21 травня 2015 року 810/17/15
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група Центр" до Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю " Торгово - промислова група Центр" з позовом до Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2014 №0013321702 та від 21.11.2014 №0009202201 (з урахуванням уточнених позовних вимог).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення Броварської державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області прийняті з порушенням норм матеріального права, є такими, що суперечать нормам чинного законодавства України та підлягають скасуванню.
Відповідач проти позову заперечував з мотивів викладених в письмових запереченнях.
В призначений день та час у судове засідання сторони не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження у зв'язку з неприбуттям відповідача.
Згідно із частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд вирішив розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.
Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
В період з 24.06.2014 по 15.07.2014 відповідачем по справі було проведено щодо позивача документальну планову виїзну перевірку за наслідками якої складено Акт від 22.07.2014 №410/10-06-22-01/31648072 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «ТПГ Центр» (код за ЄДРПОУ 31648072) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 (далі - Акт перевірки від 22.07.2014).
Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ТПГ Центр»:
- п.п. 135.5.4 п.135.5 статті 135, п.п. 139.1.1 та п.п. 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті на загальну суму 1514435,00 грн., в тому числі в 4 кварталі 2011 року на 17565,00 грн., в 3 кварталі 2012 року на суму 37548,00 грн., в 4 кварталі 2012 року на суму 51450,00 грн., в 2013 році на суму 1407872,00 грн.;
- п.188.1ст.188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, пунктів 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податку на додану вартість, що підлягає сплаті на загальну суму 583683,00 грн. в тому числі за серпень 2011року на 3902,00 грн., за жовтень 2011 року на 2072,00 грн., за листопад 2011 року на 328853,00 грн., за січень 2012 року на 250 грн., за липень 2012 року на 35760,00 грн., за листопад 2012 року на 55812,00 грн., за січень 2013 року на 5351,00 грн., за лютий 2013 року на 52433,00 грн., за березень 2013 року на 3435,00 грн., за квітень 2013 року на 43799,00 грн., за травень 2013 року на 9909,00 грн., за червень 2013 року на 25296,00 грн., за липень 2013 року на 5614,00 грн., за серпень 2013 року на 4131,00 грн., за вересень 2013 року на 4939,00 грн., за жовтень 2013 року на 1256,00 грн., за листопад 2013 року на 358,00 грн., за грудень 2013 року на 513,00 грн.;
- п. 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення у грудні 2013 року на суму 5364,00 грн., які підлягають зменшенню.
- п.п. 14.1.180 п. 14.1 статті 14, п.п. 168.1.1 п. 168.1 статті 168, п.п. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.5 статті 164, статті 171, п. 177.8, статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань по податку на доходу фізичних осіб до об'єкта оподаткування та визначено податкове зобов'язання платника податків ТОВ «ТПГ Центр», належне до сплати в бюджет держави в сумі 514438,53 грн.
На підставі Акта перевірки від 22.07.2014 №410/10-06-22-01/31648072 відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 07.08.2014 року №0007302201, №0007312201, №0013321702, №0007292201.
Позивач, не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх в адміністративному порядку шляхом подання скарг до ГУ ДФС у Київській області та до Державної фіскальної служби України.
Головне управління ДФС у Київській області своїм рішенням від 13.10.2014 року №2550/10/10-36-10-01-04/820 частково задовольнило скаргу позивача та скасувало податкове повідомлення-рішення від 07.08.2014 №0007292201 в частині визначеного податку на прибуток в розмірі 80817,00 грн. і відповідні штрафні санкції; скасувало податкове повідомлення-рішення від 07.08.2014 №0007302201 в частині визначеного податку на додану вартість у сумі 76458,00 грн. і відповідні штрафні санкції; скасувало податкове повідомлення-рішення від 07.08.2014 №0007312201 про завищення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 5364,00 грн. в повному обсязі, у задоволенні інших вимог скарги було відмовлено.
З урахуванням висновків ГУ ДФС у Київській області про часткове задоволення скарги позивача відповідачем було винесено нові податкові повідомлення-рішення від 21.11.2014 №0009202201 на суму 1433618,00 грн., щодо податку на прибуток підприємства та №0009222201 на суму 507198,00 грн. щодо податку на додану вартість. Крім цього, податкове повідомлення рішення №0013321702 від 07.08.2014 на суму 514438,33 грн. щодо податку на доходи фізичних осіб залишено без змін.
30.03.2015 року позивачем було подано до Броварської ОДПІ заяву про намір досягнення податкового компромісу.
За результатами розгляду вищевказаної заяви відповідачем 09.04.2015 було прийнято рішення №5609/10-06/22-01-686 про часткове задоволення заяви, відповідно до якого податковий компроміс було досягнуто по податковому повідомленню-рішенню від 21.11.2014 №0009222201 на суму 507198,00 грн. в повному обсязі. А також, частково досягнуто компромісу по податкових повідомленнях-рішеннях від 21.11.2014 №0009202201на суму 1253594,00 грн. та №0009202201.
Враховуючи вищевикладені обставини, судом встановлено, що предметом даного адміністративного позову є податкові повідомлення-рішення від 21.11.2014 №0009202201 на суму 1253594,00 грн. та від 07.08.2014 №0013321702 на суму 514438,33 грн.
Позивач, не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішенням звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд їх скасувати.
Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних обставин.
Як убачається з Акту перевірки від 22.07.2014 №410/10-06-22-01/31648072 відповідач дійшов висновку, що Договір №1/пв про відступлення права вимоги від 29.08.2013, укладений між ТОВ «ТПГ Центр» та ОСОБА_1 відповідно до приписів статей 203, 215, 216, 514, 517, 519 Цивільного кодексу України є недійсним.
Крім того, відповідач вважає, що позивачем було занижено податкові зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за результатами перерахування грошових коштів ТОВ «ТПГ Центр» фізичній особі ОСОБА_1 на рахунок, що є фактичним наданням додаткових благ фізичній особі, при цьому податок на доходи фізичних осіб підприємством не утримано та не перераховано до бюджету держави.
З такими висновками відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 29.08.2013 ТОВ «ТПГ Центр» уклало з ОСОБА_1 Договір №1/пв про відступлення права вимоги відповідно до умов якого первісний кредитор (ОСОБА_1Ю.) передає, а новий кредитор (ТОВ «ТПГ Центр») приймає належні первісному кредиторові обсяг майнових прав в усіх без виключень грошових зобов'язаннях, які виникли на підставі Договору про надання безпроцентної фінансової допомоги на зворотній основі від 09.04.2012№09/04/2012, укладеним між первісним кредитором та боржником ТОВ «Ярош Траст».
Договірна вартість права вимоги становить 3056109,00 грн.
На виконання умов Договору від 29.08.2013 №1/пв про відступлення права вимоги ТОВ «ТПГ Центр» було перераховано громадянину ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 3026109,00 грн.
Також, на виконання умов Договору від 29.08.2013 №1/пв та Договору від 09.04.2012 №09/04/2012 про надання безпроцентної фінансової допомоги на зворотній основі ТОВ «Ярош Траст» в період з 06.12.2013-25.12.2013 було перераховано ТОВ «ТПГ Центр» грошові кошти в загальному розмірі 3541752,01 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Щодо тверджень відповідача про недійсність Договору №1/пв, в результаті чого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.08.2014 №0013321702 на суму 514438,33 грн.
Судом встановлено, що обґрунтовує недійсність правочину ненаданням позивачем під час перевірки платіжних доручень, які б підтверджували перерахування коштів гр. ОСОБА_1
За приписами підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, діючій на час виникнення спору) валовий дохід включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.
Підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 цього Закону безповоротну фінансову допомогу визначено, зокрема, як: суму заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
Відповідно до частини 1 статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
З аналізу вказаної норми убачається, що у первісного кредитора виникає лише обов'язок з приводу передачі документів, які засвідчують права, що передаються.
Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 було передано ТОВ «ТПГ Центр» Договір №09/04/2012, довідку про заборгованість.
Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На підтвердження дійсності правочину позивачем до суду було надано: платіжні доручення, банківські виписки, Договір від 09.04.2012 №09/04/2012, Договір від 29.08.2013, довідку ТОВ «Ярош Траст» від 29.08.2013 №290813/3.
Позивачем надано суду всі необхідні документи, які підтверджують факт дійсності правочину, укладеного між позивачем та ОСОБА_1
Отже, судом встановлено, що зобов'язання сторін за договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відтак, висновок податкового органу в частині визнання недійсності правочину є безпідставним.
Щодо твердження відповідача про заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за результатами перерахування грошових коштів ТОВ «ТПГ Центр» фізичній особі ОСОБА_1 на рахунок.
Згідно з пунктом 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (пункт 177.4 статті 177 Податкового кодексу України).
Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Так, згідно із пунктом 165.1.31. частини 1 статті 165 Податкового кодексу України основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем було перераховано грошові кошти у розмірі 3056109,00 грн. громадянину ОСОБА_1, що є основною сумою поворотної фінансової допомоги, яка йому повертається за Договорами від 09.04.2012 та від 29.08.2013.
Суд звертає увагу на те, що подані податковим органом заперечення є формальними, оскільки подані без будь-яких доказів, містять зміст Акту перевірки від 22.07.2014 та посилання на норми податкового законодавства, що не може, на думку суду, бути належним доказом по справі.
Отже, висновки відповідача не були доведені належними доказами, адже відповідно до частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Недостатність доказів і недоведеність відповідачем, на якого Кодекс адміністративного судочинства України покладає тягар доказування правомірності прийнятого рішення, тих обставин, які стали підставою для його прийняття, та невірне застосування відповідачем норм податкового, господарського і цивільного законодавства, вказують на неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 07.08.2014 №0013321702 та від 21.11.2014 №0009202201.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова група Центр» (07400, Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 9, код ЄДРПОУ 31648072) понесені ним судові витрати в розмірі 487,20 (чотириста вісімдесят сім) гривні 20 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Терлецька О.О.