Справа № 319/714/15-ц
Провадження №2/319/547/2015
11 червня 2015 року смт Куйбишеве
Куйбишевський районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді Скляра С.Ю.,
при секретарі судового засідання Шипко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Куйбишевського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з вимогою про стягнення боргу у сумі 15 000 грн. 00 коп.. Послалась на те, що вона на виконання договору позики від 21 серпня 2014 року передала у позику відповідачам грошові кошти у зазначеній сумі. Останні зобов'язалися у строк до 21 грудня 2014 року повернути суму позики, однак до теперішнього часу свої зобов'язання не виконали, у зв'язку з чим ОСОБА_1 вимушена була звернутися до суду за захистом порушених майнових прав із відповідним позовом. Крім того, позивач прохає вирішити питання про розподіл понесених нею судових витрат.
Позивач ОСОБА_1 у письмовій заяві повідомила судові про те, що вона підтримує заявлені вимоги по тих підставах, які були викладені в позовній заяві (а.с.22).
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час і місце слухання справи була повідомлена належним чином, до суду подала заяву з проханням слухати справу без її участі.
Виходячи з наведеного, а також положень ч.2 ст.158 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання за відсутності позивача ОСОБА_1.
Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, хоча про час і місце його проведення повідомлялися належним чином (а.с.10,12-14,24,25), причини своєї неявки судові не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без їхньої участі не заявили.
За письмової згоди позивача ОСОБА_1 суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
У відповідності до вимог ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Суд, з'ясувавши позицію позивача, викладену у письмових заявах, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, надавши їм оцінку, вважає, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до положень статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
21 серпня 2014 року ОСОБА_1 передала у позику ОСОБА_2 і ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 15 000 грн. 00 коп., а останні зобов'язалися повернути вказані грошові кошти у строк до 21 грудня 2014 року (а.с.6,23).
Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ч.2 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як вбачається з матеріалів справи, позичальники ОСОБА_2 і ОСОБА_3 своїми підписами у договорі підтвердили, що грошові кошти, які є предметом цього договору, передані позикодавцем і одержані позичальниками повністю.
Статтею 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей
Позичальник, як передбачено ст.1049 ЦК України, зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з нормою ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (стст.530,631 ЦК України).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст.1050 ЦК України.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч.1 ст.1050 ЦК України).
За умовами договору позики ОСОБА_2 і ОСОБА_3 зобов'язалися повернути ОСОБА_1 запозичені грошові кошти у строк до 21 грудня 2014 року, однак свого обов'язку не виконали.
Відповідно до положень ст.543 ЦК України у кредитора є право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі й від усіх боржників разом, і від будь-кого з них окремо; у разі, коли кредитор звернув вимогу лише до одного з боржників, але не одержав від такого боржника виконання обов'язку в повному обсязі, зобов'язання не припинилося й він має право вимагати від інших солідарних боржників недоодержане.
З матеріалів справи випливає, що ОСОБА_1 скористалася правом вимагати виконання обов'язку в повному обсязі від усіх боржників разом.
Таким чином, між сторонами по даній справі на підставі договору позики виникли відповідні зобов'язання, за невиконання яких настає цивільно-правова відповідальність боржників, що відповідає вимогам статей 1049 і 1050 ЦК України, а тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів в сумі 15 000 грн. 00 коп. у солідарному порядку.
Оскільки позов задоволено, суд в порядку ст.88 ЦПК України має підстави для стягнення з відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 понесених нею судових витрат в сумі 243 грн. 60 коп., а саме, в межах суми сплаченого судового збору при пред'явленні позову до суду (а.с.1). Зазначена сума судових витрат підлягає до стягнення з відповідачів у рівних частках з кожного, оскільки солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
На підставі викладеного, керуючись стст.526, 530, 543, 610, 631, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, стст.10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -
ОСОБА_4 Вікторівни, - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) і ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрована адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт громадянина України серії СА №397815, виданий Пологівським РВ УМВС України в Запорізькій області від 04 лютого 1997 року, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1) заборгованість за договором позики, а саме, грошові кошти в сумі 15 000 (п'ятнадцяти тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 121 (ста двадцяти однієї) гривні 80 (вісімдесяти) копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 121 (ста двадцяти однієї) гривні 80 (вісімдесяти) копійок.
Рішення суду відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції - Куйбишевський районний суд Запорізької області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-денного строку з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив - Куйбишевським районним судом Запорізької області, за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: С.Ю.Скляр