Справа № 2-37/10
Номер провадження 0
27 серпня 2010 року Кіровський районний суд м.Кіровограда в складі:
головуючого судді - Куценка О.В.
при секретарі - Панковій І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування, визнання правочину нікчемним та визнання права власності на спадкове майно.
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить (після доповнень вимог) усунути ОСОБА_2 від права спадкування майна після смерті ОСОБА_4, визнати заяву ОСОБА_4 від 08.07.1998 року про скасування заповіту від 22.05.1979 року за реєстровим номером 1171 нікчемною та визнати за позивачем право на спадкування після смерті ОСОБА_4 будинку №6 по вул. Повітрянофлотській в м.Кіровограді.
Свої вимоги в судовому засіданні позивач та представник мотивують тим, що ОСОБА_4 перебувала в безпорадному стані та потребувала сторонню допомогу. Однак, відповідач таку допомогу померлій не надавав, а тому, в порядку ст. 1224 ЦК України відповідач має бути усунений від права на спадкування.
Вважає, що заява ОСОБА_4 від 08.07.1998 року про скасування заповіту від 22.05.1979 року є нікчемною, оскільки нотаріусом не було встановлено особу, яка виконала дану заяву, оскільки в тексті заяві відсутнє посилання на паспортні дані заявника, текст заяви виконано друкованим текстом, а не від руки, що, на думку позивача, не відповідає вимогам Інструкції про вчинення нотаріальних дій, заява не відповідає волевиявленню заявника і нотаріусом не встановлено дане волевиявлення.
Право на спадкування пояснює тим, що позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом, відповідач не має право на спадкування майна, а тому за позивачем має бути визнано право на спадкування майна померлої ОСОБА_4
Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, причини неявки в суд не сповістив.
Представник нотаріальної контори вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, як такі, що не ґрунтуються на законі. Вказує на правильність нотаріальних дій та безпідставність претензій з боку позивача.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_4 померла 18.10.2001 року, про що свідчить актовий запис про смерть №2887 (а.с.13). За життя, померла, була власником домоволодіння №6 по вул. Повітрянофлотській в м.Кіровограді (а.с.151). Після смерті відкрилася спадщина на зазначене майно. Дані правовідносини виникли до набрання чинності Цивільним Кодексом України 2003 року, а тому суд, при вирішенні спору, керується нормами ЦК УРСР 1963 року.
Відповідно до ст. 528 ЦК УРСР не мають права стати спадкоємцями ні за законом, ні за заповітом особи, які навмисно позбавили життя спадкодавця або кого-небудь з спадкоємців або зробили замах на їх життя. Не мають права стати спадкоємцями за законом батьки після дітей, у відношенні яких вони позбавлені батьківських прав і не були поновлені в цих правах на момент відкриття спадщини, а також батьки і повнолітні діти, що злісно ухилялися від виконання покладених на них в силу закону обов'язків по утриманню спадкодавця, якщо ці обставини підтверджені в судовому порядку.
В даному випадку будь-яких доказів того, що ОСОБА_2 навмисно позбавив життя спадкодавця чи на нього законом покладено обов'язок по утриманню спадкодавця суду надано не було. Статтею 81 КпШС України утримання непрацездатних батьків, які потребують допомоги, покладено на їх повнолітніх дітей. ОСОБА_2 є онуком померлої ОСОБА_4 і законом обов'язок по утриманню бабусі на нього не покладено. Тому, вимоги в частині усунення від спадкування, не підлягають задоволенню.
Вимога про визнання заяви про скасування заповіту, як нікчемної угоди не підлягає задоволенню, з наступних підстав. По-перше, ЦК УРСР не передбачає поняття "нікчемна угода", по-друге, згідно ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Виходячи з даного визначення, визнання правочину нікчемним може мати місце, лише у випадку встановлення недійсності даного правочину законом.
Позивач та представник, як на підставу своїх вимог, посилаються на: відсутність у заяві про скасування заповіту паспортних даних, що на їх думку свідчить про не встановлення особи, яка виконала дану заяву, відсутність волевиявлення заявника, недодержання форми заяви.
Форма заяви визначена Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, затвердженої Наказом міністра юстиції України від 25.08.1994 року №22/5. Згідно п. 17 даної Інструкції вимагається написання текстів нотаріально посвідчуваних заяв чітко, без скорочень, написанням чисел хоча б один раз словами, зазначення прізвища, імені, по батькові, місця проживання. Оспорюєма заява містить всі необхідні реквізити і пояснення позивача в цій частині є необґрунтовані. Факт встановлення особи заявника по паспорту підтверджується записами в нотаріальних реєстрах, оригінали яких оглянуті в судовому та встановлено наявність записів про паспортні дані та власноручний підпис заявника.
Твердження про відсутність волевиявлення заявника на скасування, раніше складеного, заповіту базується лише на поясненнях позивача і жодним чином не обґрунтована та не підтверджена в судовому засіданні. Інших порушень, які б дали підстави для визнання заяви нікчемним правочином судом не встановлено. За даних обставин, в задоволенні даних вимог слід відмовити.
Позивач ставить питання про визнання за ним право на спадкування спірного будинку. При цьому не наводить будь-яких підстав. Згідно ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. В даному випадку заповіт від 22.05.1979 року, складений ОСОБА_4 скасований заявою, останньої, від 08.07.1998 року. Позивач, в силу ст. 529 ЦК УРСР є спадкоємцем першої черги майна померлої ОСОБА_4 Даною нормою також передбачено, що онуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю. Відповідач є онуком померлої ОСОБА_4, його мати ОСОБА_5, яка була донькою ОСОБА_4, померла 01.10.1972 року. Відтак, ОСОБА_2 також є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4
Таким чином, сторони по справі є спадкоємцями майна померлої, своєчасно звернулися з відповідними заявами до нотаріальної контори та мають можливість оформити спадкові права в нотаріальному порядку. Постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії суду не надано.
За даних обставин, в задоволенні вимог слід відмовити.
Судові витрати - залишити по фактично понесеним.
На підставі ст. 524, 528, 529 ЦК УРСР, 81 КпШС України, п. 17 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, керуючись ст. 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування, визнання правочину нікчемним та визнання права власності на спадкове майно- відмовити
Судові витрати залишити по фактично понесеним.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Кіровського О. В. Куценко
районного суду
м.Кіровограда