Справа № 161/16446/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А.В.
Провадження № 22-ц/773/504/15 Категорія: 19 Доповідач: Свистун О. В.
11 червня 2015 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді - Свистун О.В.,
суддів - Завидовської-Марчук О.Г., Федонюк С.Ю.,
при секретарі - Перебойчуку Р.В.,
за участі представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом приватного вищого навчального закладу «Володимир-Волинський медико-технічний коледж» до ОСОБА_3 вищого навчального закладу «Міжнародний науково-технічний університет імені академіка ОСОБА_4», ОСОБА_5 про солідарне стягнення боргу,
за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 вищого навчального закладу «Міжнародний науково-технічний університет імені академіка ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 лютого 2015 року, -
09 жовтня 2014 року приватний вищий навчальний заклад «Володимир-Волинський медико-технічний коледж» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 вищого навчального закладу «Міжнародний науково-технічний університет імені академіка ОСОБА_4», ОСОБА_5 про солідарне стягнення боргу. Свої вимоги мотивував тим, що в період з 15.03.2010 року по 11.04.2012 року відповідачу - ОСОБА_3 вищому навчальному закладу «Міжнародний науково-технічний університет імені академіка ОСОБА_4» було перераховано грошові кошти в загальній сумі 60 450 грн. без достатньої правової підстави, а тому відповідач зобов'язаний повернути дані кошти позивачу по справі. 08.05.2013 року відповідачу було направлено претензію в порядку ст. 530 ЦПК України з вимогою повернути дані кошти коледжу до 17.05.2013 року. Однак дана вимога відповідачем не була виконана.
24.09.2013 року між ПВНЗ «Володимир-Волинський медико-технічний коледж» та фізичною особою ОСОБА_5 було укладено договір поруки, за умовами якого останній поручався перед позивачем за виконання відповідачем грошових зобов'язань по виплаті 60450 грн., перерахованих відповідачу в якості безпроцентної позики.
Оскільки відповідач не повернув отриманні кошти у встановлений вимогою час, просили стягнути із відповідачів солідарно всю суму боргу.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 10 лютого 2015 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_3 вищого навчального закладу «Міжнародний науково-технічний університет імені академіка ОСОБА_4», ОСОБА_5 в користь приватного вищого навчального закладу «Володимир-Волинський медико-технічний коледж» грошові кошти в розмірі 60450 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 вищого навчального закладу «Міжнародний науково-технічний університет імені академіка ОСОБА_4», ОСОБА_5 в користь приватного вищого навчального закладу «Володимир-Волинський медико-технічний коледж» 604.50 грн. судового збору, з кожного по 302.25 грн.
Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції відповідач ОСОБА_3 вищий навчальний заклад «Міжнародний науково-технічний університет імені академіка ОСОБА_4» подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушено і неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Просив дане рішення скасувати і відмовити в задоволені позову повністю, оскільки будь-яких зобов'язань та боргів перед позивачем немає.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 вищого навчального закладу «Міжнародний науково-технічний університет імені академіка ОСОБА_4» - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав з підстав у ній зазначених.
Представник позивача - приватного вищого навчального закладу «Володимир-Волинський медико-технічний коледж» - ОСОБА_1 апеляційну заперечила, оскільки вважає, що рішення ухвалено відповідно до вимог процесуального і матеріального права.
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, причин неявки суд не повідомив.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково виходячи з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі зобов'язанні нести солідарну відповідальність перед позивачем, оскільки боржник не виконав своїх зобов'язань в добровільному порядку.
Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 вищий навчальний заклад «Володимир-Волинський медико-технічний коледж» звернувся до відповідачів із позовом про солідарне стягнення коштів в сумі 60450 грн., які позивачем на протязі господарської діяльності юридичних осіб з 15 березня 2010 року по 11 квітня 2012 року було перераховано ОСОБА_3 вищому навчальному закладу «Міжнародний науково-технічний університет імені академіка ОСОБА_4». Із наданих платіжних квитанцій та виписок по особових рахунках встановлено, що між юридичними особами, сторонами по справі, постійно проводилися перерахунки коштів на різні суми. У платіжних квитанціях у розділі призначення постійно зазначалося, що це кошти згідно договорів позики. Проте самих договорів позики між сторонами не укладалося, що встановлено рішення Луцького міськрайонного суду від 12.12.2013 року (а.с. 77-79).
Отже позивач вказує, що перерахунок коштів між юридичними особами проходив без достатньої правової підстави, а тому просив стягнути дані кошти на підставі ст. 1212 ЦПК України. Таким чином спір про боргові зобов'язання виник між юридичними особами.
24 вересня 2013 року між ОСОБА_3 вищим навчальним закладом «Володимир-Волинський медико-технічний коледж» та відповідачем ОСОБА_5 було укладено договір поруки, згідно якого останній поручився перед кредитором за виконання ОСОБА_3 вищим навчальним закладом «Міжнародний науково-технічний університет імені академіка ОСОБА_4» грошових зобов'язань по сплаті 60 450 грн.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 10 лютого 2015 року в даній справі в частині позовних вимог до поручителя ОСОБА_5 скасоване рішенням апеляційного суду Волинської області від 11 червня 2015 року та в задоволені позову приватного вищого навчального закладу «Володимир-Волинський медико-технічний коледж» до ОСОБА_5 про солідарне стягнення боргу - відмовлено.
Оскільки правовідносини виникли між юридичними особами, то згідно до ст. 1 ГПК України спір повинен розглядатися в господарському суді згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ.
Відповідно до ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 вищого навчального закладу «Міжнародний науково-технічний університет імені академіка ОСОБА_4» підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 310, 205, 317, 218, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргувідповідача ОСОБА_3 вищого навчального закладу «Міжнародний науково-технічний університет імені академіка ОСОБА_4» задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 лютого 2015 року в справі за позовом приватного вищого навчального закладу «Володимир-Волинський медико-технічний коледж» до ОСОБА_3 вищого навчального закладу «Міжнародний науково-технічний університет імені академіка ОСОБА_4» про солідарне стягнення боргу - скасувати.
Провадження у справі за позовом приватного вищого навчального закладу «Володимир-Волинський медико-технічний коледж» доОСОБА_3 вищого навчального закладу «Міжнародний науково-технічний університет імені академіка ОСОБА_4» про солідарне стягнення боргу - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: