10 червня 2015 року 810/1888/15
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Приходько Н.І., за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
6 травня 2015 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне підприємство Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» (комунальне підприємство, КМ КОР Тетіївтепломережа») із позовом до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (ДПІ, Інспекція), у якому просили:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 березня 2015 року №0002931500;
- зобов'язати відповідача відобразити у картці особового рахунку позивача відомості про сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень, листопад 2014 року відповідно до призначень платежів, вказаних у платіжних дорученнях позивача.
Зазначали, що своєчасно задекларували податкові зобов'язання з податку на додану вартість та сплатили їх в установлені законом строки, однак податковий орган неправомірно змінював призначення платежу відносно сум податків, сплачених позивачем, і спрямовував ці кошти на погашення податкового боргу, що виник у попередніх податкових періодах. Звертали увагу на постанову суду апеляційної інстанції, якою податковий орган зобов'язано відобразити у картці особового рахунку позивача відомості про сплату податкових зобов'язань відповідно до призначень платежів, вказаних у платіжних дорученнях КМ КОР Тетіївтепломережа» за січень-грудень 2012 року.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 10 червня 2015 року не з'явився, про дату, місце і час розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно; подав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просив відмовити у його задоволенні, а також розглядати справу за відсутності представника податкового органу. Вказав, що встановлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в ОСОБА_1 і є достатньою підставою для прийняття такого повідомлення-рішення та стягнення штрафних санкцій. Наголошував на наявності у податкового органу права направляти сплачені платником кошти на погашення заборгованості, що виникла раніше, незалежно від вказаного призначення платежу.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи із такого.
Як вбачається з ОСОБА_1 №103/151/24879282 від 4 березня 2015 року, Інспекцією проведено камеральну перевірку Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» щодо своєчасності сплати платежів до бюджету з податку на додану вартість, терміном сплати 30 серпня 2014 року, 5 вересня 2014 року, 30 грудня 2014 року (а.с.12-13).
За висновками цього ОСОБА_1 позивачем порушено строки сплати узгоджених податкових зобов'язань із податку на додану вартість згідно податкових декларацій від 20 серпня 2014 року №9048541362 та 17 грудня 2014 року №9072852791, а також уточнюючого розрахунку до декларації з податку на додану вартість №9051090714 від 5 вересня 2014 року, у зв'язку із чим констатовано порушення пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України.
За результатами перевірки податковим органом, у залежності від строків затримки сплати узгоджених податкових зобов'язань, на підставі статті 126 Податкового кодексу України, прийнято податкове повідомлення-рішення №0002931500 від 13 березня 2015 року, згідно якого до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 16727,01 грн.
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.
Під час судового розгляду сторони не оспорювали факти декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень та грудень 2014 року, а також перерахування позивачем відповідних сум податку до Державного бюджету України.
Також судом встановлено, що на момент здійснення кожного з платежів позивач мав податковий борг, а податковий орган зараховував сплачені позивачем суми в рахунок погашення наявного податкового боргу, що виник у попередніх податкових (звітних) періодах, а не згідно призначення платежу, зазначеного у дорученнях на перерахування коштів. Це підтверджується дослідженими примірниками зворотного боку облікової картки зі сплати податку на додану вартість Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» за 2014 рік та за січень - травень 2015 року (а.с.206-224).
У зв'язку із спрямуванням сплачуваних позивачем сум податку на додану вартість, за прострочення сплати яких нараховано штрафні санкції оскаржуваним повідомленням-рішенням, на погашення податкового боргу, що виник у попередніх періодах, податкові зобов'язання за звітні податкові періоди погашались з порушенням визначених законом строків їх сплати, через що податковий орган застосував до позивача штраф відповідно до положень статті 126 Податкового кодексу України.
У судовому засіданні представник позивача наголошував, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у справі №810/1323/13-а визнано протиправним і скасовано податкове-повідомлення рішення від 17 січня 2013 року №0000021503 та зобов'язано Тетіївську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби відобразити у картці особового рахунку позивача відомості про сплату податкових зобов'язань відповідно до призначень платежів, вказаних у платіжних дорученнях Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» за січень - грудень 2012 року. Стверджував, що таке рішення суду податковим органом не виконано, відомості про сплату податкових зобов'язань відповідно до призначень платежів, вказаних у платіжних дорученнях, у картці особового рахунку позивача не відображено, а тому податковий орган зараховував сплачені позивачем суми в рахунок погашення податкового боргу, який виник у зв'язку із невиконанням рішення Київського апеляційного адміністративного суду.
Разом із тим, доказів невиконання податковим органом рішення Київського апеляційного адміністративного суду позивачем не надано; також позивачем не подано доказів щодо звернення вказаного рішення до примусового виконання.
Крім того, доказів зв'язку між названим судовим рішенням, яке стосувалося 2012 року, із наявністю податкового боргу з податку на додану вартість при сплаті податкових зобов'язань за серпень 2014 року та за грудень 2015 року - КМ КОР «Тетіївтепломережа» не подано.
Також, як вбачається із постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у справі №810/1323/13-а, таким судом при вирішенні названої справи застосовано законодавчі норми, які діяли до набрання чинності Податковим кодексом України (положення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті), а задоволення позову мотивоване спрямуванням коштів сплачених як податок на додану вартість за 2012 рік на погашення заборгованості із цього ж податку за 2009-2010 роки при наявності судових рішень, якими встановлено факти протиправної зміни призначення платежу у 2009-2010 роках (до вступу в дію Податкового кодексу України).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Як закріплено у статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За нормами пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
За приписами пункту 57.1 статті 57 цього кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (пункт 57.3 статті 57 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
За визначенням у підпункті 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України погашенням податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом; а податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175 цих же статті і пункту).
За правилами пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Із системного тлумачення пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України випливає, що законом імперативно встановлено обов'язок податкового органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а платнику податків встановлено заборону спрямовувати кошти на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу (крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).
Як закріплює пункт 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
При цьому, як вже зазначалося вище, доказів зв'язку між рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у справі №810/1323/13-а, яке стосувалося 2012 року, і наявністю податкового боргу із податку на додану вартість у комунального підприємства при сплаті податкових зобов'язань за серпень 2014 року та за грудень 2014 року згідно податкових декларацій від 20 серпня 2014 року №9048541362 та 17 грудня 2014 року №9072852791, а також уточнюючого розрахунку до декларації з податку на додану вартість №9051090714 від 5 вересня 2014 року, позивачем надано не було, як не встановлено їх і у ході розгляду справи. У той же час, матеріали справи містять докази наявності податкового боргу у КМ КОР «Тетіївтепломережа» на час здійснення оплати зобов'язань із податку на додану вартість за серпень 2014 року та за грудень 2014 року.
За наведеного, зарахування податковим орган коштів, що надходили від позивача в оплату податкових зобов'язань із податку на додану вартість за відповідний період на погашення податкового боргу, що виник у попередніх податкових періодах, є правомірним, а отже суд резюмує, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України.
У зв'язку із цим, підстави для визнання протиправним і скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення - відсутні.
Стосовно вимоги про відображення у картці особового рахунку позивача відомостей про сплату податкових зобов'язань відповідно до призначень платежів, вказаних у платіжних дорученнях, то суд зазначає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки належить до дискреційних повноважень податкового органу, які суд не має права перебирати на себе. Крім того, така вимога є похідною від першої щодо скасування податкового повідомлення-рішення, у задоволенні якої суд відмовляє, тому вона також не підлягає задоволенню.
За правилами статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За викладеного вище суд доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до вимог частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
У той же час, за правилами частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. У випадку, який розглядається, позовні вимоги є майновими, а їх розмір становить 16727,01 грн., тому судовий збір за майнові вимоги, у випадку що розглядається, складає 1827,00 грн., оскільки не може бути менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.
У частині третій статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Позивач відповідно до платіжного доручення №2199 від 21 квітня 2015 року сплатив судовий збір у сумі 182,70 грн. за майнові вимоги; тому сума судового збору, яка підлягає стягненню із Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» до Державного бюджету України, складає 1644,30 грн. (1827 грн. - 182,70 грн.).
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Стягнути із Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Скрипка І.М.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 15 червня 2015 р.