійсним. У 2001р. чету ОСОБА_1 за іншим рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда було виселено з вищезазначеної квартири № 16 без надання іншого жилого приміщення. В подальшому рішенням Кіровського районного суду були задоволені позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання його власником квартири за адресою: м. Кіровоград пров.Училищний,6 кв.16.
На вказані рішення позивачем подавались, як апеляційні так і касаційні скарги, ставилось питання про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, однак судові рішення були залишені на його думку протиправно без змін, у перегляді за нововиявленими обставинами неправомірно відмовлено.
Також, 23 липня 2007р. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулись з позовом до Компаніївського районного суду Кіровоградської області до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про повернення в первинний стан договору міни, визнаного судами України: двох поверхової квартири за адресою: АДРЕСА_1 власниками якої є подружжя ОСОБА_8 на трьох кімнатну квартиру за адресою: м. Кіровоград пров.Училищний,6 кв.16, власником якої є подружжя ОСОБА_9 та просили визнати право власності за подружжям ОСОБА_4 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2. Рішенням суду від 12.12.2007року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Представник позивача вказав про недоцільність витребування для огляду в судовому засіданні цивільну справу по їх з позивачем зверненню до Компаніївського районного суду.
Крім звернень до судів України в порядку цивільного судочинства позивач та представник неодноразово звертались в різні інстанції (міліція, прокуратура, СБУ, Комітет Верховної ОСОБА_10 України з питань правової політики, ОСОБА_10 Юстиції, суду тощо) із скаргами на неправомірні дії суддів різних інстанцій, скаргами на постанови про відмову в порушенні кримінальних справ відносно службових осіб ДВС, сторін по вищенаведеним цивільним справам ОСОБА_7 та ОСОБА_6. За наслідками таких звернень проводились неодноразові перевірки, приймались судові рішення, однак результат для позивача був стало негативним.
Таким чином вважає, що за прийняття не на його користь рішень, судами України, іншими органами державної влади при перевірці його звернень, позбавило його права власності на квартиру № 16, розташованої в будинку №6 по провулку Училищний у м. Кіровограді повинна відповідати ОСОБА_2 Україна та відшкодувати завдані його сім'ї збитки.
Під час розгляду справи послався на недоцільність витребувати з міліції матеріали перевірки його заяв, посилаючись на їх знищення за терміном зберігання, як і матеріали перевірки його звернень до інших органів, вказавши , що у нього зберігається вся з ними переписка, частину з якої він у вигляді копій надав до суду, вказав, що підставою до подачі даного позову є не самі відповіді, а спрощений підхід всіх державних органів до виниклої проблеми в його сім'ї, їх небажання відновити справедливість та порушені Конституційні права, а тому просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечила посилаючись на відсутність доказів щодо будь яких порушень прав позивача з боку ОСОБА_2.
Після уточнення позивачем вимог, суд залучив до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_2 Казначейство України, представник якої участі у розгляді справи не приймав.
Суд заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши цивільні справи №2-4460/2000р., №2-2641-2001р., матеріали даної цивільної справи в їх сукупності вважає, що позов в межах наданих позивачем доказів та доводів на обґрунтування позовних вимог задоволенню не підлягає.
Встановлено, що рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.12.2000року по справі №2-4460/2000р. залишеного без змін ухвалою судової колегії в цивільних справах обласного суду від 22.03.2001року задоволено позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання договору купівлі продажу квартири № 16, розташованої по провулку Училищному, 6 в м. Кіровограді . укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 недійсним.
Ухвалою Верховного Суду України від 29.10.2001року відмовлено в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про скасування рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.12.2000року та ухвали судової колегії в цивільних справах обласного суду від 22.03.2001року.
Додатковим рішенням Кіровського районного суду м Кіровограда від 06.05.2003року по справі №2-4460/2000р. визнано договір купівлі-продажу квартири № 16, розташованої по провулку Училищному, 6 в м. Кіровограді, укладеного 04.05.2000року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_9, реєстраційний номер 2066 - недійсним та повернуто у власність ОСОБА_6 спірну квартиру.
29 листопада 2005року ОСОБА_1 звернулась до Кіровського районного суду із заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення даного суду від 21.12.2000року по справі №2-4460/2000р. за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання договору купівлі продажу квартири № 16, розташованої по провулку Училищному, 6 в м. Кіровограді, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 недійсним. Ухвалою від 07.02.2006року залишеної без змін ухвалою судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 13.04.2006року в задоволенні заяви про перегляд рішення суду від 21.12.2000року по справі №2-4460/2000р. в зв'язку з нововиявленими обставинами відмовлено.
Також, рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07.12.2001року по справі №2-2641-2001р., залишеного без змін ухвалою судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 24.04.2002року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою та зобов'язано останніх усунути перешкоди ОСОБА_6 в користуванні квартирою № 16, розташованої по провулку Училищному, 6 в м. Кіровограді, шляхом виселення із зазначеної квартири без надання іншого житлового приміщення. В задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення з нього коштів сплачених за спірну квартиру та коштів витрачених на її ремонт відмовлено в повному обсязі.
Ухвалою Верховного Суду України від 22.11.2002року відмовлено в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про скасування рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07.12.2001року та ухвали судової палати в цивільних ш справах апеляційного суду Кіровоградської області від 24.04.2002року, зазначено, що судові
рішення судів першої та другої інстанцій законні та обґрунтовані.
Статтею 62 Конституції ( 254к/96-ВР ) та Законом "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" ( 266/94-ВР ) визначено як підстави, так і порядок відшкодування шкоди, завданої при здійсненні правосуддя, які виключають можливість розгляду в порядку цивільного судочинства справи про відшкодування шкоди, що виникла внаслідок здійснення правосуддя в цивільних справах.
Пленум Верховного Суду України в п. 16 постанови від 1 листопада 1996 р. N 9 (у0009700-96) "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" роз'яснив, що матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою відповідно до ст. 62 Конституції України (254к/96-ВР) лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного.
Вказане знайшло відображення і в цивільних кодексах, як редакції 1963кодексу (ст. 443 цього Кодексу) так і нині діючого цивільного кодексу (стаття 1176), дія згаданих статей обмежується тим, що суди можуть нести відповідальність за шкоду, заподіяну громадянину, тільки у певних випадках і в порядку, встановленому законом.
Враховуючи зазначене, суд відмовляє у задоволенні позову в частині, що стосується заподіяння позивачу ОСОБА_2 Україною шкоди судовими рішеннями по цивільним справам де вона приймала участь в якості сторони, за відсутності правових підстав, тим паче, що рішення судів першої інстанції після їх оскарження позивачем, залишені без змін судами вищестоящих інстанцій. Доводи викладені у скаргах позивача та її представника про неправомірність дій суддів при розгляді цивільних справ за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не знайшли підтвердження при їх перевірках.
Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями по цивільним справам, для подальшого захисту своїх прав позивач та її представник звертались із заявами в міліцію про порушення кримінальних справ стосовно сторін по вищезазначеним цивільним справам ОСОБА_7 та ОСОБА_6, працівників ДВС, що виконували рішення суду про виселення позивача та її представника з квартири № 16, розташованої по провулку Училищному, 6 в м. Кіровограді. По всім зверненням до міліції ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в порушенні кримінальних справ відмовлено. Такі відмови були оскаржені до УМВС України, прокуратури, суду і після неоднократних додаткових перевірок, що слідували після скасування постанов про відмову в порушенні кримінальних справ, жодних підстав для порушення кримінальних справ встановлено не було.
Суд неодноразово роз'яснював представнику позивача ст.60 ЦПК України, однак ОСОБА_4 послався на достатність наданих ним доказів, відсутність інших пояснень крім вже наданих. Вказав на недоцільність витребування інших письмових доказів крім тих, що ним надано.
Як зазначено вище, статтею 62 Конституції ( 254к/96-ВР ) та Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові і суду" ( 266/94-ВР ) визначено випадки набуття права на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду, а тому правові підстави відшкодування шкоди ОСОБА_2 Україна, що пов'язано з відмовою у порушенні кримінальних справ відносно осіб, що приймали участь як сторони по цивільній справі №2-4460/2000р., державних виконавців ВДВС Кіровського РУЮ в зв'язку з діями пов'язаними з виконанням рішення по цивільній справі №2-2641-2001р. по виселенню подружжя ОСОБА_4 з квартири № 16, розташованої в будинку №6 по провулку Училищний у м. Кіровограді відсутні.
З досліджених відповідей прокуратури Кіровоградської області, вбачається, що порушень ЗУ „Про звернення громадян" з приводу неналежного розгляду скарг та звернень ОСОБА_11 та ОСОБА_4 не виявлено. Все вищезазначене дає підставу до відмови у позові в повному обсязі.
Враховуючи, що під час розгляду справи позивачем визначено ціну позову в 50000 доларів США (410000грн) і позивач не звільнений від сплати судових витрат, як то передбачено п.6 ст.4 Декрету КМУ „Про державне мито", то з урахуванням вже сплачених 135грн. з неї на користь держави необхідно стягнути 1573грн.50коп. (1700грн. за вимогу майнового характеру + 8грн.50коп. за немайнову вимогу - 135грн. сплачених при подачі позову).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 80, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 1573грн.50коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя Кіровського О. В. Галаган
районного суду
м.Кіровограда