Справа № 2-116/10
Номер провадження 0
29 жовтня 2010 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі :
головуючої судді - Бурко Р.В.
при секретарі - Кац І.В.
розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання домоволодіння спільною власністю подружжя,-
Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_2 та просить суд ухвалити рішення яким визнанати 19/50 частини домоволодіння за адресою м.Кіровоград вул. Гоголя,55, яке знаходиться у власності ОСОБА_2, спільною власністю подружжя. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що знаходжусь з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, про що свідчить свідоцтво про одруження № 860060 від 18.07.2003 року видане відділом РАГС Кіровського районного управління юстиції м. Кіровограда. У власності відповідача знаходиться 19/50 частин домоволодіння за адресою вул. Гоголя, 55. Прописана в цьому домоволодінні постійно як член родини. В цьому ж домоволодінні прописан і спільний син ОСОБА_2 Данііл Андрійович, 10.05.2004р. народження. Починаючи з 2003 року вона, своїми силами та за свої кошти, зробила капітальний ремонт внітрішньої частини цього домоволодіння, повністю перекрили дах, горище, ремонт стін, як ззовні так і з внітрішньої сторони, замінили вікна, наружні на внітрішні двері, а також прибудувала ще одну кімнату площею 3 м х 5,62м, яка означена на плані литерою "а5". Фактично вартість домоволодіння збільшилася більше ніж на 40%. Відповідач не допомагав їй. Зараз відповідач ставить питання про розірвання шлюбу, тому вимушена звернутися до суду із позовом про визнання 19/50 частини домоволодіння по вул. Гоголя, 55 спільною власністю подружжя. На підставі викладено просить задовольнити позовні вимоги.
Представник позивача повністю підтримав заявлені вимоги посилаючись на обставини викладенні в позовній заяві.
Відповідач позовні вимоги не визнав та пояснив суду, що спірне майно належть йому відповідно до договору купівлі продажу, і будь яких робіт позивачка самостійно в будинку не виконувала.
Представник позивача ОСОБА_3 повністю підтримав пояснення відповідача в задоволенні позовних вимог просить відмовити посилаючись на
Представник позивача ОСОБА_4 повністю підтримав пояснення відповідача, надав аналогічні пояснення поясненням відповідача та представника відповідача ОСОБА_5
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши у сукупності надані по справі докази, суд доходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Згідно ст.ст.10,11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 18.07.2003 року.
Позовні вимоги позивача, які підтверджені свідоцтвом про укладення шлюбу з відповідачем, видатковими накладними, розрахунковими квитанціями, накладними, квитанціями до прибуткових касових ордерів, які оглянуті під час судового засідання, суд доведеними не вважає.
Відповідно до ст.60 СК України та ст.22 КпШС УРСР, яка частково регулює дані правовідносини, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об”єктом права спільного користування.
У ст.61 СК зазначено, що об”єктами права спільної сумісної власності можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.
В силу ст. 28 КпШС УРСР, ст. 60 СК України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Згідно ст.ст.69-71 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
У відповідності до п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст. 69-72 СК України та ст.372 ЦК України, вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року № 11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”, до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи та те, що знаходиться у третіх осіб.
В судовому засіданні встановлено, що квартира в м. Кіровограді по вул.Гоголя,55, відповідно до витягу про реєстрацію власності нерухомого майна, виданого 07 жовтня 2004 року обласним КП Кіровоградським ОБТІ, належить на праві приватної власності відповідно до договору дарування від 30.04.2004 року 19\50 частини ОСОБА_2.
Вказана квартира належить на праві приватної власності відповідно до договору дарування від 30.04.2004 року 19\50 частини ОСОБА_2 та відповідно до ст.. 57 СК України є особистою приватною власністю дружини , чоловіка так як майно набуте ним до шлюбу та на підставі договору дарування в зв»язку з чим суд не може вирішувати питання щодо поділу вказаної квартири між сторонами як такої, що придбана подружжям під час шлюбу.
З повідомленя КП Кіровоградським ОБТІ встановлено, що новостворене нерухоме майно (добудова) за адресою м. Кіровоград по вул. Гоголя, 55 не введене в експлуатацію, і в силу ст.331 ЦК України та відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно право власності на нього не виникло.
Відповідно до ст.. 88 ЦПК України судові витрати віднести на рахунок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по фактично понесеним.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючисьст.ст.ст.10,11 88, 208, 209, 213, 215, 223 ЦПК України, ст..ст.60,61,69-71 СК України, п. 22,24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року № 11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання 19/50 частини домоволодіння за адресою м.Кіровоград вул.. Гоголя,55, яке знаходиться у власності ОСОБА_2, спільною власністю подружжя - відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по фактично понесеним.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення.
Повне рішенням суду виготовлене 05.11.2010 року.
Суддя Кіровського Р. В. Бурко
районного суду
м.Кіровограда