Справа № 357/4619/15-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/780/144/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Категорія 09.04.2015
Іменем України
09 квітня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу заступника прокурора Білоцерківського району Київської області ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2015 року, -
Ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2015 року в задоволенні клопотання слідчого СВ Білоцерківського МВ ( з обслуговування м. Біла Церква та Білоцерківського районну) ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_8 про арешт тимчасово вилученого майна відмовлено.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що вилучене у ОСОБА_9 майно не підпадає під критерії ст. 167 КПК України, а клопотання слідчого про арешт цього майна подано з порушенням строків, передбачених ч. 5 ст. 171 КПК України ( справа № 357/4619/15-к, провадження № 1-кс/ 357/651/15).
В апеляційній скарзі прокурор, просить ухвалу слідчого судді скасувати, та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на тимчасово вилучене 26.03.2015 року у ОСОБА_9 належне йому майно, а саме: пуховик чорного кольору з написом на лівій кишені «TIGER FORS», мобільний телефон марки «Нокіа» чорного кольору , EMEI: НОМЕР_1 , п'ять пар чоловічого взуття, джинсові штани темно-синього кольору, светер шерстяний темного кольору з капюшоном, рукавиці з тканини чорного кольору, грошові кошти в сумі 720 грн., з яких одна купюра номіналом 500 грн., одна купюра номіналом 200 грн., одна купюра номіналом 10 грн., одна купюра номіналом 5 грн, дві купюри номіналом 2 грн., одна купюра номіналом 1 грн., для подальших проведень експертиз та слідчих дій.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги прокурор вказує, що слідчим суддею в порушенні вимог ст. 173 КПК України не враховано правової підстави для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, а також розміру можливої конфіскації майна, розміру шкоди завданої кримінальним правопорушенням, та можливого цивільного позову. Також доводи слідчого судді про порушення слідчим вимог ч.5 ст. 171 КПК України щодо строків подання клопотання про арешт тимчасово вилученого майна не відповідають даним про час звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на тимчасово вилучене майно у ОСОБА_9 , обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
За змістом ст. ст.170, 167 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, якщо є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
В клопотанні старшого слідчого Білоцерківського МВ (з обслуговування м. Біла Церква та Білоцерківського району) ГУМВС України в Київській області ОСОБА_8 зазначено, що підставою накладення арешту на майно слугує те, що вказані речі є предметами та засобами вчинення кримінального правопорушення, а також можуть бути набутими в результаті вчинення кримінального правопорушення та могли зберегти на собі його сліди.
Слідчий суддя приймаючи рішення про відмову в накладенні арешту на майно підозрюваного ОСОБА_9 , послався на те, що відсутні підстави передбачені ст. 167 КПК України.
Проте з таким рішенням не можливо погодитися, оскільки подані доводи слідчого про необхідність накладення арешту на майно, відповідають критеріям зазначеним у ст. 167 КПК України.
При вирішенні питання накладення арешту на майно слідчим суддею не були враховані вимоги положення п.2 ст. 173 КПК України, а саме:
1) правову підставу для арешту майна;
2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення;
3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову;
4) наслідки арешту майна для інших осіб;
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Також заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про дотримання слідчим строків на подачу до суду клопотання про накладення арешту, як про це було зазначено в ухвалі слідчого судді.
Так, відповідно до матеріалів провадження вказані у клопотанні речі були вилучені 26.03.2015 року, а 27.03.2015 року до слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду було подане клопотання про накладення арешту, однак ухвалою слідчого судді від 29.03.2015 року дане клопотання було повернуто слідчому для усунення недоліків, і 31.03.2015 року слідчим після усунення вказаних недоліків і було подано дане клопотання в строки визначені ч.3 ст.172 КПК України.
Таким чином, слідчим були дотримані встановлені кримінальним процесуальним законом строки на подачу клопотання, а висновок слідчого судді не відповідає фактичним даним про звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.
Колегія суддів також вважає , що в апеляційній інстанції прокурором доведено, що вилучені за місцем фактичного проживання ОСОБА_9 предмети одягу та вилучений під час його особистого обшуку мобільний телефон могли бути використані, як засоби вчинення кримінального правопорушення і зберегли на собі його сліди, а вилучені під час особистого обшуку останнього грошові кошти одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а тому на них може бути накладено арешт.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню, з ухваленням рішення про задоволення клопотання про арешт майна.
Керуючись ст.ст 309,310,404,407,419,422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу заступника прокурора Білоцерківського району Київської області ОСОБА_7 задовольнити.
Скасувати ухвалу Білоцерківського міськрайнного суду Київської області від 01 квітня 2015 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Білоцерківського МВ ( з обслуговування м. Біла Церква та Білоцерківського району) ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_8 про арешт тимчасово вилученого майна.
Ухвалити нову ухвалу.
Накласти арешт на тимчасово вилучене 26.03.2015 року у ОСОБА_9 йому належне майно , а саме: пуховик чорного кольору з написом на лівій кишені «TIGER FORS», мобільний телефон марки «Нокіа» чорного кольору , EMEI: НОМЕР_1 , п'ять пар чоловічого взуття, джинсові штани темно-синього кольору, светер шерстяний темного кольору з капюшоном, рукавиці з тканини чорного кольору, грошові кошти в сумі 720 грн., з яких одна купюра номіналом 500 грн., одна купюра номіналом 200 грн., одна купюра номіналом 10 грн., одна купюра номіналом 5 грн, дві купюри номіналом 2 грн., одна купюра номіналом 1 грн., для подальших проведень експертиз та слідчих дій.
Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_10 .
Згідно з оригіналом
Суддя ОСОБА_2