Справа № 447/184/15-к
15.06.2015 року м.Миколаїв
Миколаївський районний суд Львівської області, у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві Львівської області кримінальне провадження №12014140250001479, внесеного у Єдиний реєстр досудових розслідувань 22.12.2014 року про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.186 КК України,-
ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він 22.12.2014 року, приблизно о 19 год. 15 хв. в місті Новий Розділ по пр. Шевченка, 16 Львівської області, біля банкомату «Укргазбанк». маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, повторно, вчинив відкрите викрадення майна ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме грошових коштів у сумі 900 гривень, які видав останньому банкомат «Укргазбанк». Після чого, ОСОБА_5 з викраденими грошима з місця вчинення кримінального правопорушення скрився та витратив викрадене майно на власні потереби.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив відкрите викрадення чужого майна, повторно, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, пояснив, що 22.12.2014 року, приблизно о 19 год. 15 хв. в місті Новий Розділ по пр. Шевченка, 16 Львівської області, біля банкомату «Укргазбанк» відштовхнув потерпілого від банкомату, який видав йому грошові кошти, забрав їх і побіг в сторону православної церкви, поміж будинками та вуличками. Будучи неподалік даного храму, зупинився, оглянувшись він побачив що за ним ніхто не біжить, він вирішив порахувати гроші. Загальна сума викрадених коштів складала 900,00 гривень. Це були купюри по 200 і 100 гривень.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що 22.12.2014 року, приблизно о 19 год. 15 хв. в місті Новий Розділ по пр. Шевченка, 16 Львівської області, біля банкомату «Укргазбанк», в момент коли йому банкомат видав грошові кошти в сумі 900,00 гривень, його відштовхнув невідомий йому чоловік, який заволодівши його грошами побіг в сторону дороги на вул.Яворницького. Він почав бігти за ним і кричати "стій!", однак він не зупинявся і скрився за будинками та вуличками і він втратив його слід.
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочину та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини кримінального провадження і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності його позиції, роз'яснивши йому положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися.
Оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186 КК України повністю та об'єктивно доведена.
Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України, оскільки 22.12.2014 року, приблизно о 19 год. 15 хв. в місті Новий Розділ по пр. Шевченка, 16 Львівської області, біля банкомату «Укргазбанк», маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, обвинувачений повторно, вчинив відкрите викрадення майна ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме грошових коштів у сумі 900 гривень, які видав останньому банкомат «Укргазбанк». Після чого, ОСОБА_5 з викраденими грошима з місця вчинення кримінального правопорушення скрився та витратив викрадене майно на власні потереби.
Згідно п.п.1, 2, 3, 4, 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» вбачається, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 65 КК (2341-14) суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за чинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на грунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм
співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК) (2341-14), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо.
Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи непогашених судимостей, адміністративних стягнень),склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Виходячи з того, що згідно зі ст. 34 КК (2341-14) рецидивом злочину визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин, не зняту або не погашену в установленому законом порядку, у кожній справі необхідно з'ясовувати відповідні дані.
Для вирішення питання про наявність рецидиву злочину не має
значення, чи був закінчений умисний злочин, за який особа
засуджується за останнім вироком або засуджувалася раніше, а також
була вона виконавцем чи співучасником цих злочинів.
На підставі вищенаведеного, суд призначаючи покарання обвинуваченому, враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, а саме те, що скоєний обвинуваченим злочин є тяжким, особу обвинуваченого, який раніше судимий, що стверджується дослідженою в судовому засіданні вимогою про судимість №6272 від 03.06.2015 року, дослідженими в судовому засіданні характеристики, згідно якої обвинувачений за місцем навчання та проживання характеризується типово, довідки від лікаря-нарколога №385 від 25.12.2014 року, та довідки від лікаря-психіатра від 25.12.2014 року, згідно яких обвинувачений на обліку лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не числиться, щире каяття, як обставину, що пом'якшує покарання та рецидив злочину, як обставину, що обтяжує покарання.
Крім цього, призначаючи покарання, суд бере до уваги той факт, що обвинувачений підозрюється у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.187, ч.2 ст.263 КК України, що стверджується довідкою про судимість №6272 від 03.06.2015 року.
Враховуючи наведене, суд вважає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_5 не можливе без ізоляції від суспільства і тому покарання обвинуваченому слід обрати у виді позбавлення волі.
На підставі наведеного вище керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання рахувати з дня обрання засудженому запобіжного заходу у виді взяття під варту, а саме з 14.05.2015 року.
Речовий доказ, а саме паперовий конверт в котрому знаходиться цифровий носій "DVD-R Verbatim, 4.7 Gb. 120 min." на котрий перекопійовано записи із камер відеоспостереженя, ща розташовані в продуктовому магазині "Янтар" в м.Новий Розділ, по пр.Шевченка, 16 Львівської області, за 22.12.2014 року в період з 18:00 год. по 19:30 год. - залишити у матеріалах кримінального провадження №12014140250001479 протягом усього часу їх зберігання.
Міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою залишити без змін.
Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Миколаївський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя: ОСОБА_1