Справа № 2-546/10
Номер провадження 0
19 жовтня 2010 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі :
головуючої судді - Бурко Р.В. при секретарі - Кац І.В. розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім -«Відомості-плюс» про спростування недостовірної інформації, стягнення моральної шкоди,-
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про спростування недостовірної інформації, стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що працює головним лікарем Кіровоградської обласної лікарні з вересня 1996 року. Згідно розділу 4 Статуту обласної лікарні несе відповідальність за виконання покладених на обласну лікарню функцій, повноважень, завдань, а також за дотримання чинного законодавства України.
Про належне виконання трудових обов'язків свідчать оголошені подяки, нагородження грамотами, почесними грамотами, відзнакою «Кращий роботодавець» та присвоєння почесного звання «Заслужений лікар України».
Не дивлячись на те, що належним чином виконує свої трудові обов'язки, в порушення вимог ст. З Закону України «Про друковані засоби масової інформації» про заборону використання ЗМІ для посягання на честь і гідність громадян, починаючи з жовтня 2008 року по травень 2009 року включно на 1 та 3 сторінках загальнодержавного міжрегіонального соціально-політичного тижневика «Вьедомости Плюс», тираж якого складає 14460 екземплярів, які розповсюджуються у м. Кіровограді через поштові та приватні кіоски, з вини його редакції, систематично публікувалися статті, які за своїм змістом ганьбили його честь, гідність та ділову репутацію, чим порушено немайнові права. Крім того, зазначив, що у номері від 10 жовтня 2008 року в газеті «Вьедомости Плюс» № 41 (379) на 1 та 2 сторінках за підписом ОСОБА_2 надрукована стаття «Беспринципная позиция ОСОБА_3 -- саботаж в отношеним обеспечения населення области медикаментами» ; 8 травня 2009 року на 1 та 2 сторінках тижневика «Вьедомости Плюс» № 19 (409) за підписами ОСОБА_4 і ОСОБА_5 надрукована стаття «Кто-то скажет о ОСОБА_3: седина - в бороду, бес - в ребро, маразм - в голову. По то что происходит в облбольнице, следует назвать раком совести...»; 22 травня 2009 року на 1 -З сторінках тижневика «Вьедомости Плюс» № 21 (411) в статті «Ремонтный» беспредел в облбольнице: ОСОБА_3 пытается заколотить подход к аптеке ЗАО «Ліки Кіровоградщини» деревянным забором» за підписом ОСОБА_6 де міститься інформація, що стосується позивача ОСОБА_1 На думку його і назва, так і зміст зазначеної статті містить негативну, недостовірну, а також таку, що принижує честь, гідність і ділову репутацію позивача, інформацію.Також вважає, що поширена інформація є негативною, містить в собі ганебні, з точки зору людської моралі, неправдиві висловлювання, намагання спотворити в суспільстві думку та уявлення про людські та професійні якості й здібності позивача, також, що така інформація є недостовірною та такою, що не підтверджена жодними фактичними даними. В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається,на порушення автором поширеної інформації ст. ст. 275, 277, 297, 299, 302 Цивільного кодексу України. Просить позов задовольнити.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному
обсязі з підстав наведених у позовній заяві. Додатково зазначив, що автор статті поширив
недостовірну інформацію, зокрема, автор при викладенні інформацій ніяким чином ніяк її
не перевірив, однак 29 серпня 2008 року господарський суд Кіровоградської області своєю , ухвалою заборонив обласній лікарні вчиняти будь-які дії, що перешкоджають ЗАТ «Ліки Кіровоградщини» в користуванні орендованим майном, це що стосується публікації від 10 жовтня 2008 року в газеті «Вьедомости Плюс» № 41 (379).
Недостовірна інформація викладена від 8 травня 2009 року на 1 та 2 сторінках тижневика «Вьедомости Плюс» № 19 (409), спростована матеріалами перевірки проведеної Кіровським РВ міліції м. Кіровограда, про що вказано в листі №1/5 від 30 травня 2009 року за підписом в.о. начальника УМВС в Кіровоградській області ОСОБА_7. матеріалом перевірки проведеної прокуратурою області за заявою гр.. ОСОБА_8 та довідкою Кіровоградської обласної психіатричної лікарні від 21 вересня 2009 року.
Що стосується обставинам викладених в публікації від 22 травня 2009 року на 1 - З сторінках тижневика «Вьедомости Плюс» № 21 (411) то при виконанні трудових обов'язків керуюється лише чинним законодавством та рішеннями судових органів щодо відносин між обласною лікарнею та ЗАТ «Ліки Кіровоградщини», в т.ч. рішенням господарського суду області від 05 лютого 2009 року по справі №14/270.
Представник відповідача ТОВ «Видавничий дім- «Вьедомости Плюс» у судому засіданні позов не визнав та пояснив, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про спростування відомостей які не відповідають дійсності і які порочать честь, гідність та ділову репутацію та опубліковані в статтях загальнодержавного міжрегіонального суспільно-політичного тижневика „Відомості-плюс" № 41 (379) від 10.10.2008 року „Беспринципная позиция ОСОБА_3 - саботаж в отношении обеспечения населення области медикаментами", № 19 (409) від 08.05.2009 року „Кто-то скажет о ОСОБА_3: седина - в бороду, бес - в ребро, маразм - в голову. Но то что происходит в облбольнице, следует назвать раком совести ...", № 21 (411) від 22.05.2009 року „Ремонтний беспредел в облбольнице: ОСОБА_3 пытается заколотить подход к аптеке ЗАО „Ліки Кіровоградщини" деревянньым забором".
Позивач ОСОБА_1 на час звернення до суду так і на сьогоднішній день є публічною особою, що є загальновідомим фактом, а відповідно до ч. 2 ст. 61 ЦПК України загальновідомий факт не потребує доказування.
Конституція України визначає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. З, 28). Разом з цим Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34).
Згідно ст. 47-1 ЗУ „Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Особа звільняється від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно значимою. Додаткові підстави звільнення від відповідальності засобів масової інформації та журналістів визначаються законами України : „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", „Про інформаційні агентства", „Про телебачення та радіомовлення", „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів".
Так, ст. 42 ЗУ „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" передбачено, що редакція, журналіст не несуть відповідальність за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян, організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою. ДЩЛЫЩСЛД друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо : ці відомості одержано від інформаційних агентств або від засновника (співзасновників); вони містяться у
відповіді на інформаційний запит щодо доступу до офіційних документів і запит щодо надання письмової інформації, наданої відповідно до вимог ЗУ „Про інформацію"; вони є дослівним відтворенням офіційних виступів посадових осіб державних органів, організацій і об'єднань громадян; вони є дослівним відтворенням матеріалів опублікованих іншими друкованими засобами масової інформації з посиланням на нього; в них розголошується таємниця, яка спеціально охороняється законом, проте ці відомості не було отримано журналістом незаконним шляхом. Стаття 9 Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною законодавства України.
Аналіз змісту оспорюваних статей в цілому засвідчує, що у публікаціях на наміри висловити свої погляди стосовно позивача як публічної особи, гостро і крити сформулювати свою думку щодо портрета цього діяча з питань, які представляють громадський інтерес. Таким чином вказані позивачем висловлювання відповідача, що були надруковані газеті „Ведомости-ГГлюс" про позивача як посадову особу шляхом оцінки висловлювання критичних суджень відносно діяльності позивача як публічної людини., як представник відповідача, вважаю, що викладена відповідачем інформація у спірні статті є критичною оцінкою діяльності позивача, як посадової особи. Відповідно до ст. 34 ЗУ „Про друковані засоби масової інформації (пресу) Україні" всі громадяни України, юридичні особи і державні органи відповідно до ст. 9 Зі „Про інформацію" мають право на оперативне одержання через друковані засоби масово: інформації публічно поширюваної інформації про діяльність державних органів і організацій, об'єднань громадян та їх посадових осіб, а також інших відомостей необхідних для реалізації ними своїх прав і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Згідно ч. 2, 3 ст. 2 ЗУ „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", печатні засоби масової інформації є вільними. Не допускаються вимоги попереднього погодження повідомлень і матеріалів, розповсюджених друкованими засобами масової інформації, а також заборона розповсюдження відомостей і матеріалів з боку посадових осіб державних органів, підприємств, установ, організацій або об'єднань громадян. За наведених підстав в задоволенні позовних вимог просить відмовити.
В судовому засіданні проведенно заміну належного відповідача за клопотання представника відповідача, та відповідно до ухвали суду замінено первісного відповідача редакцію газети «Вьедомости Плюс» на належного відповідача ТОВ «Видавничий дім-«Вьедомости Плюс».
Заслухавши пояснення позивача представника позивача та заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.
Відповідно до ст.277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування такої інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила, у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Судом встановлено, що 10 жовтня 2008 року в газеті «Вьедомости Плюс» № 41 (379) на 1 та 2 сторінках за підписом ОСОБА_2 надрукована стаття «Беспринципная позиция ОСОБА_3 -- саботаж в отношеним обеспечения населення области медикаментами» ; 8 травня 2009 року на 1 та 2 сторінках тижневика «Вьедомости Плюс» № 19 (409) за підписами ОСОБА_4 і ОСОБА_5 надрукована стаття «Кто-то скажет о ОСОБА_3: седина - в бороду, бес - в ребро, маразм - в голову. По то что происходит в облбольнице, следует назвать раком совести...»; 22 травня 2009 року на 1 -З сторінках тижневика «Вьедомости Плюс» № 21 (411) в статті «Ремонтный» беспредел в облбольнице: ОСОБА_3 пытается заколотить подход к аптеке ЗАО «Ліки Кіровоградщини» деревянным забором» за підписом ОСОБА_6.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію.
Матеріалами справи підтверджується, що спірна інформація поширена 10 жовтня 2008 року в газеті «Вьедомости Плюс» № 41 (379) на 1 та 2 сторінках ; 8 травня 2009 року на 1 та 2 сторінках тижневика «Вьедомости Плюс» № 19 (409); 22 травня 2009 року на 1 - 3 сторінках тижневика «Вьедомости Плюс» № 21 (411).
У відповідності до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа,
що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації. У разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації.
Матеріалами справи підтверджується, що автором статті є ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ,ОСОБА_6.
Крім цього, відповідно до ст. 435 Цивільного кодексу України, за відсутності доказів іншого, автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). З приводу правового статусу відповідача, суд не бере до уваги заперечення представника ТОВ Видавничий дім - Відомості Плюс що зазначенні особи є легендованими та встановити їх місце знаходження не можливо.
Із поданої в матеріали справи копії статуту редакції газети затвердженого засновниками від 20.06.2006 року, а також із пояснень представника відповідача, судом встановлено, що редакція газети має статусу юридичної особи, не є структурним підрозділом іншої юридичної особи, а тому, належним відповідачем у даній справі є засновник друкованого засобу масової інформації , тобто, саме ТОВ Видавничий дім - Відомості Плюс як засновник друкованого засобу масової інформації, несе відповідальність за поширену у заснованому ним друкованому засобі масової інформації.
Відповідно до ст.14 Закону України „Про інформацію", поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації. Згідно абз.2 п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в
мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. В силу ст.20 Закону України „Про інформацію", масова інформація - це публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація. Друкованими засобами масової інформації є періодичні друковані видання (преса) - газети, журнали, бюлетені тощо і разові видання з визначеним тиражем.
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Відповідно до ст.З Конституції України та ст.201 ЦК України, людина, її життя і здоров'я,
честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Згідно ст.270 ЦК України, відповідно до Конституції України фізична особа має право, зокрема, на повагу до гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. В силу положень ст.275 ЦК України, фізична особа має право на захист
свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього
Кодексу. Відповідно до 4.2 ст. 16 ЦК України, способами захисту порушених прав та інтересів особи є, зокрема, припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі (ст.297 ЦК України).
Судом встановлено, що інформація, яка поширена відповідачем 10 жовтня 2008 року в газеті «Вьедомости Плюс» № 41 (379) на 1 та 2 сторінках за підписом ОСОБА_2 надрукована стаття «Беспринципная позиция ОСОБА_3 - саботаж в отношеним обеспечения населення области медикаментами» ; 8 травня 2009 року на 1 та 2 сторінках тижневика «Вьедомости Плюс» № 19 (409) за підписами ОСОБА_4 і ОСОБА_5 надрукована стаття «Кто-то скажет о ОСОБА_3: седина - в бороду, бес - в ребро, маразм - в голову. Но то что происходит в облбольнице, следует назвать раком совести...»; 22 травня 2009 року на 1 - 3 сторінках тижневика «Вьедомости Плюс» № 21 (411) в статті «Ремонтный» беспредел в облбольнице: ОСОБА_3 пытается заколотить подход к аптеке ЗАО «Ліки Кіровоградщини» деревянным забором» за підписом ОСОБА_6, стосується позивача, є негативною, тому в силу положення ст.277 ЦК України, є недостовірною. Обов'язок доведення достовірності поширеної інформації покладено на осіб, що її поширили, тобто відповідача. Проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Позивачем доведено, що саме відповідачем у друкованому засобі масової інформації ТОВ Видавничий дім - Відомості Плюс опубліковано спірні статті. Суд визнає негативною, недостовірною вищезазначену інформацію.
В даному випадку, на виконання вимог ст. 60 ЦПК України, відповідачам суду не надано жодних належних та допустимих доказів того, що поширена інформація є достовірною та такою, що відповідає дійсності. Отже, в силу ст. 277 Цивільного кодексу України, суд визнає поширену інформацію недостовірною.
На думку суду, поширюючи інформацію про позивача характеризуючи останнього як «негативну людину», автор завідомо формує негативний образ позивача і суспільну про нього думку. На підставі зазначеного доказу суд вважає, що є всі підстави визнавати поширену інформацію негативною.
При цьому суд не бере до уваги посилання представника відповідачів на те, що в силу ч. 1 ст. 47-1 Закону України «Про інформацію», про оціночні судження. Суд дійшов такого висновку, оскільки позивач просить визнати недостовірною інформацію, поширену автором у всіх статтях так як відповідач, при цьому не посилається на джерело інформації.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому суд не вважає наведені вище твердження оціночними судженням, оскільки такі можна перевірити на предмет їх відповідності дійсним обставинам справи та спростувати, а тому вважає, що в діях відповідачів є юридичний склад правопорушення, а саме: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Щодо заявлених позивачами позовних вимог про спростування недостовірної інформації, суд вважає їх підставними з огляду на таке.
Відповідно до положень ст.277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила, у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Згідно ст.37 Закону України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування
поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та
гідність. Якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають
дійсності, вона зобов'язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому
найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за
власною ініціативою. Спростування повинно бути набрано тим же шрифтом і поміщено під
заголовком "Спростування" на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке
спростовується. Відповідно до п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про
судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової
репутації фізичної та юридичної особи», спростування має здійснюватися у такий самий
спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. Визначаючи спосіб спростування
відомостей, відповідно до вимог статті 37 Закону України „Про друковані засоби масової
інформації (пресу) в Україні" та положень іншого відповідного законодавства правомірним
буде зобов'язати редакцію (видавництво) опублікувати спростування в спеціальній рубриці
або на тій самій шпальті й тим самим шрифтом, що й спростовуване повідомлення: у газеті -
не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили, в інших періодичних виданнях - у
запланованому найближчому випуску.
Таким чином, для належного судового захисту порушених прав позивачів, для припинення порушених прав позивачів діями відповідачів та відновлення порушених прав позивачів, з врахуванням обставин справи та положень чинного законодавства, зазначеного вище, правомірним є зобов'язати відповідачів спростувати недостовірну інформацію згідно тексту, наданого позивачами в матеріали справи.
Внаслідок поширення тижневиком ТОВ «Видавничий дім- «Вьедомости Плюс» недостовірної інформації, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію в ОСОБА_1 стався серцевий напад, внаслідок чого з 23 травня по 10 червня 2009 року знаходився на стаціонарному лікування в терапевтичному відділенні обласної лікарні. Під час лікування і по теперішній час переніс і переносить душевні страждання та фізичний біль. У нього виникло стійке безсоння. Для гамування фізичного болю, нервового потрясіння вимушений постійно вживати медичні препарати. Тому позовна вимога, що до стягнення маральної шкоди з відповідача в розмірі 1 600 грн. підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.. 88 ЦПК України з ТОВ «Видавничий дім- «Вьедомости Плюс» необхідно стягнути на корсить ОСОБА_1 сплачений судовий збір -державне мито 17 грн.00 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в суду в розмірі 126 грн. 00 коп..
Керуючись ст.ст. 4, 8, 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 15-16, 27, 297 ЦК України, Законом України «Про інформацію», Законом України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», суд, -
Позов ОСОБА_1 ОСОБА_9 до товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім -«Відомості-плюс» про захист честі, гідності і ділової репутації, стягнення моральної шкоди - задовольнити.
Визнати надруковану інформацію на сторінках тижневика
«Вьедомости Плюс» в статтях «Безпринципна позиция ОСОБА_3 -
саботаж в отношении обеспечения населення области медикаментами», «Кто-то скажет о ОСОБА_3: седина - в бороду, бес - в ребро, маразм - в голову. Но то, что происходит в облбольнице, следует назвать раком совести...» та «Ремонтний» беспредел в облбольнице: ОСОБА_3 пытается заколотить подход к аптеке ЗАТ «Ліки Кіровоградщини» деревянным забором» відповідно в частині «ОСОБА_3 не стыдится пренебрегать судебными решениями явно не в свою пользу» та «Таким образом, беспринципную позицию ОСОБА_3, который с помощью ультиматумов и других нецивилизованных методов пытается выселить сотрудников аптеки на улицу, можно назвать саботажем в отношении обеспечения населення области медикаментами»; «не только пациенты областной больницы, но даже, как оказалось партийные соратники главного врача Кировоградской областной ОСОБА_3, считают его психически неадекватним человеком», «в дорогих увеселительных заведеннях, где регулярно отдыхает от «трудов праведных» ОСОБА_3. Ведь на честно заработанное шиковать вряд ли можно. А вот на поголовные взятки, на
поборы, на незаконную перепродажу дорогостоящих медикаментов - запросто» та «главврач «крышует» воровство дорогих лекарственных препаратов в реанимации?» а также «что там под чутким руководством главврача ОСОБА_3 медики воруют дорогостоящие препарати у пациентов после чего тол кают их «налево»; «Позтому имеем все основания предполагать, что «ремонт» был инициирован ОСОБА_10 исключительно для того, чтобы заблокировать работу аптечного пункта, с которым главврач ведет упорную борьбу, лишая ею трудовой коллектив конститушюнного права на труд и незаконно преграждая доступ сотрудников ЗАО к имуществу предприятия», а також в редакційній примітці «главврач ОСОБА_3 устраивает провокации по отношению к коллективу аптеки № 160» та «он своими действиями пытается прекратить реализацию медикаментов» недостовірною, як такою, що принизили честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, та зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім -«Відомості-плюс» надрукувати на шпальтах ЗМІ «Вьедомости Плюс» спростування недостовірних фактів відносно ОСОБА_1.
Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім -«Відомості-плюс» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 600 грн. та судові витрати по справі - державне мито 17 грн.00 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в суду в розмірі 126 грн. 00 коп.. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його оголошення. Повне рішення суду виготовлене 26.10.2010 року.
Суддя Кіровського Р. В. Бурко
районного суду
м.Кіровограда