Справа № 357/2197/13-ц Головуючий у І інстанції Шовкопляс О.П.
Провадження № 22-ц/780/1771/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1
Категорія 29 11.06.2015
Іменем України
11 червня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого: судді - Білоконь О.В.,
суддів: Касьяненко Л.І., Савченка С.І.,
при секретарі Токар Т.Ю.,
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 Фейсал ОСОБА_3, ОСОБА_2 ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_5, про відшкодування моральної шкоди ,-
встановила:
У лютому 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 Фейсал ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позову зазначила, що 29 грудня 2011 року сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля Мерседес-Бенц G-500, державний номерний знак ВН 4111АЕ, власником якого є ОСОБА_2 Фейсал ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля НОМЕР_1, під керуванням її сина ОСОБА_6, автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7, які рухалися в напрямку м. Києва.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6, який був сином позивача, загинув на місці пригоди.
По вказаному факту СУ ГУ МВС України в Київській області порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Згідно постанови та обвинувального висновку встановлено вину ОСОБА_5 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
В подальшому до участі у справі як відповідача залучено ОСОБА_2 ОСОБА_3, який на момент ДТП був законним володільцем автомобіля Мерседес-Бенц G-500, державний номерний знак ВН 4111АЕ, та ОСОБА_5 в якості третьої особи який на момент ДТП був за кермом вказаного автомобіля.
Уточнюючи позовні вимоги, позивач зазначила, що оскільки ОСОБА_2 Фейсал ОСОБА_3 на момент ДТП був законним власником, а ОСОБА_2 ОСОБА_3 був законним володільцем автомобіля Мерседес-Бенц G-500, державний номерний знак ВН 4111АЕ, які передали вказаний автомобіль для керування Іяд оді, які не мав водійських прав, тому саме з них слід стягнути на на її користь моральну шкоду, заподіяну їй внаслідок загибелі її сина у розмірі 394632 грн.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2014 року позов задоволено.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 Фейсал ОСОБА_3, ОСОБА_2 ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 компенсацію в розмірі 324 мінімальних заробітних плат, що у грошовому еквіваленті становить 394 632 гривень в якості відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 Фейсал ОСОБА_3, ОСОБА_2 ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 4928 гривень.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, ОСОБА_2 ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього моральної шкоди.
Не оспорюючи вину ОСОБА_5 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, в обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом безпідставно не взято до уваги той факт, що ОСОБА_2 ОСОБА_3 не керував автомобілем в момент дорожньо-транспортної пригоди, не є його власником та не передавав його у керування ОСОБА_5, а тому вина його не доведена.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що 29 грудня 2011 року сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля Мерседес-Бенц G-500, державний номерний знак ВН 4111АЕ, під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля НОМЕР_1, під керуванням сина позивача - ОСОБА_6, автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7, які рухалися в напрямку м. Києва.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6, який був сином позивача, загинув на місці пригоди.
Згідно ч.2 ст. 1187 Цивільного Кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.6 Постанови Вищого спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» о собою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САК 317672, та даних бази ДАІ МВС України «Автомобіль» власником автомобіля Мерседес-Бенц G-500, державний номерний знак ВН 4111АЕ, є ОСОБА_2 Фейсал ОСОБА_3 ( а.с.6 т.1, а.с.11,т.2).
Відповідно до довіреності від 8 грудня 2011 року, ОСОБА_2 Фейсал ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_2 ОСОБА_3, експлуатувати та розпоряджатись автомобілем Мерседес-Бенц G-500, державний номерний знак ВН 4111АЕ ( а.с.12, т.2).,
Як видно із копії водійських документів на ім»я Іяд Оі, вони видані у штаті Флоріда Сполучених штатів Америки ( а.с.152, т.1)
Згідно з листом департаменту державної автомобільної інспекції МВС України від 16 червня 2014 року, вказані водійські документи не відповідають вимогам 6,7, додатка до міжнародної Конвенції про дорожній рух , США не входить до переліку країн, які підприсали вказану Конвенцію, відповідно, ці водійські документи не дають прва керування транспортним засобом на території України ( а.с.178,179, т.1).
Із наведеного слідує, що 29 грудня 2011 року, коли сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля Мерседес-Бенц G-500, державний номерний знак ВН 4111АЕ, керував вказаним автомобілем ОСОБА_5 без відповідної правої підстави, отже, він не був законним володільцем автомобіля і не є особою, яка в силу вимог ч.2 ст. 1187 ЦК України мала б відповідати за спричинену шкоду.
Стягуючи моральну шкоду з відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 суд першої інстанції вірно виходив з того що він, як законний володілець автомобіля Мерседес-Бенц G-500, державний номерний знак ВН 4111АЕ, використання якого спричинило моральну шкоду позивачеві, має відповідати за її завдання.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 ОСОБА_3 не керував автомобілем в момент дорожньо-транспортної пригоди, не спростовують висновків суду про необхідність стягнення з нього шкоди як із законного володільця джерела підвищеної небезпеки, діяльність якого спричинено шкоду.
Також матеріали справи не містять даних про те, що автомобіля Мерседес-Бенц G-500, державний номерний знак ВН 4111АЕ, вибув із законного володіння ОСОБА_2 ОСОБА_3 поза волею останнього, тому доводи апеляційної скарги про те, що він не передавав автомобіль для керування ОСОБА_5 є непереконливими, враховуючи факт знаходження в момент ДТП у ОСОБА_5 реєстраційного документу на автомобіль.
Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення ії цивільного права, має право на їх відшкодування.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_4, як матері, сина, що загинув, заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких я зазнала внаслідок смерті її сина.
Розмір моральної шкоди визначений відповідно до висновку судово-психологічної експертизи від 18 листопада 2013 року ( а.с.75-82, т.1), доказів на його спростування апеляційна скарга чи матеріали справи не містять, тому колегія суддів вважає що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди - 394 632 грн. з урахуванням вимог розумності та справедливості є достатньою і справедливою компенсацією позивачу за завдану моральну шкоди у зв»язку з загибеллю сина.
Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними, а висновок суду про стягнення шкоди з ОСОБА_2 ОСОБА_3 ґрунтується на матеріалах справи і вимогах закону.
Разом з тим, розглядаючи справу відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах апеляційної скарги ОСОБА_2 ОСОБА_3, рішення суду першої інстанції про стягнення шкоди з ОСОБА_2 Фейсал ОСОБА_3 судом апеляційної інстанції не переглядається.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий :
Судді :