ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
09.06.06 Справа № 10/107(10/414).
Суддя Середа А.П., розглянувши матеріали справи за позовом
Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Луганська
до Відкритого акціонерного товариства «Луганськобленерго», місто Луганськ, -
про стягнення 1273422 грн. 00 коп.,
при секретарі судових засідань Качановській О.А.,
в присутності представників сторін:
від позивача - Комарова Г.О. -старший державний податковий інспектор, - довіреність №9832/10 від 30.08.05 року; Фаліна Т.А. -головний державний податковий інспектор, - довіреність 1000/10 від 31.01.06 року;
від відповідача -Ярошенко С.С. -юрисконсульт, - довіреність№64 від 24.11.05 року, -
встановив:
суть справи: 16.08.2005 року Державна податкова інспекція у Жовтневому районі міста Луганська (далі -ДПІ; ДПІ у Жовтневому районі, - Позивач) звернулася до господарського суду Луганської області з позовом №9085, - згідно якому заявила вимогу про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Луганськобленерго» (далі -ВАТ «ЛОЕ», - Відповідач) на користь Державного бюджету 1.273.422 грн. 00 коп. - суми ненарахованої та несплаченої до державного бюджету частки прибутку у розмірі 15% як обов'язковий платіж від суми чистого прибутку, отриманого підприємством у 2003 році.
Господарським судом Луганської області справа слухалася за правилами ГПК України.
Рішенням суду від 02.12.2005 року (справа №10/414) позов задоволено у повному обсязі, - з ВАТ «ЛОЕ» на користь Державного бюджету стягнуто 1.273.422 грн.00 коп.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 31.01.2006 року рішення залишено без змін.
В касаційному порядку рішення господарського суду та постанова апеляційного господарського суду не переглядалися.
За результатами розгляду касаційної скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на постанову Вищого господарського суду України від 17.08.2005 року у справі №14/442 -за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі -ДП «НАЕК «Енергоатом») до Відкритого акціонерного товариства «Луганськобленерго» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДоброБуд» -про стягнення 18.988.006 грн. 01 коп. -заборгованості за простими векселями (справа по першій інстанції розглянута господарським судом Донецької області), - постановою Верховного Сууду України від 22.11.2005 року касаційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом» -задоволено; постанову Вищого господарського суду України від 17.08.2005 року по справі №14/442 -скасовано; рішення господарського суду Донецької області від 24.02.2004 року у даній справі залишено у силі.
З урахуванням обставин, про які йдеться у попередньому абзаці цієї постанови суду, 13.02.2006 року до господарського суду Луганської області з заявою №113 від 03.02.2006 року, у порядку ст. 112 ГПК України -про перегляд рішення господарського суду Луганської області від 02.12.2005 року за нововиявленими обставинами - звернулося ВАТ «ЛОЕ».
Згідно цій заяві, ВАТ «ЛОЕ» просить:
відновити пропущений термін на подання заяви;
переглянути прийняте 02.12.2005 року господарським судом Луганської області рішення по справі №10/414 та постановити нове рішення, яким провадження за позовом ДПІ у Жовтневому районі міста Луганська до ВАТ «ЛОЕ» -про стягнення на користь Державного бюджету України ненарахованої та несплаченої частки прибутку у розмірі 15% в якості обов'язкового платежу -припинити за відсутності предмету спору.
Ухвалою колегії суддів господарського суду Луганської області від 13.02.2006 року у складі: головуючої -судді Мінської Т.М. та членів колегії - суддів Палей О.С. та Ворожцова А.Г. вищезгадану заяву ВАТ «ЛОЕ» прийнято до провадження за нововиявленими обставинами та того ж дня провадження по справі зупинено до повернення до господарського суду -з Луганського апеляційного господарського суду справи №10/414.
Ухвалою вищеназваної колегії суддів від 19.04.05 року провадження по справі поновлено, її призначено до слухання на 10.05.06 року, о 10 год. 15 хв.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області Рябцевої О.В. від 10.05.06 року, з урахуванням того, що справу №10/107 (10/414) належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, а його стаття 28 прямо забороняє брати участь у розгляді справи судді (суддям), які уже брали участь у вирішенні справи у суді першої інстанції, - її подальший розгляд доручено судді господарського суду Луганської області Середі А.П.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 6 та 17 КАС України, суд подальший розгляд цієї справи здійснив за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України).
На підставі ст. 150 КАС України 10.05.2006 року у судовому засіданні оголошено перерву у зв'язку з тим, що Відповідач не мав можливості забезпечити участь у цьому судовому засіданні свого кваліфікованого представника.
У судовому засіданні, яке відбулося 09.06.06 року, представники сторін звернулися до суду з клопотанням про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, що не суперечить ст.41 та п.2.1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, а тому його задоволено судом.
Представники Позивача позов підтримали та заперечили проти доводів Відповідача -щодо перегляду справи за нововиявленимим обставинами, вважаючи, що такі взагалі відсутні.
Представник Відповідача позов не визнав, заявивши при цьому про повну підтримку доводів власної заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Луганської області від 02.12.2005 року.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та додатково надані документи, суд дійшов наступного.
І.1.Відкрите акціонерне товариство «Луганськобленерго» засноване відповідно до наказу Фонду державного майна України (далі -ФДМУ) від 13.01.97 року №1-ДПК (п.1.1. Статуту ВАТ «ЛОЕ»).
Воно є правонаступником державної акціонерної енергопостачальної компанії «Луганськобленерго» (п.1.3).
14.10.1998 року Відділом ліцензування, державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради ВАТ «ЛОЕ» зареєстровано в якості суб'єкта підприємницької діяльності -юридичної особи, про що зроблено реєстраційний запис №513.
Цей факт підтверджується доданими до матеріалів справи:
свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності -юридичної особи, виданим Відділом ліцензування, державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 14.10.1998 року;
довідкою Головного управління статистики у Луганській області №39622 від 23.06.2004 року.
2.Форма власності ВАТ «ЛОЕ» -колективна, що підтверджується матеріалами справи, насамперед, - вищезгаданими Статутом та довідкою №39622 від 23.06.2004 року.
3.Згідно довідці №976 від 18.11.2005 року, наданій до справи на вимогу господарського суду Луганської області ВАТ «ЛОЕ», частка Держави в особі ФДМУ у статутному фонді ВАТ «ЛОЕ» становить 60,06%.
Аналогічне становище мало місце за станом на:
20.11.2002 року (витяг №100 з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку ФДМУ на 20.11.2002 року);
25.04.2003 року (аналогічний витяг №109 на 25.04.2003 року);
05.03.2004 року (аналогічний витяг №125 на 05.03.2004 року).
До матеріалів справи також додано Реєстр власників іменних цінних паперів за станом на 31.12.2003 року, згідно якому до їх числа належать як резиденти, так і нерезиденти України.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що ВАТ «ЛОЕ» не є державним підприємством або державним відкритим акціонерним товариством, - Держава в особі ФДМУ має в його статутному фонді лише частку у розмірі 60,06%.
ІІ. 1. ВАТ «ЛОЕ» у своєму Звіті про фінансові результати за 2003 рік показало чистий прибуток у розмірі 14,135 млн. грн. (рядок 220 розділу 6 Звіту).
Однак ВАТ «ЛОЕ» за підсумками роботи у 2003 році надало до ДПІ у Жовтневому районі міста Луганська декларацію з податку на прибуток підприємства за 2003 рік (вхідний №54035), згідно якій показало від'ємне значення прибутку, який підлягає оподаткуванню, -26093,4 тис. грн.
2.В матеріалах справи відсутні докази розподілу та виплати прибутку, у тому числі дивідендів, акціонерам ТОВ «ЛОЕ».
3.Згідно абзацу «д» підпункту 9.2.2. пункту 9.2 розділу 9 «Органи управління і контролю» Статуту ВАТ «ЛЕО», до компетенції загальних зборів Товариства належить:
затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, терміни та порядок виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків.
Згідно наявних у справі доказів, питання розподілу прибутку та виплати дивідендів на загальних зборах акціонерів ВАТ «ЛЕО» у 2003-2004 роках не вирішувалося.
Причина полягає в тому, що, починаючи з 21.09.2001 року і за станом на час розгляду цієї справи є чинна ухвала Жовтневого районного суду міста Луганська по справі №2-3602/2001р. -про заборону будь-яким фізичним та юридичним особам здійснювати будь-які дії, пов'язані з проведенням нових загальних зборів ВАТ «Лукганськобленерго»до винесення рішення суду.
4.Відповідач по справі у своїй заяві про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення від 02.12.2005 року стверджує, що чистий прибуток у сумі 14,135 млн. грн. підприємством було визначено та показано у 2003 році за даними бухгалтерського та податкового обліку діяльності підприємства за рахунок списання кредиторської заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» на суму вартості векселів, емітентом яких є ВАТ «ЛОЕ» та по яких скінчився термін позовної давності.
Їх векселедержателем на той час було ДП «НАЕК «Енергоатом».
Згідно рішення господарського суду Донецької області від 24.02.2004 року (справа №14/442) за позовом ДП «НАЕК «Енергоатом» до ВАТ «ЛОЕ» та ТОВ «ДоброБуд» -про стягнення грошових коштів за простими векселями у сумі 18.988.006 грн. 01 коп., - цю суму вищезгаданим судом було присуджено до стягнення тільки з ВАТ «ЛОЕ».
Виходячи з дати винесення цього рішення господарським судом Донецької області -24.02.2004 року -та дати надання ТОВ «ЛОЕ» Звіту про фінансові результати за 2003 рік, а також декларації з податку на прибуток за 2003 рік до ДПІ у Жовтневому районі міста Луганська (03.02.2004 року), - суд погоджується з доводами ТОВ «ЛОЕ» про те, що для нього не було реальних підстав вважати, що воно ДІЙСНО отримало у 2003 році прибуток у сумі 14,135 млн. грн. (Відповідач у своїй заяві №113 від 03.02.06 року називає його «прибутком») внаслідок списання кредиторської заборгованості за спірними векселями.
Як вбачається з матеріалів справи, перш за все -постанови Верховного Суду України від 22.11.2005 року, процедура апеляційного та касаційного оскаржень рішення господарського суду Донецької області від 24.02.2004 року по справі №14/442 закінчилася лише після винесення Верховним Судом України постанови від 22.11.05 року.
Тільки з цього часу Відповідач з належною впевненістю дізнався про стягнення з нього на користь ДП «НАЕК «Енергоатом» грошових коштів у сумі 18.988.006 грн. 01 коп., а до цього часу він не знав та не міг знати про наявність чи відсутність у нього боргу на підставі рішення господарського суду Донецької області від 24.02.2004 року.
5.Відповідач стверджує, що копію вищезгаданої постанови Верховного Суду України він отримав лише 26.12.2005 року, що підтверджується штампом на супровідному листі Верховного Суду України про день отримання підприємством постанови на супровідному листі.
Цей довод нічим не спростовано, а тому суд вважає, що Відповідачем при поданні заяви про перегляд рішення господарського суду Луганської області від 02.12.05 року за нововиявленими обставинами вимоги ст.112 ГПК України ним не порушено.
5.Незаперечним по цій справі є факт того, що господарський суд Луганської області виніс своє рішення по справі 02.12.05 року.
Постанова Верховного Суду України по вищезгаданій справі №14/442 винесена 22.11.05 року.
З матеріалів справи №10/414 (10/107) видно, що господарський суд Луганської області за станом на 02.12.05 року (даті винесення рішення) не знав та не міг знати про наявність вищеназваної постанови Верховного Суду України від 22.11.05 року та врахувати її при прийнятті рішення від 02.12.05 року.
З огляду на це господарський суд вважає, що Відповідач по справі цілком правомірно звернувся до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Як сказано у частині 1 статті 245 КАС України, постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Аналогічна норма викладена у статті 112 ГПК України, в якій сказано:
господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомими заявникові.
Позивачем, а також наявними у справі доказами не спростовано доводи Відповідача про те, що він за станом на 02.12.05 року не знав про наявність вищезгаданої постанови Верховного Суду України від 22.11.05 року, - як не спростовано і те, що про її наявність не було відомо господарському суду Луганської області на момент винесення рішення від 02.12.05 року.
При винесенні цього рішення суд не вбачає з боку Відповідача порушень вимог статей 113-114 ГПК України, а також статей 246-249 КАС України.
ІІІ. 1. В період з 16 травня по 29 червня 2005 року ДПІ у Жовтневому районі міста Луганська проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Луганськобленерго», код ЄДРПОУ 21841896 за період з 01.04.2002 року по 31.12.2004 року, за результатами якої складено акт №560/23-21841896.
За результатами перевірки ДПІ виявлено факт ненарахування та несплати ВАТ «ЛОЕ» до Державного бюджету частини прибутку (15%) в сумі 1.273.422 грн., що стало підставою для звернення ДПІ до суду з позовом про примусове стягнення з нього цієї суми, а також винесення господарським судом Луганської області спірного рішення від 02.12.05 року.
ІУ. Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, оцінюючи чинне законодавство України, суд вважає, що, з урахуванням нововиявлених обставин, на які судом вказано вище у цій постанові, - позов не підлягає задоволенню з наступних причин.
1.Суд погоджується з тим, що право Державної податкової служби України в особі ДПІ у Жовтневому районі міста Луганська на здійснення перевірок стану додержання суб'єктами підприємницької діяльності вимог чинного податкового законодавства передбачено статтею 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (далі -ЗУ №509-ХІІ).
2.З наявних у справі доказів вбачається, що ДПІ, проводячи перевірку, за результатами якої складено акт №560/23-21841896 від 29.06.05 року, та звертаючись з цим позовом до суду, діяла у повній відповідності до чинного законодавства України, у т.ч. пунктів 6 та 11 частини 1 ст. 10, а також ст.11 ЗУ №509-ХІІ.
3.В той же час позовні вимоги не можуть бути задоволені з огляду на таке.
3.1.Позивач в якості підстав для задоволення його позовних вимог посилається на Закон України від 27.11.03 року №1344-ІУ «Про державний бюджет України на 2004 рік», а саме - на його статтю 72, якою встановлено, що визначена частка прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році у розмірі 15% обсягу чистого прибутку сплачується у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств і зараховується на відповідні рахунки з обліку надходжень до загального фонду Державного бюджету.
Крім того, Позивач посилається на Порядок і норматив відрахувань до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004 року №405 (далі -Порядок).
3.2.Однак ці два нормативні акти суперечать чинному законодавству України.
Так, частиною 1 статті 1 Закону України від 25.06.1991 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування» (далі -ЗУ №1251-ХІІ) визначено, що встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів... здійснюється Верховною Радою України...
Але у частині 8-й тієї ж статті Закону передбачено, що будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.
Як видно з пункту 3 частини 1 статті 14 ЗУ №1251-ХІІ, до числа загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України, віднесено податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.
Судом на підставі наявних у справі доказів достовірно встановлено, що ВАТ «ЛОЕ» належить до корпоратизованих підприємств і являє собою Відкрите акціонерне товариство, з часткою Держави у його статутному фонді у розмірі 60,06%; ВАТ «ЛОЕ»не є державним некорпоратизованим підприємством.
З огляду на це норма ст. 72 Закону України «Про державний бюджет на 2004 рік» не відповідає вимогам, викладеним у частині 8 ст. 1 ЗУ №1251-ХІІ, а норма пункту 3 частини 1 ст. 14 ЗУ №1251-ХІІ не може застосовуватися до ВАТ «ЛОЕ», - оскільки Законом України «Про державний бюджет на 2004 рік» (або іншими законами України) за станом на 01.01.04 року (кінця звітного періоду для подачі ВАТ «ЛОЕ» податкової звітності до ДПІ) і до цього часу НЕ ВНЕСЕНО ВІДПОВІДНИХ ЗМІН до ЗУ №1251-ХІІ, - насамперед -до ст. 1 та до частини 1 ст. 14 ЗУ №1251-ХІІ.
Звідси виходить, що не може бути визнаний таким, що відповідає чинному законодавству України та ЗУ №1251-ХІІ і вищезгаданий Порядок.
3.3. З урахуванням вищесказаного суд вважає, що за таких обставин у нього немає права застосувати примусове стягнення з Відповідача на користь Державного бюджету грошових коштів у сумі 1.273.432 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, частини 8 ст.1, частини 1 ст.14 Закону України від 25.06.1991 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування», керуючись ст.ст. 94, 99, 100, 158-162 КАС України, суд
у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 14.06.2006 року.
Суддя А.П.Середа